Постанова № 62316601, 25.10.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2016 року Справа № 904/1858/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №1859 від 29.12.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №91-юр від 30.12.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 представник, посвідчення №87-юр від 30.12.2015 р.;

від третьої особи-1: ОСОБА_4 представник, довіреність №б/н від 01.09.2016 р.;

Представник третьої особи-2 у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2016 року у справі № 904/1858/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут, м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 24 165 844,70 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про стягнення 24 165 844,70 грн., з яких: 11 889 533,31 грн. - основний борг, 7 479 036,47 грн. - пеня, 531 177,34 грн. - 3% річних,1 834 840,79 грн. - інфляційні втрати, 2 431 256,79 грн. - 7% штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011р., в частині оплати.

Ухвалою суду від 11.04.2016 року залучено у якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут; залучено у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2016 року (головуючий суддя Мілєва І.В.) припинено провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 899 936,47грн., позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Уктрансгаз" 15 255 592,40 грн., з яких: 8 641 982,75грн. - основний борг, 4 487 421,88 грн. - пеня, 531 177,34 грн. - 3% річних,1 595 010,43 грн. - інфляційні втрати, в решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Уктрансгаз" витрати по сплаті судового збору у розмірі 163 768,41грн.

Рішення мотивовано тим, що відповідач частково та з порушенням строку розрахувався з позивачем за транспортування природного газу магістральними трубопроводами, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість. Врахувавши майновий стан відповідача на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд зменшив розмір стягуваної пені на 40%.

Не погодившись з зазначеним рішенням Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення та зменшити суму пені до 10 % та стягнути на користь ПАТ «Дніпрогаз» витрати по сплаті судового збору у сумі 206 700,00 грн.

При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд допустив неправильне застосування норм матеріального права та дав невірну правову оцінку взаємовідносинам сторін, у звязку з чим сума нарахованих позивачем та стягнутих судом штрафних санкцій за договором не відповідає його умовам, тому рішення в цій частині є незаконним і не обґрунтованим.

Зазначає, що заявлена Позивачем для стягнення з Відповідача сума штрафних санкцій включає також санкції, нараховані за період відсутності бюджетного відшкодування на оплату пільг/субсидій. Нарахування штрафних санкцій на суму такого боргу не може вважатись правомірним, оскільки нормами спеціального законодавства, що регулюють бюджетні правовідносини, не передбачено право здійснювати такі нарахування.

Оскільки оплата пільг і субсидій органом Держказначейства відбулась пізніше, з суми основного боргу у розмірі 4 392 853,76 грн., погашеної за рахунок спільних протокольних рішень, господарським судом безпідставно стягнуто пеню та застосовано наслідки за порушення грошового зобовязання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того судом не надано належної правової оцінки тому факту, що предметом договору було транспортування природного газу для забезпечення потреб населення (п. 1.2.). що передбачає проведення розрахунків споживачів на рахунки за спеціальним режимом використання згідно затвердженого алгоритму, а суттєві зміни у законодавстві про ринок природного газу, які відбулись під час дії Договору унеможливили проведення належних розрахунків за Договором.

За наявності таких суттєвих обставин, незважаючи на прохання ПАТ «Дніпрогаз» зменшити суму пені до 10% від заявленої, суд обмежився зменшенням цієї суми лише на 40%, що явно не відповідає вимогам справедливості та обєктивності.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін, як таке, що було винесено з дотриманням всіх норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що спільні протокольні рішення не змінюють умови господарського договору, вони стосуються виключно джерел та порядку фінансування оплати за природний газ. При цьому, жодних змін до умов Договору, зокрема, в частині строків оплати та відповідальності за прострочення, не вносилось, питання про його припинення чи заміну (новацію) не вирішувалось.

У звязку з чим, наведені відповідачем ОСОБА_5 рішення жодним чином не змінюють та не припиняють зобов'язань сторін за Договором.

