Рішення № 62313734, 25.10.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/77/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2016 Справа № 908/2500/16

за позовом: Комунального підприємства "Водоканал" (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 80 від 01.06.2016 р.;

від відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Водоканал", м. Запоріжжя звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя заборгованості в сумі 11697,48 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст. 628 Цивільного кодексу України. При цьому вказує, що позивачем було проведено технічне обстеження водопроводу відповідача за результатами якого складено акт № 488 від 11.09.2013р. та акт № 489 від 11.09.2013р. В акті № 489 від 11.09.2013р. зазначено, що водоспоживання відповідача забезпечується від мережі житлового дому по двом водопровідним вводам d=15мм. Для потреб холодного водоспоживання, на вводі встановлено прилад обліку марки IS1,5 зав. № 7787229, попередня держповірка здійснена у І кв.2009р. (Акт технічного обстеження № 160 від 13.04.2009р.). Прилад обліку опломбовано пломбою А « 7745», пломба збережена. Строк держповірки приладу обліку сплинув. Актом № 488 від 11.09.2013р. видано припис щодо встановлення резервного робочого держповіреного приладу обліку. В акті № 489 від 11.09.2013р. визначено розрахунковий період безоблікового водокористування, а саме: з 18.06.2013р. по 24.07.2013р. (з дня виписки останнього акту на оплату до дня надходження заяви Абонента від 24.07.2013р.). На підставі Акту технічного обстеження № 489 від 11.09.2013р. складено Акт-рахунок № 7432/1 від 11.09.2013р. на суму 11697,48грн. У зв'язку із відмовою від підпису та отриманням екземпляру акту позивачем було відправлено на юридичну адресу відповідача лист № 9679 від 18.08.2014р. разом із актом № 489 від 11.09.2013р. та актом-рахунком № 7432/1 від 11.09.2013р. На дату подання позовної заяви заборгованість відповідачем не сплачена. Посилаючись на вищевикладене, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.09.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2500/16, розгляд якої призначено на 25.10.2016 р.

ФОП ОСОБА_1 (відповідач у справі) - вимоги суду, викладені в ухвалі від 26.09.2016 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав; процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався; про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду від 26.09.2016 р. була направлена судом як на юридичну адресу відповідача: АДРЕСА_2, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Спеціальний Витяг з ЄДРПОУ наявний в матеріалах справи).

Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 25.10.2016 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Матеріали свідчать, що 03.02.2006 року між позивачем (Водоканалом) та відповідачем (Абонентом), був укладений договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 7432 (надалі - Договір), за умовами якого, Водоканал забезпечує Абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам: аптека, вул. Гудименка, 15, кв. 183.

Пункт 2.2.1 Договору встановлює обов'язок Абонента своєчасно оплачувати Водоканалу послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з договором та нормативними документами, вказаними у п. 1.1 Договору.

Пунктом 2.2.3 Договору передбачено, що при відсутності або не встановленому обліковому приладі у встановлений Водоканалом термін або розміщенні Абонентом водолічильних вузлів чи то їх експлуатації з порушенням "Правил користування...", "Правил експлуатації..." водопостачання Абонента вважається безобліковим, а втрати води і об'єм стоків у такому випадку визначаються розрахунковим шляхом у відповідності з пунктами 9.6 та 21.5 "Правил користування...", починаючи з дня виписки останнього акту до дня приймання в експлуатацію облікового приладу або водолічильного вузла.

Відповідно до п. 5.1 Договору основним документом на оплату є акт. Акти виписуються 17-19 числа кожного місяця. Абонент зобов'язаний на протязі трьох банківських днів з дня виписки акта перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Водоканалу у сумі, вказаний в акті. Якщо Абонент відмовляється підписати акт, він підписується представником Водоканалу, а в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Такий акт пересилається Абоненту поштою. Оформлений таким чином акт є обов'язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за питне водопостачання та приймання стічних вод.

У відповідності до п. 6.1 Договору Сторони несуть відповідальність за невиконання зобов'язань у відповідності з чинним законодавством та вказаними в цьому Договорі нормативними документами.

Доказів припинення дії договору сторони не надали, як і доказів укладення нового договору, а отже його умови є чинними на момент розгляду справи судом.

Як вбачається з акту № 160 технічного обстеження водопроводу від 13.04.2009 р., Абонент - відповідач споживає питну воду від мережі житлового дому по водопровідному вводу діаметром 15 мм. На вводі встановлено прилад обліку IS1,5 № 7787229, водомір приппломбований до труби пломбою з відбитком «А7745».

24.07.2013 р. ФОП ОСОБА_1 було подано КП «Водоканал» заяву про направлення на адресу вул. Гудименка, буд. 15 «Аптека низьких цін» інспектора для розпломбування водоміру для його подальшої передачі на держповірку.

