Постанова № 62316779, 25.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р. Справа№ 910/30818/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Пташник Н.М. довіреність № 33/2015 від 25.04.15

від відповідача 1: Самуся О.В. довіреність № б/н від 02.11.15

від відповідача 2: не з'явився

прокурор: Пономарьов А.О. посвідчення №030835 від 15.12.14

розглянувши матеріали апеляційної скарги дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Жовтень" Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2016 року

у справі №910/30818/15 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах державі в особі Міністерства внутрішніх справ України

до 1. Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Жовтень" Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

2. Батальйону міліції особливого призначення "Беркут" Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим

про визнання недійсним договору на проживання та харчування №2 від 28.02.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах державі в особі Міністерства внутрішніх справ України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним Договору на проживання та харчування №2 від 28.02.2014 року (т.І, а.с.9-16).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2016 року у справі № 910/30818/15 позов Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах державі в особі Міністерства внутрішніх справ України задоволено повністю (т.І, а.с.128-143).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Жовтень" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (в подальшому ДП "Клінічний санаторій "Жовтень") звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/30818/15 від 10 лютого 2016 року (т.І, а.с.197-202).

12 травня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/30818/15 апеляційну скаргу ДП "Клінічний санаторій "Жовтень" прийнято до провадження колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Руденко М.А., суддів Ткаченка Б.О., Шапрана В.В. (а.с. 193-194).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, справу №910/30818/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів - ОСОБА_1., Агрикової О.В.

09 серпня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДП "Клінічний санаторій "Жовтень" на рішення Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2016 року у справі №910/30818/15 прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів ОСОБА_1., Агрикової О.В. та призначено до розгляду на 13 вересня 2016 року.

13 вересня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладено на 06 жовтня 2016 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 05 жовтня 2016 року, у зв'язку зі звільненням у відставку та припиненням повноважень судді ОСОБА_1., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, для розгляду справи №910/30818/15 сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф.

05 жовтня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДП "Клінічний санаторій "Жовтень" на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/30818/15 від 10 лютого 2016 року прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06 жовтня 2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В., яка входять до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, для розгляду справи №910/30818/15 сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Мальченко А.О., Калатай Н.Ф.

06 жовтня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДП "Клінічний санаторій "Жовтень" на рішення Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2016 року у справі № 910/30818/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Мальченко А.О., Калатай Н.Ф.

06 жовтня 2016 року у судовому засіданні суддя Калатай Н.Ф. заявила про самовідвід від розгляду апеляційної скарги ДП "Клінічний санаторій "Жовтень" на рішення Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2016 року у справі № 910/30818/15.

06 жовтня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду заяву судді Калатай Н.Ф. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги ДП "Клінічний санаторій "Жовтень" на рішення Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2016 року у справі № 910/30818/15 задоволено.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 07 жовтня 2016 року, у зв'язку з задоволенням заяви судді Калатай Н.Ф. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги ДП "Клінічний санаторій "Жовтень" на рішення Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2016 року у справі № 910/30818/15, для розгляду справи №910/30818/15, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Мальченко А.О., Агрикової О.В.

10 жовтня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДП "Клінічний санаторій "Жовтень" на рішення Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2016 року у справі №910/30818/15 прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів суддів Мальченко А.О., Агрикової О.В. та призначено до розгляду на 25 жовтня 2016 року.

У судовому засіданні 25 жовтня 2016 року представник ДП "Клінічний санаторій "Жовтень" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Представники Прокуратури та Міністерства внутрішніх справ України у судовому засіданні 25 жовтня 2016 року надали пояснення, в яких заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник Батальйону міліції особливого призначення "Беркут" у судове засідання 25 жовтня 2016 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив. Київський апеляційний господарський суд здійснював повідомлення Батальйону міліції особливого призначення "Беркут" Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим шляхом розміщення інформації про час і місце судового засідання на сторінці відповідного суду офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.kia.arbitr.gov.ua/sud5033/ato/300415), про що до матеріалів справи додано відповідне роздруковане повідомлення (т.ІІ, а.с. 34).