Крім того, окремі договори про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості між сторонами не укладались, а протокольні рішення свідчать лише про визначення джерела фінансування і не вносять жодних змін стосовно організації взаєморозрахунків.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу задовольнити, зазначає, що оскільки правовідносини з бюджетної компенсації суми коштів пільговій категорії населення унормовані публічними галузями права, то, ПАТ «Дніпрогаз» було позбавлене можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за послуги з транспортування природного газу, що, в свою чергу, свідчить про відсутність вини відповідача у простроченні платежів та виключає можливість застосування штрафних санкцій у вигляді пені та нарахування 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахування інфляційних втрат.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області відзив на апеляційну скаргу не надало.

В судовому засіданні 25.10.2016 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 104 ГПК України серед підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду є неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

27.09.2011 року між Дочірньою компанією Укртрансгаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (газотранспортне ) та Публічним акціонерним товариством Дніпрогаз (відповідач) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05.

Відповідно до п.1.2 статуту Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обовязків ДК Укратрансгаз НАК Нафтгаз України (т. 1 а.с.50).

Газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пункту призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовам цього договору (п. 1.1 договору).

Розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюється за тарифами, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) (п. 4.1 договору).

Послуги з транспортування газу магістральними газопроводами оформлюються відповідачем і позивачем актами наданих послуг по транспортуванню газу магістральними газопроводами, які є підставою для проведення остаточних розрахунків(п. п. 2.11.1 та 2.11.4 договору).

Вартість фактично наданих послуг за звітній місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п. 4.4. договору).

17.01.2013 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору (т. 1 а.с. 38-44): в тексті договору слова "Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії Нафтогаз України" замінили словами "Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз". Розділ "Терміни та визначення" та розділи 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 та 11 договору викласти в такій редакції, зокрема:

1.1. Газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

3.1. Послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданим послуг).

3.4. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника а газотранспортним підприємством.

4.1. За одиницю виміру кількості газу при його обліку приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов: (t) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101.325 кПа).

5.1. Розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

5.2. Тарифи, визначені в пункті 5.1 договору, є обов'язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору.

5.3. Розрахунковий період за договором становить один місяць з 9:00 години першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 договору, та податку на додану вартість.

5.4. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

5.5. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

6.1. Газотранспортне підприємство зобов'язане:

6.1.1 .Виконувати умови договору.

6.1.2. Забезпечити транспортування газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених договором.

7.1. Газотранспортне підприємство і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством.

7.3. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

11.1. Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

30.01.2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору (т. 1 а.с. 45) п.1.2 виклали в такій редакції:

1.2. Річний плановий обсяг транспортування природного газу (далі - газ) замовника у 2014 році складає 380 688,650 тис. куб. м.

17.03.2014 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 2/1 до договору (т. 1 а.с. 46), в якій домовились в розділі 12 договору викласти реквізити газотранспортного підприємства в іншій редакції.

05.11.2014 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 3 до договору (т. 1 а.с. 47), в якій домовились в розділі 12 договору викласти реквізити газотранспортного підприємства в іншій редакції.

24.11.2015р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 4 до договору (т. 1 а.с. 48) - п.1.2 та п.11.1 виклали в такій редакції:

1.2. Річний плановий обсяг транспортування природного газу (далі - газ) Замовника у 2015 році складає 186 352,105 тис. куб. м (сто вісімдесят шість мільйонів триста п'ятдесят дві тисячі сто п'ять кубічних метрів), у тому числі по місяцях:

- для потреб населення (тис. куб. м)

Місяць Обсяг Місяць Обсяг

Січень 56030,285 Квітень 24180,006

Лютий 49294,582 Травень 9341,135

Березень 40361,397 Червень 6984,733

- для потреб релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (тис. куб, м):

Місяць Обсяг Місяць Обсяг

Січень 60,383 Квітень 14,282

Лютий 50,359 Травень 3,349

Березень 28,863 Червень 2,731

"11.1. Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011 року, і діє в частині транспортування газу до 30 червня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором".

