Ухвала суду № 62316778, 27.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5774/15 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

27 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Вівдіченко Т.Р.,

Петрика І.Й.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та Міністерства внутрішніх справ України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа: Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління МВС України в Київській області, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Київській області, де третя особа - Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України, в якому просила (з урахуванням зміни позовних вимог):

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в Київській області від 06.11.2015 № 591 о/с в частині звільнення її з посади старшого оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Славутицького міського відділу Головного управління МВС України в Київській області;

- зобов'язати МВС України поновити її на роботі на відповідній посаді в поліції та надати можливість продовжити відпустку по догляду за дитиною по досягнення нею трирічного віку, а у разі неможливості такого поновлення працевлаштувати на рівнозначній посаді в іншому управлінні, відділі, відділенні, тощо, яке знаходиться в місті Славутич та підвідомче Міністерству внутрішніх справ України.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року позов задоволено частково:визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України в Київській області від 06.11.2015 № 591 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 з посади старшого оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Славутицького міського відділу Головного управління МВС України в Київській області та поновлено її на посаді старшого оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Славутицького міського відділу Головного управління МВС України в Київській області. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Головного управління МВС України в Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просило постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».

Також не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням з апеляційною скаргою звернулось Міністерство внутрішніх справ України, в якій просило постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційних скарг і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, з 12.03.2012 позивач перебувала на службі в органах внутрішніх справ України на таких посадах: з 25.04.2013 слідчого відділення Славутицького МВ ГУМВС України в Київській області; з 10.04.2015 інспектора сектору кадрового забезпечення Славутицького МВ ГУМВС України в Київській області; з 10.04.2015 по 06.11.2015 старшого оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Славутицького МВ ГУМВС України в Київській області.

З 22.04.2015 ОСОБА_3 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку.

06 Листопада 2015 року ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ України наказом ГУМВС України в Київській області від 06.11.2015р. № 591 о/с на підставі п. 64 «г» «Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ» через скорочення штатів.

Вважаючи своє звільнення незаконним, а оскаржуваний наказ відповідача таким, що винесений з порушенням процедури, встановленої законодавством, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваного наказу відповідачем не було дотримано визначену чинним законодавством процедуру, а тому вважає його таким, що підлягає скасуванню. Однак, враховуючи, що Закон України «Про Національну поліцію України» набрав чинності, а позивач не був прийнятий до новоутвореного центрального органу виконавчої влади, дійшов висновку про відсутність підстав до задоволення позовних вимог в частині поновлення позивачки на посаді в Національній поліції України, поновивши її на посаді старшого оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Славутицького міського відділу Головного управління МВС України в Київській області.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції,

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Таким чином, перегляду в апеляційному порядку підлягають лише позовні вимоги, задоволення яких стало підставою для звернення відповідачів з апеляційними скаргами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини регулюються Законами України від 20.12.1990 №565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон №565-ХІІ) тавід 02.07.2015 №580-VIІI «Про Національну поліцію» (далі - Закон№580-VIІI), а також Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення).

Статтею 18 Закону № 565-ХІІ передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

На час розгляду цієї адміністративної справи Закон України № 565-ХІІ втратив чинність, у зв'язку з набранням чинності законної сили Законом України №580-VIІI.

Так, відповідно до ст. 1 Закону №580-VIІI національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до п.1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIІI він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Так, 06.08.2015 Закон №580-VIІI було опубліковано в Голосі України №141-142. Тобто, позивач був попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу закону із моменту опублікування закону за три місяці.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в даному випадку будь-якого обов'язку в ГУМВС України в Київській області щодо додаткового попередження позивача про наступне звільнення чинним законодавством не передбачено.

Приписами пунктів 9,10,11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

В контексті наведеного слід зазначити, що пункти 9 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачають вирішення питання щодо подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015 року. Вказані норми є імперативними, тобто неприйняття працівника на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Отже, Законом передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI.

Згідно із пп. «г» п. 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону № 580-VIІI. Тобто для загальної категорії працівників міліції ці висновки є відповідними.

Однак, позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку і відноситься до категорії працівників трудові права, яких додатково захищені законодавством.

Так, частинами 3, 7 статті 179 КЗпП України передбачено, що за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

Відповідно до частини 3 статті 184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Зазначена норма надає гарантію щодо обмежень на звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років. Так, звільнення жінок, зазначених у ч.3 ст. 184 Кодексу законів про працю України, має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов'язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2016 року по справі № К/800/5127/16 та від 02 серпня 2016 року по справі № К/800/17109/16.

Вказане положення відповідає правовій позиції Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 22.03.2012 року по справі «Костянтин Маркін проти Російської Федерації» зазначено, що право на відпустку по догляду за дитиною належить всім громадянам без будь-яких відмінностей за ознаками статі або професії. Збройні сили, поліція та державні службовці не виключаються з числа користувачів цього фундаментального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач була звільнена з посади старшого оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Славутицького міського відділу Головного управління МВС України в Київській області, саме в період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Водночас, враховуючи те, що Закон № 580-VIІI не містить положень щодо гарантій вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, у даному випадку до спірних правовідносин повинні бути застосовані норми Кодексу законів про працю України.

Крім того, при винесенні оскаржуваного наказу ГУМВС України в Київській області не було дотримано обов'язку щодо подальшого працевлаштування ОСОБА_3

Відповідно до статті 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Однак, як вже зазначалось вище, при винесенні оскаржуваного наказу ГУМВС України в Київській області не було дотримано обов'язку щодо подальшого працевлаштування ОСОБА_3 у відповідності до вимог статті 184 Кодексу законів про працю України, тобто позивачу при звільненні не було запропоновано іншої посаду в органах внутрішніх справ.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Таким чином, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеній у постанові від 28 жовтня 2014 року № 21-484а 14.

Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність наказу ГУМВС України в Київській області від 06.11.2015 № 591 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 з посади старшого оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Славутицького міського відділу Головного управління МВС України в Київській області та необхідності поновлення позивачки на відповідній посаді у Славутицькому міському відділі Головного управління МВС України в Київській області.

Отже, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 28 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Петрик І.Й.