Враховуючи ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника відповідача-2 не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача-2.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

28 лютого 2014 року між Дочірнім підприємством "Клінічний санаторій "Жовтень" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - відповідач-1, санаторій) та Батальйоном міліції особливого призначення "Беркут" Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (далі - відповідач-2, користувач) укладено Договір на проживання та харчування №2, відповідно до умов якого Санаторій надає (в тимчасове користування) Користувачу згідно його заявки вільні житлові кімнати в санаторії для проживання співробітників батальйону під час службового відрядження з метою надання практичної допомоги в охороні громадського порядку на території м. Києва в кількості 150 осіб на період з 08 лютого по 21 лютого 2014 року (Наказ ГУМВС України в АР Крим №41 від 06.02.2014) (а.с. 25-26, 28).

На виконання умов Договору на проживання та харчування №2 від 28.02.2014 р., Санаторій надав послуги проживання з урахуванням харчування, а Користувач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актом надання послуг №119 від 28.02.2014 р. на суму 602 000 грн. 00 коп. (а.с. 33).

Вказане підтверджується також Реєстром на оплату за надані послуги (проживання та харчування) з ПДВ, узгоджені Командиром БМОП "Беркут" ГУМВС України АР Крим та головним лікарем ДП Клінічного санаторію "Жовтень" (т.І, а.с. 29-33).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.07.2015 р. у справі №911/1807/15, залишеним постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р. (яке набрало законної сили станом на момент розгляду даної справи судом першої інстанції) стягнуто з Батальйону міліції особливого призначення "Беркут" ГУ МВС України в АРК на користь ДП "Клінічний санаторій "Жовтень" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" заборгованості заборгованість за надані послуги проживання та харчування у сумі 602 400,00 грн. (т.І, а.с. 34-37, 57-61).

Прокурор, звертаючись із позовом, посилався на недійсність оспорюваного Договору з посиланням на те, що його укладено з порушенням ч.1 ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України, ст.ст. 2, 12, 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" з огляду на недотримання сторонами процедури державної закупівлі в порядку, передбаченому вказаним Законом, що діяв на момент укладення вказаного Договору, оскільки сума наданих послуг за ним складає 602 400 грн., що перевищує 100 000 гривень, тобто встановлену законом суму вартості предмета закупівлі.

За приписом статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У абз. 4 п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Пунктом 1.7 Положення про спеціальний підрозділ міліції громадської безпеки "Беркут", затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ №1011 від 24.10.2013 р. (чинного на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що фінансування і матеріально-технічне забезпечення Батальйону міліції особливого призначення "Беркут" (який є структурним підрозділом головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, Батальйон міліції особливого призначення "Беркут" Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим в спірних правовідносинах виступає як окремий суб'єкт господарювання, який утримується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 1 статті 1 Закон України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 р. в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що державна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи те, що фінансування Батальйону міліції особливого призначення "Беркут" Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим здійснювалось за рахунок державних коштів, на спірні правовідносини розповсюджувалась дія Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є, зокрема, придбання, оренда землі, будівель, іншого нерухомого майна або майнових прав на землю, будівлі, інше нерухоме майно.

Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" послугами у розумінні цього закону є будь-який предмет закупівлі (крім товарів і робіт), включаючи транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, лізинг, найм (оренду), а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт.

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

Частиною 4 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" закріплено, що забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

З огляду на те, що пряма заборона на вчинення таких дій обумовлена ч. 5 ст. 2, ч. 4. ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції, чинній станом на виникнення спірних правовідносин сторін), укладення договору всупереч вимогам Закону є підставою для визнання його недійсним.

Згідно з п. 2.3 Договору на проживання та харчування №2 від 28.02.2014 р. загальна сума договору складає 602 400,00 грн. з ПДВ., тобто перевищує встановлену Законом України "Про здійснення державних закупівель" вартість предмета закупівлі послуг.

Враховуючи цю обставину, а також те, що загальна вартість послуг з проживання становить більше ніж 100 000,00 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність закупівлі таких послуг виключно на підставі Закону України "Про здійснення державних закупівель".

