Постанова № 62316161, 04.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2016 р. Справа№ 910/2474/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання Ляховенко М.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Шелест В.В.- за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 (дата підписання 17.03.2016)

у справі № 910/2474/16 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Державного підприємства "Управління відомчої воєнізованої охорони"

про відшкодування збитків у розмірі 6 750,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" до Державного підприємства "Управління відомчої воєнізованої охорони" про відшкодування збитків у розмірі 6 750,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 910/2474/16 в позові Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 по справі №910/2474/16 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії УМГ "ЛЬВІВТРАНСГАЗ".

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, при неповному з'ясуванні обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, з неправильним та неповним дослідженням доказів, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

В апеляційній скарзі скаржник також заявив клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Станіка С.Р., Хрипуна О.О. поновлено Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 910/2474/16 до провадження та призначено розгляд справи на 14.06.2016.

01.06.2016 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.

В судовому засіданні 14.06.2016 відповідно до ст.77 ГПК України оголошено перерву до 06.07.2016.

В судовому засіданні 06.07.2016 відповідно до ст.77 ГПК України оголошено перерву до 12.07.2016.

07.07.2016 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшли документи на виконання вимог суду.

Відповідно до розпорядження начальника відділу Київського апеляційного господарського суду № 09-52/3068/16 від 12.07.2016 у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2474/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.07.2016 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Тищенко О.В., Станіка С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 прийнято справу №910/2474/16 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 910/2474/16 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Тищенко О.В., Станік С.Р.

В судовому засіданні 12.07.2016 відповідно до ст.77 ГПК України оголошено перерву до 23.08.2016.

Відповідно до розпорядження начальника відділу Київського апеляційного господарського суду № 09-52/4083/16 від 23.08.2016 у зв'язку з перебуванням суддів Тищенко О.В., Станіка С.Р., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2474/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.08.2016 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Федорчука Р.В., Власова Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 прийнято справу №910/2474/16 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 910/2474/16 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Федорчук Р.В., Власов Ю.Л., розгляд справи №910/2474/16 призначено на 06.09.2016 р.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. на лікарняному, судове засідання, призначене на 06.09.2016 не відбулося.

Відповідно до розпорядження начальника відділу Київського апеляційного господарського суду № 09-52/4617/16 від 12.09.2016 у зв'язку з припиненням повноважень судді Федорчука Р.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2474/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.09.2016 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Власова Ю.Л., Станіка С.Р.

З огляду на вихід головуючого судді Корсакової Г.В. з лікарняного, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 прийнято справу №910/2474/16 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 910/2474/16 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р. та призначено розгляд справи на 04.10.2016.

Представник відповідача в судове засідання 04.10.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, явка якого в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

В судовому засіданні 04.10.2016 представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.11.2013 між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (надалі - замовник/позивач) та Державним підприємством "Управління відомчої воєнізованої охорони" (надалі - виконавець/відповідач) було укладено договір про закупівлю послуг пов'язаних з особистою безпекою (послуг з охорони особливо важливих об'єктів ПАТ «Укртрансгаз», які знаходяться на балансі УМГ "Львівтрансгаз" ) № 1311000257 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги пов'язані з особистою безпекою (послуги з охорони особливо важливого об'єкту ПСГ КС "Більче-Волиця", УМГ "ЛЬВІВТРАНСГАЗ") на об'єкті замовника, адреса та розташування якого зазначені сторонами у дислокації (додаток № 1 до договору), далі - об'єкт. Замовник зобов'язується прийняти послуги виконавця у встановлений сторонами час дії договору і щомісячно сплачувати виконавцю плату за отримані послуги. Послуги надаються замовнику з 20.11.2013 по 19.11.2014 включно.

Згідно з п. 3.1. договору загальна вартість цього договору за рік складає 242 668,56 грн.

Додатковою угодою № 1 від 19.11.2014 сторонами внесено зміни до договору, зокрема встановлено, що загальна вартість договору становить 291 202,27 грн.

У п. 3.3. договору зазначено, що до 02 числа кожного місяця виконавець складає і надає замовнику для підписання акт про надання послуг за попередній місяць та рахунок на оплату послуг по договору, замовник протягом 5 календарних днів підписує ці акти, та повергає один примірник виконавцю.