11.09.2013 р. Водоканалом було проведено технічне обстеження водопроводу Абонента (ФОП ОСОБА_1) та складені акти технічного обстеження водопроводу №№ 488, 489 від 11.09.2013 р., в яких зафіксовано, що подача холодної води абоненту відбувається від мережі житлового дому, по вводу діаметром 15мм. На вводі встановлено засіб обліку марки IS1,5 № 7787229, державна повірка 1 квартал 2009 року. Засіб обліку раніше припломбовано до трубопроводу пломбою А7745. Пломба збережена. Строк державної повірки приладу обліку сплив. Акти містять посилання на п. 3.3 та 5.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України. Відповідно до п. 5.14 Правил користування усі засоби обліку у встановлені строки підлягають періодичній повірці. У разі тривалості повірки більше одного місяця об'єм води визначається відповідно до п. 3.3 Правил користування. Об'єм води по безобліковому водоспоживанню по вводу діаметром 15мм становить 30,528 м.куб/добу. Розрахунковий період становить з 18.06.2013 р. по 24.07.2013р. Таким чином, об'єм води за період з 18.06.2013 р. по 24.07.2013 р. становить 30,528 м.куб. х 37д = 1129,536 м.куб.

Акти № 488, № 489 від 11.09.2013 р. підписані представником КП "Водоканал". Абонент ФОП ОСОБА_1 від підпису акту № 489 від 11.09.2013 р. відмовився.

На підставі актів технічного обстеження, був виставлений акт-рахунок № 7432/1 від 11.09.2013 р. за безоблікове водокористування на суму 11697,48 грн.

Акт технічного обстеження № 489 від 11.09.2013 р. та акт-рахунок № 7432/1 від 11.09.2013 р. на суму 11697,48 грн. були направлені відповідачу поштою.

Оскільки відповідач не оплатив нараховану актом-рахунком № 7432/1 від 11.09.2013р. суму 11697,48 грн., то позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення 11697,48грн., як заборгованості за безоблікове водокористування, що є предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

В п. 1.1 Договору сторони погодили, що вони керуються Законом України "Про питну воду та питне постачання" від 10.01.2002 р. №2918-ІІІ, діючими "Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України", затвердженими наказом Держжиткомгоспа України від 1 липня 1994 №65, "Правилами приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 р. № 37, "Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скидання промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів", зареєстрованого Міністерством Юстиції України 26 квітня 2002 р. № 402/6690, "Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізування м. Запоріжжя", затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради № 167 від 29.05.2003 р., "Правилами експлуатації та технічними вимогами до приладів обліку питної, технічної води, промислових та госпфекальних стоків" від 20.12.1993 р., ГОСТом на воду питну 2874-82, ДБН 360-92, СНІП 2.04.02-84, "Правилами технічної експлуатації систем комунального водопостачання і каналізації населених пунктів України" КДП 204-12 Укр 242-95.

Так, станом на час проведення технічного обстеження водопроводу відповідача 11.09.2013 р., порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення регулювався Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190 (далі - Правила користування № 190), пунктом 1.1 яких встановлено, що ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України і є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Правила користування № 190 є обов'язковими для застосування та виконання, як учасниками правочину, так і судом під час розгляду спору.

Відповідно до п. 5.1 Правил користування № 190 облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Пунктом 5.4 вказаних Правил № 190 визначено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку проводяться відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", а також інших нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин сторін, засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Відповідно до п. 5.14 Правил користування № 190 усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджуються свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією.

Суд погоджується з позицією позивача, що при виконанні зобов'язань за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, з метою обліку спожитої води, визначення її вартості, учасники правочину використовують покази засобу обліку води, який повинен відповідати встановленим нормам.

Частиною другою ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" унормовано, що засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ. Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

Показчиком 2012 "Засоби вимірювальної техніки, занесені до державного реєстру України" затвердженого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України міжповірчий термін лічильників холодної та гарячої води кристальчастих типу Січ-15м-х, результати вимірів яких використовуються під час розрахунків в сфері побутових та комунальних послуг, встановлено 3 (три) роки.

Як слідує з актів технічного обстеження водопроводу, водомір встановлений на вводі. Держповірка водоміру - 1 квартал 2009 року. Строк держповірки сплив.

Разом з тим, пунктом 9.2.11 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, які затверджено наказом Держжитлокомунгоспу України №30 від 05.07.1995 р., в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин сторін, встановлено, що контроль за наявністю і станом обладнання засобів вимірювальної техніки для обліку відпущеної води, а також за дотриманням термінів їх періодичної повірки здійснюється працівниками абонентського відділу виробника.

В даному випадку за договором № 7432 від 03.02.2006 р., укладеного між сторонами, виробником є Комунальне підприємство "Водоканал" - позивач у справі.

Відповідно до п. 3.2.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з центрального водопостачання та водовідведення, погоджених головою Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємства, головою Антимонопольного комітету України, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31.08.2012 р. за № 1468/21780, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин сторін, суб'єкти господарювання, які провадять (мають намір провадити) господарську діяльність з центрального водопостачання та/або водовідведення, повинні здійснювати своєчасне забезпечення контрольно-вимірювальних інструментів і приладів, а також відповідних приладів обліку, повірки або державної метрології атестації засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд.

Таким чином, контролювати термін повірки та вчиняти дії щодо періодичної повірки засобу обліку води покладено на суб'єктів господарювання, які провадять (мають намір провадити) господарську діяльність з центрального водопостачання та/або водовідведення, тобто на позивача.

На підприємства, організації та фізичних осіб покладений обов'язок своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

Діючі на момент перевірки Правила користування № 190 та інші норми законодавства не містять норми, яка передбачає, що виробник у разі не проведення споживачем вчасно повірки засобу обліку води має проводити розрахунок витрат води згідно з п. 3.3 Правил користування №190, оскільки розрахунок витрат води згідно із зазначеним пунктом правил проводиться виробником у випадку, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Позивач не довів, що використання неповіреного засобу обліку є порушенням правил експлуатації водолічильних вузлів, за яке згідно діючого законодавства можливе застосування розрахунку обсягу води розрахунковим способом.

Зазначеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постановах від 01.10.2015 р. у справі № 909/1093/14 та від 23.12.2015 р. у справі № 908/3025/15.

Відповідно до п. 5.1 Договору основним документом на оплату є акт.

Позивач здійснив розрахунок вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення за спірний період (з 18.06.2013 р. по 24.07.2013 р.) з дня виписки останнього акту на оплату до дня надходження заяви Абонента від 24.07.2013 р.

Акт на оплату не містить даних про факт проведення уповноваженими представниками позивача контрольної перевірки технічного стану водопровідних мереж абонентів, виявлення/встановлення будь-яких порушень, зокрема, порушення міжповірочного інтервалу встановленого приладу обліку, зазначення терміну усунення виявлених порушень. Тобто це акт на оплату, який не є актом, що фіксує безоблікове користування водою.

Пунктами 3.3, 3.4 Правил користування № 190 передбачено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Згідно з п. 3.2 Правил користування № 190 водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Отже, самовільне водоспоживання - це користування питною водою з міського водопроводу без дозволу Виконавця та/або без оформлення необхідних документів (в т.ч. без реєстрації у Виконавця в якості Споживача, ухилення чи відмова від укладення договору на надання послуг з водопостачання тощо). Самовільне приєднання до систем водопостачання - приєднання до мереж централізованого комунального водопостачання, здійснене без письмового дозволу Виконавця.

Аналіз пункту 3.3 Правил користування № 190 свідчить про надання Водоканалу права здійснення розрахунку витрат води у разі встановлення факту безоблікового водокористування абонентом або самовільного приєднання до систем водопостачання.

Позивач доказів самовільного приєднання відповідачів до системи водопостачання або самовільного водокористування та наявності правових підстав застосування положень пунктів 3.3, 3.4 Правил користування не довів.

В актах технічного обстеження водопроводу від 11.09.2013 р. зазначено, що пломби на засобі обліку збережені. Даний факт позивачем не заперечується. Таким чином, механічних або інших втручань в роботу лічильника не здійснювалося, що, в свою чергу, спростовує факт безоблікового споживання води абонентом.

Позивачем не доведено, що експлуатація засобу вимірювальної техніки (приладу обліку) із порушенням міжповірочних інтервалів свідчить про неможливість стверджувати про технічну придатність облікового приладу, та стверджувати про правильність і точність вимірювань.

Пунктом 5.14 Правил користування № 190, на який посилається позивач у якості підстави для визначення обсягу втрат води розрахунковим способом, встановлено, що усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджуються свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об'єм води визначається відповідно до п. 3.3 цих Правил до дня установки повіреного засобу обліку.

Тобто положеннями вказаного пункту законодавець передбачив відповідальність підприємств, організацій та фізичних осіб саме за перевищення тривалості повірки приладу, а не за порушення строків подачі ними засобів вимірювальної техніки на повірку, що має місце в даному випадку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 13.05.2015 р. у справі № 908/5707/14, від 28.05.2015 р. у справі № 908/5606/14 та від 23.12.2015 р. у справі № 908/3025/15.

В даному випадку позивач визначив у якості спірного періоду, за який проведено нарахування води розрахунковим способом, не період проведення повірки, а інший період.

За таких обставин норма 5.14 Правил користування № 190, на яку посилається позивач у якості підстави позову, неправомірно застосована позивачем для визначення обсягу води розрахунковим способом за спірний, вказаний у позові, період.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Конституційним Судом України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. у справі № 11-рп/2012 зазначено, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Разом з тим, суд повинен виходити з того, чи є ці вимоги правомірними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 11697,48 грн. є необґрунтоваиою,а тому не підлягає задоволенню.

Суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за позовом покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 27.10.2016р.

Суддя М.В. Мірошниченко