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору у січні - червні 2015 року здійснив транспортування природного газу для відповідача, що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг по транспортуванню газу магістральними газопроводами:

- №01-15-1109011037/Н05 від 31.01.2015р. за січень 2015р. на суму 13 374 258,88 грн. з ПДВ(т. 1 а.с. 25);

- №02-15-1109011037/Н05 від 28.02.2015р. за лютий 2015р. на суму 11 765 807,74 грн. з ПДВ(т. 1 а.с. 26);

- №03-15-1109011037/Н05 від 31.03.2015р. за березень 2015р. на суму 9630653,59 грн. з ПДВ(т. 1 а.с. 27);

- №04-15-1109011037/Н05 від 30.04.2015р. за квітень 2015р. на суму 11502932,29 грн. з ПДВ(т. 1 а.с. 28);

- №05-15-1109011037/Н05 від 31.05.2015р. за травень 2015р. на суму 4 442 741,47 грн. з ПДВ(т. 1 а.с. 29);

- №06-15-1109011037/Н05 від 30.06.2015р. за червень 2015р. на суму 3 322 119,89 грн. з ПДВ(т. 1 а.с. 30).

Як вбачається з матеріалів справи причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем договірних зобовязань у частині своєчасної та повної оплати послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, у звязку з чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача: 11 889 533,31 грн. - основного боргу, 7 479 036,47 грн. пені за період з 21.02.2015 року по 20.01.2016 року, 531 177,34 грн. - 3% річних за період з 21.02.2015 року по 18.02.2016 року,1 834 840,79 грн. - інфляційних втрат за період з квітня 2015 року по січень 2016 року, 2 431 256,79 грн. - 7% штрафу, які відповідачем у добровільному порядку не сплачені, що стало причиною звернення позивача з позовом, який є предметом спору у даній справі.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 ЦК України.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, змовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг, відповідно до ст. 905 ЦК України, встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 року позивач у січні - червні 2015 року здійснив транспортування природного газу для відповідача на загальну суму 54 038 513,86 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг по транспортуванню газу магістральними газопроводами, які підписані представниками відповідача без будь-яких зауважень і наявні в матеріалах справи (т. 1 а.с. 25-30).

На час розгляду спору як у господарському суді, так і у суді апеляційної інстанції відповідачем не заперечені факти отримання послуг за представленими актами.

Відповідач не надав доказів, які б спростовували твердження позивача про виконання ним своїх обовязків за вищенаведеним договором про надання послуг.

Враховуючи умови договору та строки оплати наданих послуг, зазначені у договорі, строк оплати послуг, наданих позивачем відповідачу, є таким, що настав.

Позивач зазначив, що відповідач частково та з порушенням строків розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 11 889 533,31 грн.

Відповідач подав до суду підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015р. по 22.03.2016р. (т. 1 а.с. 153-156), згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011р. станом на 22.03.2016 року (тобто на момент звернення з позовною заявою до суду) становила 9 541 919,21 грн.

У звязку з чим, господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 2 347 614,1 грн. (11 889 533,31 грн. - 9 541 919,21 грн.)

Також, Відповідач подав до суду підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015р. по 27.04.2016р. (т. 1 а.с. 149-152), згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011р. станом на 27.04.2016р. становить 8 641 982,75 грн.

Доказів сплати 8 641 982,75 грн. на момент вирішення спору відповідач не надав. У звязку з чим, господарський суд правомірно звернув стягнення на вищезазначену суму основного боргу.

Також, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 7 479 036,47 грн. пені за період з 21.02.2015 року по 20.01.2016 року, 531 177,34 грн. - 3% річних за період з 21.02.2015 року по 18.02.2016 року,1 834 840,79 грн. - інфляційних втрат за період з квітня 2015 року по січень 2016 року, 2 431 256,79 грн. - 7% штрафу.

Оскільки, у справі, що розглядається, має місце порушення зобовязання з оплати транспортованого за договором природного газу, яке за своєю правовою природою є грошовим зобовязанням, то застосування ч.2 ст.231 Господарського кодексу України (яка стосується випадків порушення не грошового зобовязання) наразі є безпідставним, а Договором стягнення штрафу у розмірі 7% за порушення виконання зобовязання не передбачено, то господарський суд підставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу.

Також, господарським судом здійснено перевірку та стягнуто з відповідача 4 487 421,88 грн. пені (зменшеної на 40%), 531 177,34 грн. - 3% річних,1 595 010,43 грн. - інфляційних втрат.

