Ухвала суду № 62313154, 20.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засідання Глиняного В.П., Масенко Д.Є., Орліченко О.Ю., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні 20 жовтня 2016 року апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 2 Голосова С.С., на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року,

за участь: прокурора представника Голосова С.С., ОСОБА_6, ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ТанасійчукаО.В. про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42015100020000051.

В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначає, що у клопотанні слідчого наведено перелік порушень правил протипожежної безпеки, проте такі порушення можуть бути підставою для вжиття заходів адміністративного впливу, а доказів, які б підтверджували настання внаслідок порушень правил безпеки наслідків, зазначених в ст. 272 КК України матеріали досудового розслідування не містять, як і не має доказів самовільного зайняття земельної ділянки чи самовільного будівництва на ній.

Не погоджуючись з таким рішення суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого.

Зокрема, апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала прийнята за неповного з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення питання.

Одночасно, в апеляційній скарзі зазначається і про те, що Київська місцева прокуратура № 2 отримала повний текст ухвали лише 03 жовтня 2016 року, про що свідчить відмітка про отримання в матеріалах справи, а тому на думку органу досудового розслідування строк на апеляційне оскарження ухвали не пропущено.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, думку представника ТОВ «Київ Інвест Груп», який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що повний текс ухвали від 28 вересня 2016 року прокурором було отримано 03 жовтня 2016 року, про що свідчить відмітка про отримання в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження необхідно поновити.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим відділом Дарницького УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 17 квітня 2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42015100020000051, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 272, ч. 1 ст. 197-1, ст.356 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на адресу Київської місцевої прокуратури № 2 надійшов лист Управління з питань контролю та запобігання і протидії корупції Київської міської ради про те, що за інформацією Департаменту земельних ресурсів та КП «Міськпаливо» на території Дарницького району знаходиться ряд самочинно розташованих об'єктів господарювання, що використовують земельні ділянки для експлуатації автомобільних газозаправних пунктів з порушенням вимог земельного законодавства України та використовують електроенергію.

Так, в ході проведення 21 вересня 2016 року слідчим огляду місця події (земельної ділянки) у Дарницькому районі м. Києва по проспекту Петра Григоренка, 4-А, за участі головного державного інспектора відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Київській області та провідного інспектора відділу Дарницького РУГУ ДСНС України в м. Києві, виявлено функціонуючий автомобільний газозаправний пункт (АГЗП), діяльність на якому здійснює ТОВ «Київ Інвест Груп» (код ЄДРПОУ 38744775), на якому виявлені численні порушення, які становлять загрозу виникнення надзвичайної ситуації та загрози життю людей.

Таким чином, спеціалісти дійшли висновку, що використання та експлуатація АГЗП з виявленими порушеннями не можлива і несе загрозу загибелі людей.

Згідно з інформацією КМДА (лист № 08/237-83 від 01 липня 2016 року) вказана земельна ділянка самовільно зайнята під експлуатацію АГЗС з відповідним підключенням до електромереж, що є об'єктом 5 рівня небезпеки.

Також 23 вересня 2016 року слідчим проведено огляд місця події (земельної ділянки) по проспекту Перта Григоренка, 4-А у Дарницькому районі м. Києва, під час якого відповідно до протоколу виявлено та вилучено газовий модуль двох балонів, №№ 50237, 50233; газова колонка № 271/16; скраплений газ у кількості 40% об'єму балона № 50237.

26 вересня 2016 року вилучені під час огляду речі було визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

27 вересня 2016 року, старший слідчий СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві Танасійчук О.В., за погодженням прокурора Київської місцевої прокуратури № 2 Голосова С.С., звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вищевказані речі і предмети.

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року, в задоволенні вищевказаного клопотання слідчого було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, слідчий суддя суду послався на те, що органом досудового розслідування не доведено обґрунтованість підозри у вчиненні злочину (злочинів), а тому відсутні правові підстави для застосування будь-яких заходів забезпечення кримінального провадження.

З таким висновком колегія суддів погодитись не може.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Також, положенням ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як свідчать матеріали даного провадження, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, яке зазначене в клопотанні слідчого про накладення арешту, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки містить на собі відомості, що можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, корті на даний час встановлюються органом досудового розслідування, та обґрунтовано визнано речовими доказами, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання слідчого судді на те, що органом досудового розслідування не було доведено доцільність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим та прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України, на підставі чого є правомірним накладення такого виду обтяження як арешт.

Крім цього, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а тому з метою збереження доказів у даному кримінальному провадженні, вважає за необхідне накласти арешт на вказане у клопотанні слідчого майно.

Таким чином, доводи прокурора є слушними щодо того, що оскаржувана ухвала прийнята за неповного з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому висновки слідчого судді щодо відсутності наявності достатніх правових підстав для арешту майна не відповідають як матеріалам судового провадження так і вимогам КПК України.

Будь-яких суттєвих негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження колегією суддів не встановлено.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення майна в даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170-173 КПК України, необхідно накласти арешт на майно.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170 - 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Поновити прокурору Київської місцевої прокуратури № 2 Голосову С.С. строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року.

Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 2 Голосова С.С. - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ТанасійчукаО.В. про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42015100020000051, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві Танасійчука О.В., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 2 Голосовим С.С. - задовольнити.

Накласти арешт на речі, предмети, як тимчасово вилучене майно, під час проведення огляду місця події (земельної ділянки) 23 вересня 2016 року за адресою: Дарницький район, місто Київ, проспект Петра Григоренка, 4-А, а саме:

- газовий модуль у складі двох балонів № 50237, 50233;

- газова колонка № 271/16;

- скраплений газ у кількості 40 % об'єму балона № 50237.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. Глиняний В.П. Масенко Д.Є.

Справа №11-сс/796/3530/2016 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Кириченко Н.О. Доповідач: Паленик І.Г.