Рішення № 62314403, 25.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2016Справа №910/9802/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАН Трак енд Бас Юкрейн"

до Державної служби України з надзвичайних ситуацій

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Державна казначейська служба України

про стягнення 17 706 840,22 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Трут Д.В. (довіреність б/н від 10.06.2016)

від відповідача: Ігнатенко В.І. (довіреність № 01-18/08 від 04.01.2016)

від третьої особи: не з'явився

вільний слухач: ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_1 від 06.02.2001)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАН Трак енд Бас Юкрейн" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державної служби України з надзвичайних ситуацій (відповідач) заборгованості в розмірі 17030788,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №21-5/9 від 01.09.2015 про закупівлю "Автомобілів спеціальної призначеності (пожежно-рятувальних автомобілів середнього класу для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт)", код 29.10.5, згідно з ДК 016-2010-за державні кошти (лот №1) в частині оплати поставленої продукції, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14888000,00 грн. та внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані: 174506,88 грн. - 3 % річних, 752426,38 грн. - інфляційних втрат та 1219855,52 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 порушено провадження по справі № 910/9802/16 та призначено її до розгляду на 16.06.2016.

16.06.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли документи по справі, відзив на позовну заяву та заява про залучення до участі у справі Державної казначейської служби України як третьої особи.

У відзиві на позов відповідач заперечив позовні вимоги, посилаючись на відсутність строків оплати третього етапу, відсутність бюджетного фінансування та порушенням позивачем строків поставки продукції. Також відповідач заперечив щодо початку нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 залучено до участі у справі № 910/9802/16 третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну казначейську службу України, відкладено розгляд справи на 19.07.2016 та зобов'язано сторін надати докази по справі.

24.06.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

14.07.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/9802/16 до вирішення справи №910/9483/16.

19.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на відзив.

19.07.2016 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2016 розгляд справи №910/9802/16 відкладено на 28.07.2016.

26.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, документи по справі, заперечення на відзив, заява про збільшення розміру позовних вимог від 25.07.2016 та заява про збільшення розміру позовних вимог вих. 02/26 від 25.07.2016.

28.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2016, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі №910/9802/16, провадження у справі № 910/9802/16 зупинено до вирішення справи та набранням законної сили рішенням суду у справі № 910/9483/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" до Державної служби з надзвичайних ситуацій, Товариства з обмеженою відповідальністю "МАН ТРАК ЕНД БАС ЮКРЕЙН" про визнання недійсним договору №21-5/9 від 01.09.2015.

30.09.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №910/9802/16, у зв'язку із вирішенням справи №910/9483/16 та набранням законної сили постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі № 910/9483/16 якою залишено в силі рішення Господарського суду міста Києва 18.07.2016 у справі №910/9483/16.

Враховуючи те, що обставини, як зумовили зупинення провадження у справі усунуті, згідно ч. 3 ст. 79 ГПК України провадження у справі підлягає поновленню.

Наявне в матеріалах справи клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору у справі №910/9802/16 підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2016 поновлено провадження у справі № 910/9802/16, продовжено строк вирішення спору у справі № 910/9802/16, призначено розгляд справи на 25.10.2016.

24.10.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 25.10.2016 представник позивача просив суд прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог згідно із якою, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 17 706 840,22 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 14888000,00 грн., 357556,06 грн. - 3 % річних, 952832,00 грн. - інфляційних втрат та 1508452,16 грн. - пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що заява позивача про збільшення позовних вимог, відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до розгляду, у зв'язку із чим, позовні вимоги розглядаються в її редакції, відповідно має місце нова ціна позову.

Оскільки, у своїй заяві позивач просить суд вважати заяви про збільшення позовних вимог від 25.07.2016, вих. 02/26 від 25.07.2016 відкликаними, суд залишає вказані заяви без розгляду.

Щодо клопотання позивача про залишення позову без розгляду, то суд зазначає наступне.

Клопотання відповідача мотивоване тим, що позовну заяву від імені відповідача було підписано не уповноваженою особою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

У відповідності до ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Згідно вимог ч. 3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Статтею 246 Цивільного кодексу України визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Як встановлено судом, позовна заява підписана представником позивача за довіреністю від 22.01.2016 ОСОБА_2, виданою генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "МАН ТРАК ЕНД БАС ЮКРЕЙН" Міхаелем Батцом (повноваження якого підтверджені відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Крім того, повноваження ОСОБА_2 як представника позивача підтверджуються договором про надання правової допомоги від 17.03.2016 та ордером від 17.03.2016.

У відповідності до п. 11.5.5.3. Статуту відповідача згідно із протоколом позачергових загальних зборів учасників "МАН ТРАК ЕНД БАС ЮКРЕЙН" від 22.07.2016, загальними зборами позивача схвалено та підтверджено дії всіх представників позивача у даній справі.

Таким чином, наведені вище документи, станом на день подання позову до суду підтверджують наявність повноважень у представника позивача на підписання позову.

Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, просив суд задовольнити вимоги у редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача заперечив позовні вимоги, надав пояснення стосовно своїх заперечень.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання третя особа була повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 40460148.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 25.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015 між Державною службою України з надзвичайних ситуацій (замовник) та ТОВ "МАН ТРАК ЕНД БАС ЮКРЕЙН" (постачальник) було укладено договір про закупівлю "Автомобілів спеціальної призначеності (пожежно-рятувальних автомобілів середнього класу для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт)", код 29.10.5, згідно з ДК 016-2010 за державні кошти (лот №1) №21-5/9 (далі - договір), відповідно до умов якого п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити у власність замовнику автомобілі спеціальної призначеності (пожежно-рятувальні автомобілі середнього класу для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт), код 29.10.5, згідно з ДК 016-2010 (лот №1) (далі-продукція) в кількості та комплектації згідно з специфікацією, що є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити продукцію на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, умови цього договору викладені сторонами у відповідності до умов поставки DDP (загін технічної служби ГУ ДСНС України в Київській області, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 6) Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються із врахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також особливостей, що випливають із умов цього договору.

Згідно із п. 2.1. договору, ціна договору становить 92 550 000,00 грн. в тому числі ПДВ 15 425 000,00 грн. за цінами відповідно до пропозиції та специфікації з врахуванням транспортних витрат та вартості розвантажувальних робіт.

Пунктом 2.2. договору визначено, що замовник керуючись вимогами абзацу другого підпункту 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 " Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за державні кошти" здійснює оплату постачальнику в три етапи:

1-й етап: замовник перераховує попередню оплату у розмірі 25% від загальної суми договору протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня реєстрації договору в Державній казначейській службі України;

2-й етап: після постави продукції на суму попередньої оплати, зазначеної в першому етапі розрахунків. Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 60% від загальної суми договору протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі продукції на суму договору протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі продукції на суму попередньої оплати при умові наявності коштів на реєстраційному рахунку ДСНС України;

3-й етап: остаточний розрахунок за продукцію здійснюється після отримання замовником продукції в повному обсязі по мірі надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок ДСНС України.

Згідно із п. 3.3. договору, продукція повинна бути поставлена замовнику в термін до 25 грудня 2015 року.

Відповідно до п. 6.1. договору, приймання-передача продукції здійснюється у присутності представників сторін, за накладними та актами приймання-передачі в місці постачання продукції, при наявності документів зазначених у пункті 4.4. договору.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та реєстрації в Державній казначейській службі України і діє до повного його виконання, але не пізніше 31 грудня 2015 року (п. 11.1. договору).

Згідно із наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №34 від 12.08.2015, №5 від 20.11.2015, відповідач на виконання умов договору перерахував на користь позивача 22 212000,00 грн. та 55 450 000,00 грн. відповідно.

16.11.2015 між сторонами підписано акт прийняття-передачі основних засобів №8/6090/0-П, згідно із яким відповідач прийняв шість пожежно-рятувальних автомобілів.

Відповідно до укладеної між сторонами додаткової угоди №21-9/20 від 23.12.2015 до договору від 01.09.2015 №21-5/9, відповідно до змісту якої сторони узгодили, зокрема, покращення якості предмета закупівлі без збільшення суми визначеної в договорі та без збільшення строків постачання продукції, а саме домовились про: заміну паливного баку об'ємом 150 л. на бак об'ємом на 180 л; встановлення додаткового електронного блоку керування забудовою КSM; заміни пластикового переднього бамперу на металевий; збільшення повної маси пожежно-рятувального автомобіля, але не більше вимог, встановлених ДСТУ-П 7290:2012 Протипожежна техніка. Автомобілі пожежно-рятувальні. Частина 1. Номенклатура та позначення (EN 1846-1:1998, MOD).

04.01.2016 між сторонами підписано акт прийняття-передачі основних засобів, згідно із яким відповідач прийняв решту пожежно-рятувальних автомобілів у кількості 19 одиниць.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем, в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснено кінцевого розрахунку за поставлену продукцію (третього етапу оплати по договору) на суму 14888000,00 грн.

18.03.2016 позивач направив відповідачу претензію від 18.03.2016 №11 щодо здійснення оплати у розмірі 14888000,00 грн. в якості третього етапу оплати за поставлену продукцію.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем нараховані: 357556,06 грн. - 3 % річних, 952832,00 грн. - інфляційних втрат та 1508452,16 грн. - пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання взятих на себе зобов'язань, позивач поставив відповідачу продукцію, а відповідач, у свою чергу, прийняв вказану продукцію, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийняття-передачі основних засобів №8/6090/0-П від 16.11.2015, від 04.01.2016. Поставлена продукція прийнята відповідачем без заперечень та зауважень.

Як встановлено судом, відповідачем не здійснено кінцевого розрахунку за поставлену продукцію (третього етапу оплати по договору) на суму 14888000,00 грн.

Зі змісту пункту 2.2. договору вбачається, що сторонами не було погоджено строку здійснення оплати третього етапу.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Оскільки сторонами не було визначено строку оплати по третьому етапу, то з урахуванням приписів законодавства, строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Таким чином, відповідно до положень ст. 692 ЦК України, відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто 05.01.2016.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань кінцевого розрахунку за поставлену продукцію (третього етапу оплати по договору) не здійснив, у зв'язку із чим, у відповідача утворилась заборгованість на суму 14888000,00 грн.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги посилається на відсутність бюджетного фінансування, у зв'язку із чим у відповідача не виникло обов'язку здійснювати оплату третього етапу.

