Ухвала суду № 62313070, 17.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засіданняГлиняного В.П., Масенка Д.Є., Орліченко О.Ю., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні 17 жовтня 2016 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6

на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року, відносно

ОСОБА_6, яки народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Головіно, Сахалінської області, Російської Федерації, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України,

за участю:

прокурора Паршутіна А.Б.,

захисника ОСОБА_5,

підозрюваного ОСОБА_6,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Сокальського Т. М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6, та застосовано відносно останнього запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 2 827 мінімальних заробітних плат, що становить 3 895 606 грн. з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 21 листопада 2016 року включно.

Крім того, задоволено частково заяву захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката Мірошниченка, подану в порядку ст. 206 КПК України, та зобов'язано орган досудового розслідування, яким проводиться досудове розслідування кримінального провадження за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_6 В іншій частині в задоволенні клопотання захисника відмовити.

Згідно з ухвалою суду, слідчий суддя врахував ступінь обґрунтованості підозри та існуючі ризики, особу підозрюваного, який одружений, має на утриманні малолітню дитину, працює, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, стан його здоровця, та прийшов до висновку про відсутність передбачених ст. 183 та ст. 194 КПК України обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, захисник в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року, з'ясувати підстави позбавлення свободи ОСОБА_6, зафіксувати заяву останнього про застосування до нього насильства під час затримання, доручити органу досудового розслідування провести дослідження фактів викладених у вказаній заяві, пов'язаних з грубим порушенням права на захист підозрюваного. Крім того просить постановити ухвалу, якою зобов'язати орган досудового розслідування та його службових осіб забезпечити додержання прав ОСОБА_6, пов'язаних на захист. При цьому, просить визнати незаконним затриманням ОСОБА_6, яке відбулося 21 вересня 2016 року, ретельно перевірити обґрунтованість підозри у скоєнні останнім інкримінованих кримінальних правопорушень, відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення та не обирати взагалі відносно підозрюваного жодного запобіжного заходу або ж у випадку визнання обґрунтованої підозри та наявності відповідних ризиків, - розглянути можливість застосування до ОСОБА_6 альтернативних запобіжних заходів.

В обґрунтування апеляційних вимог, захисник вказує на те, що оскаржувана ухвала є не обґрунтованою та безпідставною в частині обрання запобіжного заходу у вигляді застави, та в частині відмови у задоволенні заяви сторони захисту, яка була подана в порядку ст. 206 КПК України, оскільки при її постановленні, мали місце неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Крім того, на думку автора апеляційної скарги, в порушення ст. 196 КПК України, слідчий суддя не навів обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та переконливі посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини.

Також, в апеляційній скарзі звертається увагу на те, що складання протоколу затримання ОСОБА_6 та повідомлення його про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, старшим слідчим Колісником О.В. здійснено незаконно, без участі захисника, чим було грубо порушено ч. 1 ст. 52 КПК України, а також право на захист підозрюваного.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника і підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили ухвалу слідчого судді скасувати та не обирати взагалі відносно підозрюваного жодного запобіжного заходу або ж застосувати до ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, доводи прокурора щодо необхідності залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисникаОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 19 серпня 2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42016000000002150, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

21 вересня 2016 року, в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_6 затримано та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

22 вересня 2016 року слідчий в ОВС третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Сокальський Т.М. звернувся з клопотанням до Печерського районного суду м. Києва про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року, в задоволенні вищевказаного клопотання слідчого було відмовлено, та застосовано відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 2 827 мінімальних заробітних плат, що становить 3 895 606 грн. з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 21 листопада 2016 року включно.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому була допитана підозрювана ОСОБА_6, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.

Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування саме такого запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, тяжкість покарання, за інкримінований ОСОБА_6 злочин, характеризуючі дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, який одружений, має на утриманні малолітню дитину, працює, раніше не судимий, стан його здоров'я.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Разом з тим, як правильно зазначив в ухвалі слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, що слідчим та прокурором достатньо не обґрунтовано та не доведено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також враховуючи у відповідності до ч. 1 ст. 178 КПК України тяжкість покарання за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, особу підозрюваного ОСОБА_6, а тому слідчий суддя правильно прийшов до висновку про застосування до останнього запобіжного заходу у виді застави в розмірі 3 895 606 гривень.

Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що застосування запобіжного заходу у вигляді застави буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_10 покладених на нього процесуальних обов'язків.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та обгрунтування, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та вмотивоване рішення, колегією суддів - не виявлено, а наведені в апеляційних скаргах доводи колегія суддів не вбачає достатніми для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді.

Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 181, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, характеризуючих даних про його особу, обрав запобіжний захід у вигляді застави, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Сокальського Т.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6, та застосовано відносно останнього запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 2 827 мінімальних заробітних плат, що становить 3 895 606 грн. з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 21 листопада 2016 року включно, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. Глиняний В.П. Масенко Д.Є.

Справа №11-сс/796/3424/2016 Категорія: ст. 181 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Шапутько С.В. Доповідач: Паленик І.Г.