Ухвала суду № 62313283, 25.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/10102/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Новак А.В.

Доповідач - Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовлено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на будівельні матеріали з яких побудовано житловий будинок загальною площею 277 квадратних метра, житловою площею 51,2 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_3.

В порядку поділу сумісного майна виділено ОСОБА_2 у власність та визнано за ним право особистої приватної власності на:

- будівельні матеріали з яких побудовано господарську будівлю за адресою: АДРЕСА_3.

- 22/25 частин земельної ділянки площею 0,20 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, АДРЕСА_3, цільове призначення земельної ділянки: будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер: НОМЕР_1 вартістю 1 550 510 грн. 40 коп.

В порядку поділу сумісного майна виділено ОСОБА_1 у власність та визнано за нею право особистої приватної власності на:

- квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,8 кв.м, житловою площею 21,9 кв.м., вартістю 1250042 (один мільйон двісті п'ятдесят тисяч сорок дві) гривні;

- земельну ділянку площею 0,011 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, АДРЕСА_3, цільове призначення земельної ділянки: будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер: НОМЕР_1, вартістю 95220(дев'яносто п'ять тисяч двісті двадцять) гривень;

- 3/25 частини земельної ділянки площею 0,20 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, АДРЕСА_3, цільове призначення земельної ділянки: будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер: НОМЕР_1, вартістю 207765 грн. 60 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 654 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її зустрічний позов.

В судовому засіданні відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

У вересні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Уточнивши свої вимоги мотивував їх тим, що він перебував у шлюбі з відповідачкою в період часу з 29 вересня 1995 року по травень 2012 року.

В період шлюбу ними, як подружжям було набуто спільне майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 0,20 га, яка розташована у АДРЕСА_4,АДРЕСА_3 земельної ділянки площею 0,011 га, яка розташована у АДРЕСА_4,АДРЕСА_3.

Позивач вказує, що на земельній ділянці площею 0,20 га, яка розташована у АДРЕСА_4,АДРЕСА_3 ним було побудовано житловий будинок, площею 277,8 кв.м. з господарською будівлею.

Позивач зазначає, що даний будинок є не введеним в установленому законом порядку в експлуатацію і його будівництво було розпочато у 2012 році, тобто після припинення фактичних шлюбних стосунків, а тому, як зазначає ОСОБА_2 будинок не є об'єктом, який був набутий подружжям під час шлюбу і є його, ОСОБА_2, особистою власністю.

Позивач вказує, що земельними ділянками та будинком, який не зданий в експлуатацію користується він, а ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1, а тому на його погляд є можливість та підстави для розподілу майна подружжя в натурі.

Також позивач зазначає, що вартість набутого майна за час шлюбу становить 3103538 гривень.

Просить виділити у власність відповідачу ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя квартиру АДРЕСА_1, 3/25 частини земельної ділянки площею 0,20 га, яка розташована у АДРЕСА_4,АДРЕСА_3, земельну ділянку площею 0,011 га, яка розташована у АДРЕСА_4,АДРЕСА_3.

Просить виділити йому у власність в порядку поділу майна подружжя 22/25 частини земельної ділянки площею 0,20 га, яка розташована у АДРЕСА_4,АДРЕСА_3, будівельні матеріали з яких побудовано господарську будівлю, що розташована на земельній ділянці площею 0,20 га у АДРЕСА_4,АДРЕСА_3.

В частині житлового будинку, площею 277,8 кв.м., який є не введеним в експлуатацію та розташований на земельній ділянці площею 0,20 га у АДРЕСА_4,АДРЕСА_3, позивач просить визнати за ним право власності на будівельні матеріали з яких побудовано зазначений житловий будинок.

Таким чином, як зазначає позивач, йому в порядку поділу майна подружжя у такий спосіб буде виділено майна на загальну вартість 1 550 510 грн. 40 коп., а ОСОБА_1 майна на загальну вартість 1 553 027 грн. 60 коп., що фактично відповідає вартості ідеальних часток майна.

В свою чергу до суду із зустрічним позовом звернулась ОСОБА_1 з вимогами до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Зазначила, що з ОСОБА_2 вони перебували у шлюбі з 29 вересня 1995 року по 16 січня 2014 року.

За час шлюбу ними було набуто наступне майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,20 га, яка розташована у АДРЕСА_4,АДРЕСА_3, земельну ділянку площею 0,011 га, яка розташована у АДРЕСА_4,АДРЕСА_3 та житловий будинок, площею 277,8 кв.м. з господарською будівлею, які розташовані на земельній ділянці площею 0,20 га у АДРЕСА_4,АДРЕСА_3.

Позивачка ОСОБА_1 вказує, що вона оцінює вказане майно у суму 5 650 000 гривень.

Просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею та відповідачем за зустрічним позовом право власності на вказане майно по Ѕ частині за кожним із сторін спору.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено , що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 29 вересня 1995 року по травень 2012 року.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу встановлено, що фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені з травня 2012 року (т. 1, а.с. 5).