Як встановлено судом вище, згідно із умовами договору оплата за продукцію здійснюється у три етапу; згідно із третім етапом остаточний розрахунок за продукцію здійснюється після отримання замовником продукції в повному обсязі по мірі надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок ДСНС України (п. 2.2. договору).

Однак, згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Приписами ст. 610, 614 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

За приписами ст. 9 Конституції України, частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Відповідно ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожен, чиї права і свободи, викладені у Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 29.06.2004 у справі "Войтенко проти України" та від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" вказав, що відсутність відповідних асигнувань у Державному бюджеті не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеного в постанові від 15.05.2012 у справі №11/446 за позовом ТОВ "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, суд вказав, що на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Таким чином, суд звертає увагу, що посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення Державної служби України з надзвичайних ситуацій від виконання зобов'язань щодо оплати поставленої продукції, оскільки така обставина не визначена законодавством як така, що звільняє від виконання зобов'язання.

На вимогу суду, третьою особою надано пояснення (а.с. 179, том 1), згідно із якими, за бюджетною програмою 1006090 "Придбання пожежної та іншої спеціальної техніки вітчизняного виробництва" залишок відкритих асигнувань станом на 05.07.2016 становить 138043720,00 грн.; не виконані платіжні доручення щодо перерахування коштів ТОВ "МАН Трак енд Бас Юкрейн" в Казначействі відсутні.

Наведеними поясненнями третьої особи підтверджується наявність бюджетного фінансування щодо здійснення оплати за поставлену продукцію по договору №21-5/9 від 01.09.2015 про закупівлю "Автомобілів спеціальної призначеності (пожежно-рятувальних автомобілів середнього класу для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт)", код 29.10.5, згідно з ДК 016-2010-за державні кошти (лот №1), в тому числі на суму заборгованості у даній справі.

Також, відповідно до листа Державної казначейської служби України (а.с. 41, том 1), станом на 18.04.2016 залишок відкритих асигнувань за бюджетною програмою 1006090 "Придбання пожежної та іншої спеціальної техніки вітчизняного виробництва" Державної служби України з надзвичайних ситуацій становить 29608202,00 грн. За зазначеною бюджетною програмою відповідачем було порушено бюджетне законодавство, у зв'язку із чим, Державною казначейською службою України прийнято рішення про зупинення операцій по рахункам.

Однак, суд зазначає, що порушення відповідачем законодавства не звільняє відповідача від виконання грошового зобов'язання перед позивачем.

З огляду на вищенаведене, оскільки факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати за поставлену продукцію підтверджений матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 14 888 000,00 грн.

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем строків поставки товару за договором, то суд зазначає, що згідно із умов договору порушення строків поставки продукції не звільняє відповідача від оплати поставленої продукції та згідно із п. 8.2., п. 8.3. договору та може бути підставою для нарахування штрафних санкцій.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 1508452,16 грн. (нараховану за період з 05.01.2016 по 05.072016) 3 % річних у сумі 357556,06 грн. (нараховані за період з 05.01.2016 по 24.10.2016), інфляційні втрати у сумі 952832,00 грн. (нараховані за період з 05.01.2016 по 24.10.2016).

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем за загальний період з 05.01.2016 по 24.10.2016, суд встановив, що розмір 3% річних та інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних у розмірі 357556,06 грн. та інфляційних втрат у розмірі 952832,00 грн., що заявлені позивачем до стягнення, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення пені у сумі 1508452,16 грн., то суду зазначає наступне.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом встановлено, що відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання (оплати поставленої продукції) у вигляді пені, не передбачена договором.

При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлену продукцію не передбачена певними законодавчими актами.

Оскільки, сторони укладаючи договір не погодили відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання (оплати поставленої продукції) у вигляді пені, то вимоги про стягнення пені у сумі 1508452,16 грн., задоволенню не підлягають.

Щодо посилань позивача на постанову Вищого господарського суду міста Києва від 29.03.2016 у справі №908/5151/15, то суд зазначає, що у вказаній постанові відсутні висновки щодо можливості стягнення пені у разі не погодження сторонами у договорі такої відповідальності за порушення грошових зобов'язань, розміру та бази нарахування пені.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МАН Трак енд Бас Юкрейн" частково.

Оскільки сума задоволених вимог становить 16198388,06 грн., то на відповідача покладається судовий збір за розгляд справи у розмірі 206700,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01030, м. Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 55, код ЄДРПОУ 38516849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАН Трак енд Бас Юкрейн" (08292, Київська обл., місто Буча, вулиця Заводська, будинок 1, код ЄДРПОУ 34240521) суму основного боргу у розмірі 14888000,00 грн., 357556,06 грн. - 3 % річних, 952832,00 грн. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 206700,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2016.

Суддя С.О. Турчин