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд допустив неправильне застосування норм матеріального права та дав невірну правову оцінку взаємовідносинам сторін, у звязку з чим сума нарахованих позивачем та стягнутих судом штрафних санкцій за договором не відповідає його умовам, з огляду на наступне.

Вирішальне значення для своєчасних розрахунків має повне та своєчасне відшкодування постачальнику пільг та субсидій з бюджету, якими користуються споживачі. Так, механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, (постанова КМУ від 11.01.2005 року № 20), згідно якого держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг - а саме витрат на придбання природного газу у гарантованого постачальника, його транспортування магістральними та внутрішньопромисловими газопроводами, переміщення розподільними газопроводами. Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємства ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Запроваджуючи постановою КМУ від 11.01.05 № 20 такий механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава забезпечує відшкодування частини витрат цих підприємств, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг - а саме витрат на придбання природного газу у гарантованого постачальника, його транспортування магістральними та внутрішньопромисловими газопроводами, переміщення розподільними газопроводами. Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємства ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності), тому держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності ПАТ «Дніпрогаз») зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою було прийнято норми ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», норми Закону про державний бюджет на відповідний рік, в якому передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, норми п. 11 ч. 1 ст. 20, п. 8 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 5 ч. 1 ст. 12, п. 5 ч. ст. 13, п. 5 ч. 1 ст. 14, п. 5 ч. 1 ст. 15, п. 7 ч. і ст. 16, ст. 20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також низку інших законодавчих актів. На виконання таких законодавчих актів прийнято підзаконні нормативні акти, як то Постанова КМУ від 11.01.05 №20, спільний наказ Міненерго та Мінфіну України від 03.08.15 №493/688, тощо.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобовязання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються нормами адміністративного, зокрема, бюджетного, законодавства.

Застосування та чинність цих норм не залежить від того, чи передбачили сторони в Договорі відповідні умови чи ні. Важливим є той факт, що надання ПАТ «Дніпрогаз» послуг газопостачання пільговими категоріями споживачів прямо залежить від отримання товару/послуг від Позивача за Договором. Ненадання послуг газопостачання пільговим категоріям споживачів, виключає потребу ПАТ «Дніпрогаз» придбавати послуги з транспортування природного газу у Позивача за цим Договором в обємі, який споживається такими категоріями споживачів.

При визначенні обсягу грошових зобовязань, до яких слід застосовувати норми бюджетного законодавства, суд повинен виходити з величини компенсації, яка підлягає перерахуванню ПАТ «Дніпрогаз» за рахунок державного бюджету. Право на отримання та розмір такої компенсації постачальнику визначається уповноваженим державним органом - Управлінням праці та соціального захисту населення, та оплачується органом Держказначейства. Рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень, (ч. 2 статті 8 Господарського кодексу України (ГК)).

Нарахування та виникнення обовязків з бюджетного фінансування оплати пільг і субсидій населенню здійснюється на підставі підписання сторонами протоколів взаєморозрахунків (спільних протокольних рішень), а також актів звіряння боргів, договорів про обмін інформацією щодо обсягів наданих пільг, є лише елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. Дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям фізичних осіб. Правовідносини, що регулюються нормами адміністративного законодавства, виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій. І саме з цього моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування.

Оформлення документів, в тому числі, протоколів взаєморозрахунків є лише процедурою реалізації цього права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів.

Тобто, в цій частині грошові зобовязання між сторонами регулюються, в першу чергу, нормами спеціального законодавства. Зокрема, Постановою КМУ від 11.01.2005 року №20 прямо передбачено, що Позивач та Відповідач у цій справі є учасниками розрахунків, які проводяться за рахунок коштів державного бюджету.

Так, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департаментом фінансів Дніпропетровської облдержадміністрації, Фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради, ПАТ Дніпрогаз, ПАТ Укртрансгаз і НАК Нафтогаз України, відповідно до вимог Постанови КМУ від 11.01.2005р. № 20, було укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків (далі спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків), а саме:

- від 19.02.15 №395/у на суму 1 077 606,63 грн.;

- від 20.03.15 №691/у на суму 1 100 189,17 грн.;

- від 21.04.15 №948/у на суму 655 533,41 грн.;

- від 20.05.15 №1172/у на суму 1 118 648,30 грн.;

- від 18.06.15 №1398/у на суму 216 239,84 грн.;

- від 20.07.15 №1655/у на суму 224 636,41 грн.,

на загальну суму 4 392 853,76 грн., якими фактично сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги згідно Договору на транспортування природного газу (т. 1 а.с. 92-110).

При цьому, відповідач чітко виконував положення Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 року та спільних протокольних рішень, а тому відсутні будь-які правові підстави вважати, що ним було порушено терміни оплати послуг з транспортування природного газу в частині оплати основного боргу, сплаченого за рахунок спільних протокольних рішень..

В той же час, заявлена Позивачем для стягнення з Відповідача сума штрафних санкцій включає також санкції, нараховані за період відсутності бюджетного відшкодування на оплату пільг/субсидій. Нарахування штрафних санкцій на суму такого боргу не може вважатись правомірним, оскільки нормами спеціального законодавства, що регулюють бюджетні правовідносини, не передбачено право здійснювати такі нарахування.

Колегія суддів вважає, що господарський суд мав право стягнути пеню та застосувати наслідки за порушення грошового зобовязання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, лише на суму основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішення про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів .

У звязку з чим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що оскільки оплата пільг і субсидій органом Держказначейства відбулась пізніше, з суми основного боргу у розмірі 4 392 853,76 грн., погашеної за рахунок спільних протокольних рішень, господарським судом безпідставно стягнуто пеню та застосовано наслідки за порушення грошового зобовязання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, розглядаючи дану справу, господарський суд, виходячи з встановлених дійсних обставин справи, припустився неправильного застосування норм матеріального права, що мало своїм наслідком неправильне вирішення ним спору по суті.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню у звязку з порушенням норм матеріального права

Під час розгляду справи апеляційною інстанцією між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департаментом фінансів Дніпропетровської облдержадміністрації, Фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради, ТОВ Дніпропетровськгаз збут, ПАТ Дніпрогаз, ПАТ Укртрансгаз і НАК Нафтогаз України, відповідно до вимог Постанови КМУ від 11.01.2005р. № 20, було укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків (далі спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків), а саме:

- від 09.06.2016 року № 1655/у на суму 5 570 575,80 грн.;

- від 22.06.2016 року № 1800/у на суму 546 467,48 грн.;

- від 20.07.2016 року № 1934/у на суму 116 109,84 грн.;

- від 25.08.2016 року на суму 211 892,50 грн.,

якими фактично сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги згідно Договору на транспортування природного газу (т. 2 а.с. 9-20).

Відповідно до розрахунку суми основного боргу ПАТ Дніпрогаз перед ПАТ Укртрансгаз по Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 року станом на 31.08.2016 року основна заборгованість сплачена у повному обсязі (т. 2 а.с. 59).

Представник Позивача у судовому засіданні апеляційного суду підтвердив той факт, що на час винесення рішення судом апеляційної інстанції основна заборгованість відповідача за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 року відсутня.

За таких обставин на час винесення рішення судом апеляційної інстанції спір між сторонами у частині стягнення основного боргу у сумі 9 541 919,21 грн. відсутній.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з пунктом 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 9 541 919,21 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями ст.ст. 525, 526, 610, 612, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 174, 231 ГК України, умовами Договору № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 року і додаткових угод до нього, протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, укладеними між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департаментом фінансів Дніпропетровської облдержадміністрації, Фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради, ТОВ Дніпропетровськгаз збут, ПАТ Дніпрогаз, ПАТ Укртрансгаз і НАК Нафтогаз України, відповідно до приписів Постанови КМУ від 11.01.2005р. № 20, та наявними матеріалами справи, встановила, що вартість послуг з транспортування газу, наданих ПАТ Укртрансгаз за Договором № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 року частково була оплачена у повній відповідності до укладених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а саме: від 19.02.15 №395/у на суму 1 077 606,63 грн.; від 20.03.15 №691/у на суму 1 100 189,17 грн.; від 21.04.15 №948/у на суму 655 533,41 грн.; від 20.05.15 №1172/у на суму 1 118 648,30 грн.; від 18.06.15 №1398/у на суму 216 239,84 грн.; від 20.07.15 №1655/у на суму 224 636,41 грн.; від 09.06.2016 року № 1655/у на суму 5 570 575,80 грн.; від 22.06.2016 року № 1800/у на суму 546 467,48 грн.; від 20.07.2016 року № 1934/у на суму 116 109,84 грн.; від 25.08.2016 року на суму 211 892,50 грн., а всього на загальну суму 10 847 899,38 грн., тоді як інша частина вартості таких послуг, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків на суму 43 190 614,48 грн., була оплачена за рахунок власних коштів та коштів Третьої особа-1 ТОВ Дніпропетровськгаз збут, з простроченням строків такої оплати.

Враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати відповідачем (третьою особою) суми боргу, положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат прийшла до висновку, про часткове задоволення позовних вимог ПАТ Укртрансгаз та можливість стягнути на його користь з ПАТ Дніпрогаз 5 093 477,65 грн. пені за період з 21.02.2015 року по 20.01.2016 року; 339 524,54 грн. - 3% річних за період з 21.02.2015 року по 18.02.2016 року; 637 872,98 грн. - інфляційних втрат за період з квітня 2015 року по січень 2016 року, нарахованих на суму 43 190 614,48 грн., яка була оплачена за рахунок власних коштів відповідача та коштів Третьої особи, з простроченням строків такої оплати.

На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, надані відповідачем до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції докази, ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором, причини несвоєчасного виконання зобовязання, значимість підприємства відповідача для населення та держави, постачання відповідачем комунальним і бюджетним установам газу - містять об'єктивні відомості, які підтверджують висновок місцевого господарського суду про винятковість даного випадку, що надає право суду для зменшення неустойки на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України саме на 40%, та стягнення з відповідача 3 056 086,5 грн. пені.

Позивач рішення в частині зменшення розміру пені на 40 % не оскаржував.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про зменшення розміру неустойки на 90%, оскільки цим не буде дотримано балансу інтересів всіх сторін, які приймають участь у справі.

Колегія суддів не погоджується з доводами позивача, наведеними у відзиві на апеляційну скаргу, відповідно до яких, спільні протокольні рішення не змінюють умови господарського договору, вони стосуються виключно джерел та порядку фінансування оплати за природний газ. При цьому, жодних змін до умов Договору, зокрема, в частині строків оплати та відповідальності за прострочення, не вносилось, питання про його припинення чи заміну (новацію) не вирішувалось, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов'язання.

Укладаючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, якими передбачається процедура розрахунку і надання населенню не тільки теплової енергії, а і пільг, субсидій та компенсацій на оплату тепло-, водопостачання, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій і Наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 N 55/57/43, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію.

Відповідно до п.п. 1.1 - 1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 N 55/57/43, цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - відповідні головні фінансові управління), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 (із змінами). Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2. Схеми розрахунків узгоджують відповідні головні фінансові управління спільно з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) та контролюють відповідні органи Державної казначейської служби України.

Згідно з п.п. 2.1 - 2.3 вищевказаного порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 (із змінами), складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а у разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів.

Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - головні управління Державної казначейської служби України). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.

Апеляційним судом встановлено, що відповідач формував на суму пільг заборгованість перед позивачем в оплаті за надані послуги, на підставі чого в подальшому позивач і відповідач майже щомісяця укладали спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за надані послуги за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню. Таким чином, дії сторін щодо остаточних розрахунків за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 року були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів.

При цьому, зі змісту зазначених спільних протокольних рішень вбачається, що розрахунки між сторонами, здійснені на підставі спільних протокольних рішень, по-перше, здійснювались в межах договору № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 року, по-друге, були одночасно процедурою погашення зобов'язань ПАТ "Дніпрогаз" з остаточної оплати вартості транспортування природного газу у визначеному місяці в розмірі отриманих за спільним протокольним рішенням сум пільг і субсидій населенню. Тобто, підписання сторонами у 2015 2016 роках спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень Постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, Наказу Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 N 55/57/43, свідчить, що сторони фактично погодились, що залишок оплати послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за Договором № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 року підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення.