Таким чином, суд вважав необґрунтованими доводи ОСОБА_1 в частині того, що вона з ОСОБА_2 проживала у шлюбі по 16 січня 2014 року.

Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № 3336/15-43/24289-24291/15-43 від 29.01.2016 року вбачається, що враховуючі дані представлених на дослідження матеріалів справи та додаткової документації, будівництво жилого будинку на земельній ділянці, яка розташована у АДРЕСА_4, АДРЕСА_3 було розпочато не раніше 17 травня 2012 року.

Судом встановлено, що житловий будинок площею 277,8 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 0,20 га у АДРЕСА_4, АДРЕСА_3 є таким, що не введений в експлуатацію у встановленому законом порядку, і є особистою приватною власністю ОСОБА_2 набутий ним у період їхнього з ОСОБА_1 окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, які як зазначалося вище були припинені з травня 2012 року.

Приймаючи до уваги вказані обставини та ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до діючого законодавства зазначене будівництво є самочинним. В конкретному випадку, право власності на будинок, що є предметом спору у встановленому законом порядку не зареєстровано, тому цей будинок не є об'єктом приватної власності і його правовий режим на час розгляду справи необхідно визначити, як будівельні матеріали з яких побудовано житловий будинок загальною площею 277 квадратних метра, житловою площею 51,2 квадратних метра, який розташований за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 Сімейного кодексу України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Суд першої інстанції вважав доведеним факт придбання в період шлюбу подружжям ОСОБА_1 наступного майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, земельної ділянку площею 0,20 га, яка розташована у АДРЕСА_4, АДРЕСА_3, земельної ділянки площею 0,011 га, яка розташована у АДРЕСА_4, АДРЕСА_3, господарської будівлі, яка розташована на земельній ділянці площею 0,20 га у АДРЕСА_4, АДРЕСА_3.

Згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № 3336/15-43/24289-24291/15-43 від 29.01.2016 року ринкова вартість земельної ділянки площею 0,20 га, яка розташована у АДРЕСА_4, АДРЕСА_3 становить 1 731 380 грн. Ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0110 га, яка розташована у АДРЕСА_4, АДРЕСА_3 становить 95 220 гривень.

Ринкова вартість господарської будівлі, яка розташована на земельній ділянці площею 0,20 га у АДРЕСА_4, АДРЕСА_3 становить 26 896 грн., а квартира АДРЕСА_1 становить 1 250 042 грн.

З урахуванням наявних доказів, суд першої інстанції вважав доведеним той факт, що загальна вартість майна придбаного в період шлюбу сторонами спору становить 3 103 538 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно вважав доведеними позовні вимоги ОСОБА_2 та такими, що підлягають задоволенню, при цьому суд врахував, що запропонований ним спосіб поділу майна подружжя відповідає нормам Сімейного кодексу Українита не порушує прав сторін спору, а позовні вимоги ОСОБА_1 вважав необґрунтованими і недоведеними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

З підстав вищевикладеного, на підставі доказів наданих сторонами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення первісного позову ОСОБА_2 та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, визнавши за позивачем право власності на будівельні матеріали, з яких побудовано житловий будинок, колегія суддів не приймає до уваги виходячи з наступного.

Рішенням Голосіївського районного суду від 16 січня 2014 року розірвано шлюбу між ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та встановлено, що сторони припинили фактичні шлюбні відносини з травня 2012 року.

Згідно частини 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судом першої інстанції об'єктивно та обґрунтовано встановлено час припинення між сторонами фактичних шлюбних стосунків.

Сам по собі факт проживання позивача разом з відповідачкою в житловому будинку по вулиці Краматорскій, 8 в м. Києві до 2014 року, не може бути підтвердженням проживання сторонами однією сім'єю, оскільки з травня 2012 року у сторін був відсутній спільний бюджет, загальне господарство та шлюбні стосунки.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що будівництво будинку у АДРЕСА_4, АДРЕСА_3 розпочалось не раніше травня 2012 року, також не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки висновком експертів за результатами проведення судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експерти №3336/15-43/24291/15-43 від 29 січня 2016 року було встановлено, що будівництво житлового будинку розпочато не раніше 17 травня 2012 року.

Те, що будівництво господарської будівлі, яка знаходиться на земельній ділянці, було почато в 2011 році, тобто під час шлюбних стосунків сторін, сторони не заперечували. Тому, вартість будівельних матеріалів та обладнання з якого побудовано господарську будівлю увійшла в перелік майна, що підлягає розподілу між подружжям.

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що житловий будинок не введено в експлуатацію, тому він, відповідно, не зареєстрований, як об'єкт нерухомості.

Отже, поділу підлягають будівельні матеріали з яких побудовано господарську будівлю. Також судом першої інстанції визнано за позивачем право власності не на житловий будинок, а на будівельні матеріали та обладнання з якого побудовано цей будинок.

Згідно частини 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п. 15 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2015 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», До завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає (стаття 331 ЦК).

У зв'язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання права власності на будівельні матеріали, з яких побудований спірний житловий будинок.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді