Рішення № 62314271, 21.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2016Справа №910/16945/16

За позовом Державної екологічної інспекції у Київській області

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Телбі»

Про відшкодування шкоди в розмірі 24 791,48 грн,

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін :

Від позивача: не з'явився;

Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна екологічна інспекція у Київській області звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телбі» про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в розмірі 24 791,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства було встановлено, що в порушення ст. 110 Водного кодексу України, відповідач в період з 01.01.2014 по 09.12.2014 здійснював водокористування без дозволу на спеціальне водокористування, чим завдав державі збитки в розмірі 24 791,48 грн.

Ухвалою суду від 15.09.2016 порушено провадження у справі №910/16945/16, розгляд справи призначено на 30.09.2016.

В судовому засіданні 30.09.2016 представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду, а також надав пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.09.2016 подав відзив на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечував, посилаючись на те, що в силу положень ст. 23 Кодексу України про надра (в редакції від 08.12.2015, яка набрала законної сили 01.01.2016) та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.12.2015 № 867-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі», відповідач не несе відповідальності за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод без спеціального дозволу.

В судовому засіданні 30.09.2016 у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 17.10.2016.

В судовому засіданні 17.10.2016 представник позивача подав письмові пояснення та надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.10.2016 подав відзив на позов та надав усні пояснення, відповідно до яких проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 17.10.2016 у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 21.10.2016.

Представник позивача в судове засідання 21.10.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.01.2016 надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення позову заперечував, з обставин, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню справи, суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.10.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Державну екологічну службу у Київській області. Затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 №136 та на підставі Плану заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції у Київській області на І квартал 2016 року, Державною екологічною інспекцією у Київській області (позивач) видано наказ від 27.01.2016 №39 про проведення у період з 01.02.2016 по 19.02.2016 планової перевірки дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю «Телбі» (відповідач).

На підставі наказу Державної екологічної інспекції у Київській області від 27.01.2016 №39 оформлено направлення №001656 про проведення в період з 01.02.2016 по 19.02.2016 планової перевірки дотримання відповідачем вимог чинного природоохоронного законодавства за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, смт Калинівка, вул. Залізнична, 49-б (договір оренди земельної ділянки від 07.06.2006, укладений між відповідачем та Калинівською селищною радою).

Про проведення планової перевірки дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства Товариству з обмеженою відповідальністю «Телбі» було направлено повідомлення №02031/165, яке отримане останнім 19.01.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0313800860812.

Під час проведення перевірки позивачем було встановлено, що відповідач (Київська обл., Васильківський р-н, смт Калинівка, вул. Залізнична, 49-б) в період з 01.01.2014 по 09.12.2014 здійснював водокористування без дозволу на спеціальне водокористування, про що зазначено в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ «Телбі».

Уповноважені особи відповідача відмовились від підписання акту перевірки, про що до акту було внесено відповідний запис. Проте, акт перевірки був надісланий відповідачу 19.02.2016 та отриманий останнім 26.02.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення.

На підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ «Телбі» було складено припис від 19.02.2016 щодо усунення порушень, виявлених під час перевірки.

За результатами перевірки, на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, інспектором з охорони навколишнього природного середовища Київської області Сурмило В.В. здійснено розрахунок шкоди, завданої державі самовільним використанням води із підземних джерел ТОВ «Телбі» при відсутності дозвільних документів, розмір якої становить 24 791,48 грн.

Надіслана позивачем претензія №20 від 23.02.2016 про відшкодування збитків завданої державі внаслідок порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в розмірі 24 791,48 грн, отримана відповідачем 04.03.2016, проте, залишена останнім без задоволення.

В зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в розмірі 24 791,48 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначав про те, що в силу положень ст. 23 Кодексу України про надра (в редакції від 08.12.2015, яка набрала законної сили 01.01.2016) та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.12.2015 № 867-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі», відповідач не несе відповідальності за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод без спеціального дозволу.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Згідно ст.1 Водного Кодексу України, водокористування - це використання води (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства. транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Водного Кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними вода із застосуванням каналів.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного Кодексу України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Згідно ст.49 Водного Кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними. Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Відповідно до ч. 1ст. 110 Водного Кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного Кодексу України, відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи , винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування

За змістом статей 68, 69 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" заподіяні державі внаслідок такого використання збитки підлягають відшкодуванню незалежно від сплати збору за спеціальне використання природних ресурсів. Розмір цих збитків обчислюється на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик.

Згідно ст.1166 Цивільного Кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 1 статті 23 Кодексу України про надра (в редакції від 08.12.2015, яка набрала законної сили 01.01.2016) передбачено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.12.2015 № 867-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі» (яким були внесені зміни до ст. 23 Кодексу України про надра) землевласники і землекористувачі, які на момент набрання чинності цим Законом розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів та гірничого відводу, не потребують з моменту набрання чинності цим Законом таких спеціальних дозволів та гірничого відводу для видобування підземних вод (крім мінеральних), а також не несуть відповідальності за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод (крім мінеральних) без таких спеціальних дозволів та гірничого відводу у разі, якщо таке видобування здійснювалося в обсягах, передбачених частиною першою статті 23 Кодексу України про надра.

Положення вищезазначеної правової норми містять вказівку про зворотну дію цього Закону та звільнення землекористувачів від відповідальності за видобування підземних вод до набрання ним чинності.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 року, надання зворотної дії в часі законам та іншім нормативно-правовим актам, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення позивачем перевірки, щодо дотримання відповідачем вимог чинного природоохоронного законодавства було встановлено, що в період з 01.01.2014 по 09.12.2014 відповідач, на орендованій ним земельній ділянці за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, смт Калинівка, вул. Залізнична, 49-б, здійснював водокористування без спеціального дозволу.

Згідно журналу обліку водоспоживання водовимірювальними приладами (форма №ПОД-11, затверджена наказом Держкомстату України від 27.07.1998 №264) Товариства з обмеженою відповідальністю «Телбі», за період з січня 2014 року по грудень 2014 року обсяг видобування відповідачем підземних вод із кожного з водозаборів не перевищував 300 кубічних метрів на добу.

Судом встановлено, що 09.12.2014 відповідач отримав дозвіл №407/13 на спеціальне водокористування на об'єкті, розташованого за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, смт Калинівка, вул. Залізнична, 49-б, термін дії якого з 09.12.2014 по 09.12.2017.

Враховуючі положення ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра (в редакції від 08.12.2015, яка набрала законної сили 01.01.2016), п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.12.2015 № 867-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі» (яким були внесені зміни до ст. 23 Кодексу України про надра), з огляду на те, що на момент набрання чинності Законом України № 867-VIII від 01.12.2015 відповідач отримав спеціальний дозвіл на водокористування, а в період з січня 2014 року по грудень 2014 здійснював водокористування без спеціального дозволу, але в обсягах, що не перевищували 300 кубічних метрів на добу, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач не несе відповідальності за водокористування в період з січня 2014 року по грудень 2014 без спеціального дозволу.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телбі» про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в розмірі 24 791,48 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

26.10.2016

Суддя Спичак О.М.