Рішення № 62313206, 19.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Білич І.М.

ПоливачЛ.Д.

при секретарі Литвиненку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення аліментів на утримання дружини, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення аліментів на утримання дитини, за позовом третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_2, про стягнення аліментів на утримання матері, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року, -

у с т а н о в и в :

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи із 17 лютого 2015 року.

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову до повноліття дитини.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2015 року об'єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дружину (справа № 755/16628/15-ц) зі справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини (№ 755/14120/15-ц) (том І, а. с. 39-40).

У жовтні 2015 року треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання батьків у розмірі по 1/6 на кожного з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, довічно.

_____________

Справа № 755/16628/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/11359/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Чех Н.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

У травні 2016 року третя особа ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про збільшення позовних вимог та просила стягнути з ОСОБА_3 на її утримання аліменти у розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, довічно.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2016 року закрито провадження у справі за приєднаним позовом третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_2, про стягнення аліментів на утримання батьків, в частині позовних вимог, пред'явлених ОСОБА_6, у зв'язку зі смертю останнього (том ІІ, а. с. 184).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення аліментів на утримання дружини - залишено без задоволення. Об'єднаний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення аліментів на утримання дитини - задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, починаючи з 1 лютого 2016 року до досягнення повноліття. Позов третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_2, про стягнення аліментів на утримання матері задоволено: стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь та утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, починаючи з 30 жовтня 2015 року, довічно. Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1102,40 грн. в доход держави.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року ухвалено рішення про стягнення аліментів допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги та стягнути з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи із 17 лютого 2015 року; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову до повноліття дитини; відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення аліментів.

Позивач ОСОБА_2, зокрема, посилається на ті обставини, що суд першої інстанції не врахував, що їй не вистачає пенсії на проживання та лікування, а відповідач має матеріальну можливість сплачувати аліменти, оскільки отримує офіційні доходи у трьох організаціях. Зазначає, що судом порушено принцип змагальності сторін та не витребувано у відповідача докази отримання доходів у двох підприємствах -ТОВ «Солард» та ТОВ «Центрспецбуд». При цьому зазначає, що судом необґрунтовано було задоволено позов ОСОБА_4, оскільки остання отримує пенсію, розмір якої є вищим ніж прожитковий мінімум, встановлений законом, та враховуючи відсутність доказів необхідності отримання матеріальної підтримки. Крім того, відповідач надає матеріальну допомогу матері в добровільному порядку, що підтверджується ОСОБА_4, та нотаріально завіреною заявою останньої про повне утримання сином, також у матері відповідача є інший син.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_9 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_10 апеляційну скаргу просив відхилити, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_11 апеляційну скаргу просив відхилити, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 26 серпня 1999 року, від шлюбу мають сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року шлюб сторін було розірвано.

Згідно свідоцтва про народження відповідач ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, його батьками є: мати ОСОБА_4, батько - ОСОБА_6

Відповідно до свідоцтва про смерть, батько відповідача - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Мати відповідача - ОСОБА_4, 1931 року народження, є пенсіонеркою, має вік - 85 років, розмір її пенсії складає - 1149,56 грн. До матеріалів справи долучено копії нотаріально посвідчених заяв батьків відповідача, складених 1 жовтня 2015 року про перебування кожного з них на утриманні відповідача і кошти, якими їх забезпечує син (відповідач), є для них постійним і основним джерелом засобів для існування (том І, а. с. 114, 117).

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 в період перебування в шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, 14 вересня 2013 року, внаслідок ДТП зазнала травми, а саме: відкритий перелом с/з лівої гомілки, відкритий перелом лівої п'яткової кістки, розрив лівого ахілового сухожилка, перелом лівої таранної кістки, перелом II-V плеснових кісток, множинні садни нижніх кінцівок, шок II-III ст.). З часу ДТП позивачу ОСОБА_2 було проведено 9 оперативних втручань. Згідно довідок МСЕК ОСОБА_2 з 1 червня 2015 року встановлена друга група інвалідності до 1 червня 2017 року (том ІІІ, а. с. 86). В зазначених довідках вказано, що за висновками лікарів ОСОБА_2 може працювати у відповідно створених умовах. З архівної довідки Київського національного університету ім. Т. Шевченка від 6 жовтня 2015 року слідує, що позивач ОСОБА_2 навчалася у вказаному університеті в період з 2002 по 2007 роки на факультеті соціології та психології, і в червні 2007 року закінчила навчання, здобула кваліфікацію «Психолог, викладач психології», отримала диплом. З 1 лютого 2011 року позивач ОСОБА_2 працювала у ТОВ «Центрспецбуд» на посаді заступника директора, звільнилася 1 липня 2014 року на підставі ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням.

Встановлено, що син сторін - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з матір'ю - позивачем ОСОБА_2, на даний час навчається, є неповнолітнім.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для задоволення таких вимог, оскільки позивач ОСОБА_2 отримує пенсію, розмір якої не є нижчим ніж встановлений законом прожитковий мінімум. З довідок МСЕК слідує, що позивач ОСОБА_2 може працювати у відповідно створених умовах. З документів про освіту позивач ОСОБА_2 має можливість працювати психологом, викладачем. Всі ці дані свідчать про те, що позивач ОСОБА_2, при наявності бажання, має повну можливість працювати, покращити своє матеріальне становище.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвалене у справі судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно ч. 1 ст. 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 СК України після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Частинами 3, 4 ст. 75 СК України визначено, що непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.

Так, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року шлюб сторін було розірвано.

Позивач ОСОБА_2 в період перебування в шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, 14 вересня 2013 року, внаслідок ДТП зазнала травми, а саме: відкритий перелом с/з лівої гомілки, відкритий перелом лівої п'яткової кістки, розрив лівого ахілового сухожилка, перелом лівої таранної кістки, перелом II-V плеснових кісток, множинні садни нижніх кінцівок, шок II-III ст.).

Згідно довідок МСЕК ОСОБА_2 з 1 червня 2015 року встановлена друга група інвалідності до 1 червня 2017 року (том ІІІ, а. с. 86). В зазначених довідках вказано, що за висновками лікарів ОСОБА_2 може працювати у відповідно створених умовах.

Як вбачається з пояснень позивача, вірно встановлено судом першої інстанції та підтвердилося під час апеляційного розгляду справи, позивач ОСОБА_2 отримує пенсію у розмірі 1200,00 грн.

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом про стягнення аліментів на утримання дружини, оскільки потребує матеріальної допомоги, з огляду на те, що її доходом є пенсія в розмірі 1200,00 грн., та їй встановлена друга група інвалідності до 1 червня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 має регулярний дохід, оскільки працює в ТОВ «Ведерстад» на посаді генерального директора з посадовим окладом 183400,00 грн. на місяць і його дохід: за березень 2015 року - 142309,61 грн., квітень 2015 року - 142309,62 грн., травень 2015 року - 142309,61 грн., червень 2015 року - 142545,11 грн., липень 2015 року - 144285,76 грн., серпень 2015 року - 142545,11 грн. (том ІІ, а. с. 154 - довідка № 188 від 1 жовтня 2015 року).

Наведене свідчить про те, що відповідач ОСОБА_3 може надавати матеріальну допомогу колишній дружині ОСОБА_2, оскільки остання в силу свого стану здоров'я та матеріального становище потребує матеріальної допомоги.

На викладені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого його висновки в цій частині є необґрунтованими.

У зв'язку з викладеним апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а саме підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини від всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 17 лютого 2015 року і до 1 червня 2017 року.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, починаючи з 1 лютого 2016 року до досягнення повноліття, суд виходив з того, що законом передбачений обов'язок батьків утримувати своїх дітей до досягнення останніми повноліття, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів в частині від його доходу на утримання спільного сина ОСОБА_5 При цьому, суд виходив з того, що відповідач має постійну роботу та дохід.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Як це передбачено статтею 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Визначення аліментів у твердій грошовій сумі передбачено статтею 184 СК України лише у випадку, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача, ОСОБА_3 має регулярний дохід, оскільки працює в ТОВ «Ведерстад» на посаді генерального директора з посадовим окладом 183400,00 грн. на місяць і його дохід: за березень 2015 року - 142309,61 грн., квітень 2015 року - 142309,62 грн., травень 2015 року - 142309,61 грн., червень 2015 року - 142545,11 грн., липень 2015 року - 144285,76 грн., серпень 2015 року - 142545,11 грн. (том ІІ, а. с. 154 - довідка № 188 від 1 жовтня 2015 року).

Крім того, судом вірно враховано при визначенні розміру частки доходу ОСОБА_3, яка підлягає стягненню на утримання сина, що на його утриманні перебуває мати ОСОБА_4, має вік 85 років, яка є пенсіонеркою.

Відповідно до положень СК України, батьки мають рівні обов'язки щодо утримання дитини, разом з тим, розмір грошового забезпечення кожної дитини не може бути меншим, ніж визначений законодавством прожитковий мінімум.

Як вбачається з матеріалів справи, середній заробіток позивача за останній рік становить 2015,18 грн. в місяць (том І, а. с. 55).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» у 2016 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2016 року становить 1455 гривень, з травня 2016 року становить 1531 гривень.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, а саме у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів).

Судом вірно визначено, що відповідачем згідно з квитанціями за період з серпня 2015 року по січень 2016 року включно перераховано на користь та на рахунок сина ОСОБА_5 щомісяця по 20000,00 грн. Дана інформація підтверджена і довідкою АТ «Райффайзен Банк Аваль» Жашківське відділення від 21 січня 2016 року (том І, а. с. 240). А відтак, аліменти мають стягуватися не з часу звернення до суду, а з 1 лютого 2016 року до досягнення сином повноліття.

Разом з тим, задовольняючи позов ОСОБА_4 та стягуючи з відповідача на користь його матері аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, починаючи з 30 жовтня 2015 року, довічно, суд дійшов помилкового висновку в частині визначення розміру частки від заробітку (доходу) платника аліментів.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтями 202-205 СК України передбачено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Крім сплати аліментів діти зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Матеріали справи свідчать, що мати відповідача ОСОБА_4, 1931 року народження (том І, а. с. 208), є пенсіонером (том І, а. с. 210), перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Личаківському районі м. Львова, розмір її пенсії за місяць становить 1149,56 грн. (том ІІ, а. с. 8, 13), має хронічні захворювання (том І, а. с. 212).

Також відповідно до нотаріальної заяви ОСОБА_4 від 1 жовтня 2015 року, остання перебуває на утриманні свого сина ОСОБА_3 Утримання з боку сина включає в себе матеріальну допомогу, оплату орендної плати та комунальних послуг найманої для неї квартири, кошти на лікування та медичне обслуговування, харчування, побутові потреби тощо. Кошти, якими забезпечує син, є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування (том І, а. с. 117).

На підставі викладеного, враховуючи обставини, що мають істотне значення, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення аліментів підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 1/8 частини від всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 30 жовтня 2015 року, довічно.

В інший частині рішення суду залишається без змін.

Доводи апеляційної скарги про недоведення позовних вимог ОСОБА_4, оскільки остання отримує пенсію, розмір якої є вищим ніж прожитковий мінімум, встановлений законом, відповідач добровільно надає матеріальну допомогу матері, також у матері відповідача є інший син, не впливають на висновок колегії суддів про часткове задоволення позову та стягнення аліментів на користь матері.

Судом також вірно вирішено питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини та в частині задоволення позову третьої особи ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання матері. Ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення аліментів на утримання дружини, та про часткове задоволення позовних вимог третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_2, про стягнення аліментів на утримання матері.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини від всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 17 лютого 2015 року і до 1 червня 2017 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини від всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 30 жовтня 2015 року, довічно.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: І.М. Білич

Л.Д. Поливач