Рішення № 62313356, 27.10.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.10.2016 Справа № 905/2561/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТ СЕМА ЛТД»

до

Публічного акціонерного товариства «МАШЗАВОД» м. Новогродівка

про

стягнення 335 038,77 грн

за участю представників:

від позивача

не з’явились

від відповідача

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТ СЕМА ЛТД» до Публічного акціонерного товариства «МАШЗАВОД» м. Новогродівка про стягнення заборгованості у розмірі 241912,63 грн, пені у розмірі 67112,51 грн, 3% річних у розмірі 4950,92 грн та інфляційних втрат у розмірі 39431,75 грн.

21.10.2016 до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач, у зв’язку перерахунком штрафних санкцій, зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача основний борг розмірі 241912,63 грн, пеню у розмірі 46915,13 грн, 3% річних у розмірі 3634,35 грн та інфляційні втрати у розмірі 42576,66 грн.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В судовому засіданні 25.10.2016 судом прийнято вказану заяву до розгляду, у зв’язку з чим позовні вимоги розглядаються судом в редакції заяви про зменшення позовних вимог, поданої 21.10.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки №001 від 01.01.2013 щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався.

Місцезнаходженням відповідача є: 85483, Донецька обл., м. Новогродівка, вул. Вуглезбірна, 1, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлялись відповідачу за вказаною адресою, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Конверт з ухвалою суду про порушення провадження по справі повернувся на адресу суду, у зв’язку із закінченням терміну зберігання.

Як вбачається з списку №15 згрупованих поштових відправлень та витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, ухвалу суду про відкладення розгляду справи від 04.10.2016 надіслано на адресу відповідача 06.10.2016, об'єктом поштового зв'язку НОВОГРОДІВКА 15.10.2016 адресату повідомлено повторно про надходження на його адресу поштового відправлення та станом на 25.10.2016 поштове відправлення не вручено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Крім того, представником позивача у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог заявлено вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, а також на грошові кошти на рахунках, відкритих ним в установах банків, на суму боргу.

Оскільки під час розгляду справи представник позивача не наполягав на розгляді клопотання про накладення арешту та позивачем не надано доказів сплати судового збору за заяву про забезпечення позову, вказане клопотання залишено судом без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

01.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРТ СЕМА ЛТД» (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством ««МАШЗАВОД» м.Новогродівка (покупець, відповідач) підписано договір поставки №001(далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов’язується продати та передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити металопродукцію (далі - товар).

Згідно з положеннями п. 13.6 Договору в редакції Додаткової угоди від 01.01.2014 даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016.

Згідно з п.1.2 Договору найменування продукції, асортимент, якість, кількість, ціна одиниці й загальна сума, а також умови та строки передачі товару вказується в рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна товару за одиницю та асортимент ухвалюється на умовах поставки, викладених у рахунках-фактурах.

Згідно з п. 4.2 Договору в редакції Додаткової угоди від 01.01.2014 сума договору формується на основі фактично переданого товару згідно рахунків-фактур. Орієнтовна сумка Договору становить 5000000,00 грн, у тому числі ПДВ.

Згідно з п. 6.1 Договору приймання товару оформляється видатковою накладною.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1021912,63 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №ФС-0000742 від 22.09.2015 на суму 160410,00 грн (рахунок-фактура №ФС-0001234 від 21.09.2015 на суму 160410,00 грн), №ФС-0000786 від 02.10.2015 на суму 11058,00 грн (рахунок-фактура №ФС-0001262 від 28.09.2015 на суму 11058,00 грн), №ФС-0000834 від 16.10.2015 на суму 148546,80 грн (рахунок-фактура №ФС-0001335 від 12.10.2015 на суму 148546,80 грн), №ФС-0000843 від 19.10.2015 на суму 186190,35 грн (рахунок-фактура № ФС-0001367 від 19.10.2015 на суму 186190,35 грн), №ФС-0000873 від 30.10.2015 на суму 20468,00 грн (рахунок-фактура № ФС-0001404 від 26.10.2015 на суму 20468,00 грн), №ФС-0000874 від 30.10.2015 на суму 305377,60 грн (рахунок-фактура №ФС-0001417 від 28.10.2015 на суму 305377,60 грн), №ФС-0000964 від 23.11.2015 на суму 189861,88 грн (рахунок-фактура №ФС-0001556 від 23.10.2015 на суму 189861,88 грн), а також товарно-транспортними накладними.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписами його представників на зазначених накладних, товарно-транспортних накладних та довіреностями відповідача на отримання товару від позивача.