При цьому, колегія суддів зазначає про помилковість доводів апеляційної скарги про те що оспорюваний Договір є договором оренди, на який не розповсюджувалася дія Закону України "Про здійснення державних закупівель" та виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України №297 від 15.03.2006 р. затверджено Порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), який регулює питання надання юридичними та фізичними особами послуг з тимчасового розміщення (проживання) (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, готелі та інші об'єкти, призначені для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) (далі - засоби розміщення), поділяються на: колективні - засоби розміщення загальною кількістю місць 30 або більше, в яких надають місце для ночівлі в кімнаті чи іншому приміщенні і за які справляється плата за встановленими цінами; індивідуальні - житло, в якому за плату або безоплатно надається обмежена кількість місць (менш як 30). У такому засобі одиниці розміщення (кімнати, житло) повинні бути відокремлені одна від одної.

Відповідно до п. 3 Порядку послуги з тимчасового розміщення (проживання) - це діяльність юридичної та фізичної особи з надання місця для ночівлі у засобі розміщення за плату, а також інша діяльність, пов'язана з тимчасовим розміщенням (проживанням), передбачена законом.

Зі вказаного вбачається, що засобом розміщення крім готелів, є також і інші об'єкти призначені для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), у яких, в тому числі, надають місце для ночівлі в кімнаті або у відокремленій одиниці розміщення (кімнаті, житлі).

При цьому, як зазначалось вище у п. 4 Положення міститься застереження щодо того, що до послуг з тимчасового розміщення (проживання) не належить розміщення осіб, з якими укладається договір про наймання житла на строк що перевищує один місяць (для курортів строк визначається місцевими органами виконавчої влади).

У даному випадку, договором був встановлений строк у 14 днів, що не перевищує граничний строк.

Крім того, відповідно до п. 4.2.3 Національного стандарту України Послуги туристичні засоби розміщення загальні вимоги ДСТУ 4269:2003: (далі - національний стандарт), до спеціалізованих засобів розміщування відносять засоби розміщування, що можуть бути безприбутковими, мають єдине керівництво, надають мінімум готельних послуг (крім щоденного заправляння ліжок), не обов'язково мають номери, а можуть мати одиниці житлового типу або колективні спальні приміщення, і, крім розміщування, виконують ще яку-небудь функцію (наприклад, лікування, оздоровлювання, соціальну допомогу, транспортування тощо).

У п. 4.2.3.1 зазначено, що до оздоровчих засобів розміщування відносять лікувальні та оздоровчі заклади, в яких надають послуги розміщування (санаторії, будинки реабілітації, оздоровчі ферми тощо). Примітка. Оздоровчі засоби розміщування, в яких надають готельні послуги, до яких належать щонайменше щоденне заправляння ліжок, прибирання номерів та санвузлів, класифікують як готелі.

Отже доводи апеляційної скарги про те, що оспорюваний Договір не передбачав послуг з тимчасового розміщення є безпідставними.

Крім того, ч. ст. 795 ЦК України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Договір на проживання та харчування №2 від 28.02.2014 р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), а не договором найму (оренди), як помилково зазначав Відповідач - 1, а тому на нього розповсюджується дія Закону України "Про здійснення державних закупівель", а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що сторонами у справі було дотримано процедури проведення державної закупівлі з надання послуг з проживання з урахуванням харчування на суму 602 400 грн. та укладення відповідного договору (контракту) у порядку, передбаченому Законом України "Про здійснення державних закупівель" під час його дії.

За таких обставин, оскільки пряма заборона на вчинення таких дій, обумовлена ч. 5 ст. 2, ч. 4. ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції чинній на момент укладення договору), вона є підставою для визнання оспорюваного Договору недійсним.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурором правомірно подано вказаний позов в інтересах Міністерства внутрішніх справ України, структурний підрозділ якого є стороною спірного правочину, оскільки прокурор наділений повноваженнями самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави й визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні Господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2016 року у справі № 910/30818/15 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга ДП "Клінічний санаторій "Жовтень" на рішення Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2016 року у справі № 910/30818/15задоволенню не підлягає.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, звертає увагу на те, що даний спір ніяким чином не впливає на обов'язок Батальйону міліції особливого призначення "Беркут" Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим сплатити за фактично отримані послуги в сумі 602 400 грн.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст.ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Жовтень" Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2016 року у справі № 910/30818/15залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2016 року у справі № 910/30818/15 залишити без змін.

3. Справу №910/30818/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко