Рішення № 62313650, 26.10.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 жовтня 2016 р. Справа № 903/742/16

за позовом: товариства з обмеженою вдповідальністю "ВіДі - Пауер", Київська обл., с.Софіївська Борщагівка

до відповідача: підприємця ОСОБА_2 , м. Луцьк

про стягнення 11 242 грн. 15 коп.

Суддя Кравчук А. М.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

встановив: позивач ТОВ «ВіДі-Пауер» просить стягнути з відповідача підприємця ОСОБА_2 14 242 грн. 15 коп., з яких 6 471 грн. 69 коп. основного боргу, 4 341 грн. 97 коп. інфляційних втрат, 428 грн. 49 коп. 3% річних та судові витрати по справі.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню грошових коштів за непоставлений товар.

Ухвалою суду від 21.10.2016 року відмовлено ТОВ «ВіДі-Пауер» у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Позивач у заяві від 24.10.2016 року №12/33/8.01/025-16 розгляд справи просить провести без участі його представника.

Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника не направив, хоч був належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи.

Направлена відповідачу на юридичну адресу (витяг з ЄДР станом на 04.10.2016 року (а.с. 14-15)) ухвала суду повернута об'єктом поштового зв'язку з позначкою: "не запит" (а.с. 61-63).

Відповідно до абз. 3 п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

У червні 2014 року між ТОВ «ВіДі Пауер Моторз» та підприємцем ОСОБА_2 досягнуто домовленості щодо придбання посуду для кави.

Відповідно до вимог ст. 147 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

04.06.2014 р. відповідачем виставлено для оплати рахунок № 2 на загальну суму 7 471 грн. 69 коп., а 16.06.2014 року ТОВ «ВіДі Пауер Моторз» у повному обсязі сплатило необхідні грошові кошти відповідачу, що підтверджується платіжним дорученням № 682320 від 16.06.2014 року (а.с. 18-19).

Таким чином, виставивши рахунок та оплативши його сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові № 21/5005/14068/2011 від 11.05.2012 року.

Згідно ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Направлена позивачем на адресу відповідача вимога № 12/09/8.05/038-14 від 08.09.2014 року про виконання у строк протягом семи робочих днів з моменту отримання вимоги зобов'язання щодо поставки оплаченого товару або повернення сплачених ТОВ "Віді-Пауер" коштів в сумі 7 471 грн. 69 коп., залишена підприємцем ОСОБА_2 без відповіді та задоволення (а.с. 16-17).

31.10.2014 р. між ТОВ «ВіДі Пауер Моторз» та ТОВ «ВіДі-Пауер» укладено договір про переуступку права вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВіДі Пауер Моторз» передав, а ТОВ «ВіДі-Пауер» прийняв на себе право вимоги до відповідача щодо повернення грошових коштів у сумі 7 471 грн. 69 коп., що перераховані 16.06.2014 року в якості оплати посуду для кави згідно рахунку на оплату № 2 від 04.06.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Договір переуступки права вимоги від 31.10.2014 року не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

04.05.2016 р., 31.05.2016 р. на рахунок позивача надійшло 1000 грн. від відповідача з призначеннями платежів: «повернення авансу ОСОБА_2; 8 березня 33-139», «ФОП ОСОБА_2 повернення авансу» (а.с. 24,27).

З врахуванням часткової оплати суми боргу заборгованість відповідача перед позивачем складає 6 471 грн. 69 коп., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна та підлягає до стягнення з відповідача, оскільки згідно ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 428 грн 49 коп. та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 4 341 грн. 97 коп.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Відповідальність в порядку ст. 625 ЦК України застосовується в разі прострочення саме грошового зобов'язання боржником. Підставою даного спору є договір поставки, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов'язання здійснювати оплату товару, а відповідач його поставити.

Таким чином, у даному випадку грошове зобов'язання виникає саме у позивача.

З огляду на зазначене, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами, не є грошовими, а тому до них не можуть застосовуватись приписи ст. 625 ЦК України про відповідальність за порушення саме грошових зобов'язань. Такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 26.05.2010 року №14/204.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 6 471 грн. 69 коп. підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.

У позові на суму 4 770 грн. 46 коп. слід відмовити у зв'язку з безпідставністю нарахування.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 626 грн. 17 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі-Пауер» (Київська обл. Києво - Святошинський район, с.Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 58, код ЄДРПОУ 39195788) 6 471 грн. 69 коп. основної суми боргу та судові витрати у розмірі 626 грн. 17 коп., а всього: 7 097 грн. 86 коп. (сім тисяч дев'яносто сім грн. 86 коп.)

3. У позові на суму 4 770 грн. 46 коп. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А. М. Кравчук