Висновок стосовно того, що товар за вищезазначеними видатковими накладними був поставлений позивачем відповідачу саме на виконання Договору поставки №001 від 01.01.2013, суд робить виходячи з того, що поставка здійснювалась в період дії вказаного Договору, а також позивачем підтверджено, що між позивачем і відповідачем існують договірні відносини лише на підставі Договору поставки №001 від 01.01.2013, інші договори між сторонами не укладались.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі Договору, не надано.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов’язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов’язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.2 Договору покупець робить перерахування вартості товару в розмірі 100% передоплати протягом 2-х банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури, якщо інше не передбачено сторонами окремо. У будь якому разі оплата повинна бути здійснена не пізніше 14 календарних днів з моменту відвантаження товару покупцем. Інші умови оплати та поставки обумовлюються сторонами окремо в Специфікаціях до Договору.

Таким чином, за товар отриманий за видатковою накладною №ФС-0000742 від 22.09.2015 відповідач повинен був остаточно розрахуватись до 06.10.2015, за видатковою накладною № ФС-0000786 від 02.10.2015 - до 16.10.2015, за видатковою накладною №ФС-0000834 від 16.10.2015 - до 30.10.2015, за видатковою накладною №ФС- 0000843 від 19.10.2015 - до 02.11.2015, за видатковою накладною №ФС-0000873 від 30.10.2015 - до 19.11.2015 (оскільки згідно товарно-транспортної накладної №873 від 05.11.2015 товар був відвантажений відповідачу 05.11.2015), за видатковою накладною № ФС-0000874 від 30.10.2015 - до 19.11.2015 (оскільки згідно товарно-транспортної накладної №874 від 05.11.2015 товар був відвантажений відповідачу 05.11.2015), за видатковою накладною №ФС-0000964 від 23.11.2015 - до 07.12.2015.

Як свідчить довідка Запорізького бізнес-відділення №2 ПАТ «Універсал Банк» від 29.09.2016 за період з 01.09.2015 по 27.09.2016 відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару згідно договору поставки №001, а саме: 24.09.2015 перерахував 10000,00 грн (оплата згідно рахунку-фактури №ФС-0001234 від 21.09.2015), 15.10.2015 - 11058,00 грн (оплата згідно рахунку-фактури №ФС-0001262 від 28.09.2015), 15.10.2015 - 88942,00 грн (оплата згідно рахунку-фактури №ФС-0000742 від 22.09.2015), 19.10.2015 - 30000,00 грн (оплата згідно рахунку-фактури №ФС-0000742 від 22.09.2015), 20.10.2015 - 30000,00 грн (оплата згідно рахунку-фактури №ФС-0000742 від 22.09.2015), 22.10.2015 - 28532,00 грн (оплата згідно рахунку-фактури №ФС-0000834 від 16.10.2015), 22.10.2015 - 1468,00 грн (оплата згідно рахунку-фактури №ФС-0000742 від 22.09.2015), 28.10.2015 - 120014,80 грн (оплата згідно рахунку-фактури №ФС-0000834 від 16.10.20150, 28.10.2015 - 79985,20 грн (оплата згідно рахунку-фактури №ФС-0000843 від 19.10.2015), 04.11.2015 -106205,15 грн (оплата згідно рахунку-фактури №ФС-0000843 від 19.10.2015), 04.11.2015 - 20468,00 грн (оплата згідно рахунку-фактури №ФС-0000873 від 30.10.2015), 04.11.2015 - 33326,85 грн (оплата згідно рахунку-фактури №ФС-0000874 від 30.10.2015), 09.11.2015 - 20000,00 грн (оплата згідно рахунку-фактури №ФС-0000874 від 30.10.2015), 20.11.2015 - 200000,00 грн (оплата згідно рахунку-фактури №ФС-0000874 від 30.10.2015), а всього сплатив кошти за поставлений товар у загальній сумі 780000,00 грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість за договором поставки №001 від 01.01.2013 у розмірі 241912,63 грн, з яких непогашена заборгованість за товар поставлений за видатковою накладною №ФС-0000874 від 30.10.2015 у розмірі 52050,75 грн та за видатковою накладною №ФС-0000964 від 23.11.2015 у розмірі 189861,88 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 241912,63 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 46915,13 грн, нараховану на заборгованість за видатковою накладною №ФС-0000874 від 30.10.2015 за період з 14.11.2015 по 13.05.2016 у розмірі 11231,55 грн та на заборгованість за видатковою накладною №ФС-0000964 від 23.11.2015 за період з 08.12.2015 по 07.06.2016 у розмірі 35683,58 грн, інфляційні втрати за період з грудня 2015 року по червень 2016 року у розмірі 42576,62 грн та 3% річних у розмірі 3634,35 грн, нараховані на заборгованість за видатковою накладною №ФС-0000874 від 30.10.2015 за період з 14.11.2015 по 13.05.2016 у сумі 778,62 грн та на заборгованість за видатковою накладною №ФС-0000964 від 23.11.2015 за період з 08.12.2015 по 07.06.2016 у сумі 2855,73 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 9.3 Договору встановлено, що при несвоєчасному виконанні покупцем грошових зобов’язань за цим Договором, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов’язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем за видатковою накладною №ФС-0000874 від 30.10.2015, суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначено строк настання платежу за видатковою накладною №ФС-0000874 від 30.10.2015 (з урахуванням того, що судом встановлено строк настання платежу за видатковою накладною №ФС-0000874 від 30.10.2015 настав - 19.11.2015, оскільки згідно товарно-транспортної накладної №874 від 05.11.2015 товар був відвантажений відповідачу 05.11.2015) та не враховано, що в 2016 році 366 днів.

За здійсненим судом перерахунком розмір пені за прострочення оплати товару за видатковою накладною №ФС-0000874 від 30.10.2015 становить 10832,62 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені за видатковою накладною №ФС-0000874 від 30.10.2015 задоволенню не підлягають, у зв’язку їх з безпідставністю.

За здійсненим судом перерахунком пені на заборгованість за видатковою накладною №ФС-0000964 від 23.11.2015, в межах періоду визначеного позивачем, її розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріали справи не містять відповідних заяв чи клопотань позивача.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення пені у сумі 35683,58 грн, нарахованої на заборгованість за видатковою накладною №ФС-0000964 від 23.11.2015 підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат також є правомірними.

Положення ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційні, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62 97р.

Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд визнає його невірним, у зв’язку з наявністю арифметичних помилок.

За здійсненим судом перерахунком інфляційних втрат, в межах періоду нарахування визначеного позивачем у заяві про зменшення позовних вимог, розмір інфляційних втрат становить 13748,59 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнає його невірним, у зв'язку неврахуванням позивачем того, що в 2016 році 366 днів та невірним визначенням позивачем строку настання платежу за видатковою накладною №ФС-0000874 від 30.10.2015.

За здійсненим судом перерахунком розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 3600,33 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, у зв’язку їх з безпідставністю.

У зв’язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, при поданні позову позивачем за платіжним дорученням №1001615183 від 11.08.2016 сплачено 5301,12 грн судового збору за розгляд позовних вимог про стягнення 353407,81 грн.

Під час розгляду справи позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача всього 335038,77 грн. Вказана заява прийнята судом.

У зв’язку зі зменшенням позивачем позовних вимог, судовий збір у розмірі 275,54 грн буде повернуто ухвалою суду позивачу за його клопотанням на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «МАШЗАВОД» м. Новогродівка (85483, Донецька обл., м. Новогродівка, вул. Вуглезбірна, 1, ідентифікаційний код 14310336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТ СЕМА ЛТД» (69124, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, 6, ідентифікаційний код 30709995) заборгованість у розмірі 241912 (двісті сорок одна тисяча дев’ятсот дванадцять) грн 63 коп., пеню у розмірі 46516 (сорок шість тисяч п’ятсот шістнадцять) грн 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 13748 (тринадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн 59 коп., 3% річних у розмірі 3600 (три тисячі шістсот) грн 33 коп. та судовий збір 4586 (чотири тисячі п’ятсот вісімдесят шість) грн 85 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.10.2016

Суддя М.В. Сажнева