Таким чином, день проведення взаєморозрахунків між сторонами, які здійснювались на підставі укладених між ними спільних протокольних рішень, був одночасно днем погашення заборгованості за надані позивачем послуги у відповідному місяці за Договором № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 року.

З огляду на таке, оформлення та підписання документів, зокрема, таких як протоколи взаєморозрахунків, а в даному випадку спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, слід вважати лише елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів. Дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям юридичних та фізичних осіб, оскільки правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування.

Отже, відсутні підстави для стягнення пені, передбаченої пунктом 6.3 Договору № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 року, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, оскільки уклавши спільні протокольні рішеннями про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги.

Таким чином, для застосування санкцій, передбачених підпунктом 6.3. Договору № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 року, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі №5011-35/1272-2012-42/527-2012.

При цьому, як підтверджено матеріалами справи, відповідач чітко виконував положення спільних протокольних рішень та своєчасно розрахувався за надані послуги в частині сплати основного боргу, погашеного за рахунок відповідних пільг та субсидій., а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, нарахованих позивачем на суму основного боргу, сплаченого за рахунок спільних протокольних рішень.

Заява Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про розстрочку виконання рішення суду у даній справі на два роки зі сплатою щомісячно рівними частинами підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як випливає з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 року № 9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, надання розстрочки виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках в разі наявності обставин, що ускладнюють таке виконання або роблять його неможливим.

Як вбачається із змісту заяви про розстрочку виконання судового рішення у даній справі, заявник посилається на важкий фінансовий стан та відсутність у нього коштів. В обґрунтування цього заявник подав копію звіту про фінансові результати за 2015 рік, копію балансу ПАТ «Дніпрогаз» за 2015 рік, висновок про істотну зміну обставин торгово-промислової палати від 12.08.2015 №6018/05.0-20, копії договорів про реструктуризацію заборгованості, довідку обслуговуючого банку.

Колегією суддів встановлено наступне.

З фінансової звітності відповідача вбачається, що господарська діяльність підприємства за останні роки с збитковою. За результатами діяльності у 2015 році, дебіторська заборгованість споживачів перед ПАТ «Дніпрогаз» за продукцію, товари, роботи і послуги складає 96 253 тис. гри., бюджетних установ - 53 422 тис. грн. Кредиторська заборгованість підприємства складає 192 707 тис. грн. Збиток підприємства за 2015 рік складає 12 169 тис. грн.

Крім виконання поточних господарських зобовязань за діючими договорами, ПАТ «Дніпрогаз» щомісячно сплачує суми по договорам про реструктуризацію заборгованості, укладеним з Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтога України», в розмірі 204 277,48 грн.

Також, між ПАТ «Дніпрогаз» та ДК «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» було укладено 3 договори про реструктуризацію заборгованості:

- Договір від-28.05.2012 року №14/12-91 на суму боргу 23 511 176,52 грн. з обовязковою щомісячною сплатою суми в розмірі 97 963,24 грн.;

- Договір від 28,05.2012 року №14/12-92 на суму боргу 25 431 262,84 грн. з обовязковою щомісячною сплатою суми в розмірі 105 963,60 грн. в термін до 2032 року;

- Договір від 28.05.2012 року №14/12-93 на суму боргу 84 152,60 грн. з обовязковою щомісячною сплатою суми в розмірі 350,64 грн. в термін до 2032 року.

Крім зазначеної реструктуризованої заборгованості, щомісяця підприємство сплачує:

- згідно Постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 р по справі № 904/3709/13 суму в розмірі 93 710,66 грн. до 01.06.2017 року;

- згідно ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 р. по справі № 36/5005/6053/12 суму в розмірі 247 081.19 грн. до 31.12.2027 р.;

- згідно ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2012 р. по справі № 36/5005/6050/12 суму в розмірі 420 776.76 гри. до 31.12.2027 р.