Як вбачається із матеріалів справи сторонами підписано та скріплено печатками акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 291 198,95 грн., зокрема: № 1-00206 від 30.11.2014 на суму 7 414,87 грн., № 1-00227 від 31.12.2013 на суму 20 222,38 грн., № 1-0001 від 31.01.2014 на суму 20 222,38 грн., № 1-0037 від 28.02.2014 на суму 20 222,38 грн., № 1-073 від 31.03.2014 на суму 20 222,38 грн., № 1-112 від 30.04.2014 на суму 20 222,38 грн., № 1-152 від 31.05.2014 на суму 20 222,38 грн., № 1-190 від 30.06.2014 на суму 20 222,38 грн., № 1-228 від 31.07.2014 на суму 20 222,38 грн.,№ 1-266 від 31.08.2014 на суму 20 222,38 грн., № 1-316 від 30.09.2014 на суму 20 222,38 грн.,№ 1-358 від 31.10.2014 на суму 20 222,38 грн., № 1-397 від 30.11.2014 на суму 12 807,50 грн., № 1-439 від 31.12.2014 на суму 20 608,80 грн., № 1-00000001 від 31.01.2015 на суму 20 608,80 грн..

24.02.2015 за наслідками моніторингу господарської операції щодо закупівлі послуг пов'язаних з особливою безпекою (охороною об'єктів та особливо важливих об'єктів УМГ «Львівтрансгаз») Головним державним аудитором відділу оперативного аудиту було складено довідку № 8, в якій, зокрема встановлено, що аналізом цінової пропозиції відповідача встановлено, що розрахунок вартості послуг охорони за один місяць за 1 цілодобовий пост по охороні стаціонарних об'єктів становить 20,2 тис. грн. з ПДВ, в т.ч. включаючи витрати на відрядження в сумі 450 грн. Проте, проведеною Держфінінспекцією у м. Києві зустрічною звіркою встановлено, що згідно наданих документів відповідача за період з грудня 2013 року по грудень 2014 року витрати на відрядження не здійснювались.

З огляду на зазначене, за доводами позивача, через завищення вартості наданих послуг з охорони ним були сплачені зайві кошти у сумі 6 750,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок здійснити коригування вартості послуг в сторону її зменшення та відшкодування позивачу понесених збитків у розмірі 6 750,00 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є Договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем на виконання умов договору виконані роботи (надані послуги), а позивачем прийняті вказані послуги на загальну суму 291 198,95 грн. без жодних претензій та зауважень зі сторони замовника, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов'язання), як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками; вини. При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Отже, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведена належними та допустимими доказами протиправна поведінка відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання, як і не доведене настання реальних збитків позивача, тобто витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а відтак не може вважатись доведеним причинний зв'язок між заподіяними збитками та поведінкою особи.

Щодо посилання позивача на висновки Державної фінансової інспекції судова колегія зазачає наступне.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, в тому числі пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Положеннями підпункту 4 пункту 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України (затверджено Указом Президента України від 23.04.2011 р. № 499/2011) врегульовано вжиття Держфінінспекцією відповідно до покладених на неї завдань заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб. Такі заходи вживаються в установленому порядку Держфінінспекцією як центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Акт перевірки вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин.

Отже, виявлені ревізією порушення не можуть впливати на умови договірних відносин і не можуть їх змінювати.

З огляду на зазначене та беручи до уваги те, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору, укладеного між сторонами, а відтак і наявності складу цивільного правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача в якості збитків грошових коштів в розмірі 6 750,00 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача провести коригування вартості робіт на суму 6750,00 грн. в сторону її зменшення колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи та законних інтересів здійснюється способом, що визначений законом або договором.

Таким чином, позивачем, з огляду на приписи норм статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, неправильно визначено спосіб захисту порушеного права.

У випадку якщо позивач, звертаючись до суду, обрав спосіб захисту, не встановлений законом або договором для захисту права чи інтересу, що порушене, невизнане або оспорюється, слід виходити із загальних засад захисту прав, свобод та інтересів, визначених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Виходячи з приписів вищевказаних статей такий спосіб захисту цивільних прав як коригування вартості робіт в сторону її зменшення, не відповідає можливим способам захисту прав та інтересів, встановлених господарським та цивільним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести коригування вартості робіт на суму 6750,00 грн. в сторону її зменшення.

Щодо доводів скаржника про незалучення судом першої інстанції до участі у справі Державну фінансову інспекцію у Львівській області та Державну фінансову інспекцію у Дніпропетровській області як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні відповідного клопотання позивача, оскільки позивачем не наведено обставин, яким чином рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки Державної фінансової інспекції у Львівській області та Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 910/2474/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 910/2474/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2474/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Ю.Л. Власов

С.Р. Станік