Згідно довідки обслуговуючого банку, станом на 21.10.2016 року на рахунках ПАТ «Дніпрогаз» знаходяться грошові кошти, що не перебільшують 1,4 млн. грн., яких не вистачає одномоментного виконання судового рішення по даній справі, що може призвести до зупинки підприємства.

На думку колегії суддів, наведені факти підтверджують, що внаслідок негативних економічних процесів у державі, кризи неплатежів та збитковості газорозподільних підприємств, а також проведення реформування ринку природного газу, у звязку з чим ПАТ «Дніпрогаз» втратило право здійснювати постачання природною газу, значно скоротилася виручка підприємства, що призводить до неможливості вчасно та в повному обсязі виконувати грошові зобовязання. Внаслідок цього, фінансовий стан підприємства відповідача, яке здійснює розподіл природного газу усім категоріям споживачів міста Дніпро, є вкрай тяжким, що ставить під загрозу його нормальне функціонування та надання послуг з безперебійного та безаварійного газопостачання. За таких умов, додаткове покладення на підприємство надмірних економічних санкцій призведе до ускладнення і без того тяжкого матеріального становища та фактичної неплатоспроможності і нездатності вести господарську діяльність та виконувати свої функції.

В той же час, у зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права Позивача, при її наданні суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати інтереси як заявника, так і Позивача.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів всіх сторін, які приймають участь у справі.

На підставі викладеного, враховуючи:

- що тарифи на розподіл природного газу є фінансово-розрахунковими величинами і хоча законодавство дає можливість Відповідачу здійснити розрахунок витрат, необхідних для закладення в тариф, проте ПАТ «Дніпрогаз» не може самостійно встановлювати такі тарифи та зобов'язаний дотримуватися імперативних норм, встановлених НКРЕКП та іншими державними органами;

- наявну загрозу банкрутства відповідача;

- відсутність коштів на його банківських рахунках, необхідних для одномоментного виконання судового рішення по даній справі;

- що предметом стягнення за даним рішенням є не основна заборгованість, а штрафні санкції;

- ступінь вини відповідача,

а також з метою дотримання балансу інтересів сторін, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду строком на один рік.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача 35,4 %, на відповідача 64,6 % з урахуванням наступного розрахунку: 9 541 919,21 грн. - основний борг, 5 093 477,65 грн. пеня (без зменшення на 40%), 339 524,54 грн. - 3% річних, 637 872,98 грн. - інфляційні втрати = 15 612 794,38 грн. = 64%.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпро задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2016 року у справі № 904/1858/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким припинити провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 9 541 919,21 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49029, м. Дніпро, вул. Володарського, 5, ідентифікаційний код 20262860) на користь Публічного акціонерного товариства "Уктрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 4 167 012,22 грн., з яких: 3 056 086,5 грн. пеня; 339 524,54 грн. - 3% річних; 637 872,98 грн. - інфляційні втрати; 133 528,2 - судовий збір за подання позовної заяви

В решті позовних вимог відмовити.

Заяву Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про розстрочку виконання рішення суду у справі № 904/1858/16 - задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 року у справі № 904/1858/16 на один рік, зі сплатою щомісячно рівними частинами у розмірі 347 251,02 грн. за наступним графіком:

- до 01.12.2016 року - 347 251,02 грн.

- до 01.01.2017 року - 347 251,02 грн.

- до 01.02.2017 року - 347 251,02 грн.

- до 01.03.2017 року - 347 251,02 грн.

- до 01.04.2017 року - 347 251,02 грн.

- до 01.05.2017 року - 347 251,02 грн.

- до 01.06.2017 року - 347 251,02 грн.

- до 01.07.2017 року - 347 251,02 грн.

- до 01.08.2017 року - 347 251,02 грн.

- до 01.09.2017 року - 347 251,02 грн.

- до 01.10.2017 року - 347 251,02 грн.

- до 01.11.2017 року - 347 251,02 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Уктрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49029, м. Дніпро, вул. Володарського, 5, ідентифікаційний код 20262860) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 80 488,98 грн.

Видачу наказів з урахуванням необхідних реквізитів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 28.10.2016 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін