Ухвала суду № 62312862, 19.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 752/2345/16-ц С№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10935/2016Головуючий у суді першої інстанції: Чередніченко Н.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі головуючого-судді: Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О.,Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Юрченко А.С.,

за участю: представник позивачів - ОСОБА_3,

представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою скарги ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреностей в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ТОВ «Територіальне міжгосподарче об'єднання «Ліко-Холдинг», треті особи : ОСОБА_12, як законний представник ОСОБА_13, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайлова НаталіяОлександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Байдик Тамара Михайлівна про визнання права власності на майно в порядку спадкування, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, іпотеки та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року позивачі ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ТОВ «Територіальне міжгосподарче об'єднання «Ліко-Холдинг» про визнання права власності на майно в порядку спадкування, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, іпотеки та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що вони є батьками померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_16. У зв'язку із відкриттям спадщини вони у встановлений шестимісячний строк звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайлової Н.О. із заявою про прийняття спадщини за законом, у зв'язку з чим 22 квітня 2015 року було заведено спадкову справу.

11 лютого 2016 року приватним нотаріусом Михайловою Н.О. було відмовлено позивачам у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_16 через неможливість надання ними правовстановлюючих документів на майно, що входить до складу спадщини.

Крім того, позивачі зазначили, що оскільки спірне майно придбане під час перебування їх сина у шлюбі із ОСОБА_4 і частка померлого ОСОБА_16 не виділена, вважали за доцільне встановлення права спадкування шляхом звернення до суду із зазначеним позовом.

Позовні вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 03 листопада 2015 року та договору іпотеки від 03 листопада 2015 року обґрунтували відсутністю прав у ОСОБА_4 вчиняти дії щодо об'єкта нерухомості без їх згоди, як спадкоємців, оскільки майнові права на вказану квартиру були спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та померлого ОСОБА_16, відповідно 1/2 частка цього майна входить до складу спадщини і підлягає спадкуванню спадкоємцями за законом. Обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсним правочину купівлі-продажу автомобіля MERCEDES-BENZ CL 550 2007 року випуску від 22 квітня 2005 року та про витребування автомобіля із чужого незаконного володіння ОСОБА_11, позивачі також посилалися на незаконність відчуження ОСОБА_4 транспортного засобу, за відсутності згоди позивачів, як спадкоємців, оскільки автомобіль був об'єктом спільної сумісної власності померлого ОСОБА_16 і ОСОБА_4, а саме 1/2 частки транспортного засобу входить до складу спадщини.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_8

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 компенсацію 1/10 вартості автомобіля, що складає 14 900,00 грн.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 компенсацію 1/10 вартості автомобіля, що складає 14 900,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Накладено арешт на автомобіль MERCEDES-BENZ CL 550 2007 року випуску, легковий, купе-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 власником якого є ОСОБА_11.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреностей в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8, подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Крім цього в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.

Представник ОСОБА_4- ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення залишити без змін.

Інші учасники в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_16, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1. (а.с.12). За життя ОСОБА_16 заповіту не склав.

Позивачі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 є батьками померлого ОСОБА_16.

На момент смерті ОСОБА_16 перебував у шлюбі з ОСОБА_4, який був зареєстрований 15 жовтня 2011 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 (а.с. 75). У шлюбі 17 лютого 2015 року у подружжя ОСОБА_16 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_9.

Крім того, ОСОБА_16 мав від іншого шлюбу доньку ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка позовних вимог у цій справі не заявляла.

У період шлюбу ОСОБА_16 та ОСОБА_4 22 жовтня 2013 року придбаний автомобіль марки MERCEDES-BENZ CL 550 2007 року легковий, купе-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_4

Крім того, 22 грудня 2014 року ОСОБА_4 уклала з ТОВ «Територіальне міжгосподарче об'єднання «Ліко-Холдинг» попередній договір, згідно з умовами якого сторони зобов'язувались укласти в нотаріальній формі Договір купівлі-продажу трьохкімнатної квартири номер 156, загальною площею, за обмірами БТІ-206,2 кв.м., розташованої за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 48-А, протягом одного місяця після державної реєстрації права власності на нерухоме майно здійсненої TOB «ТМО «Ліко-Холдінг» на об'єкт (а.с. 77).

29 грудня 2014 року ОСОБА_4 здійснено 100% оплати за об'єкт у розмірі 927 900,00 грн. на виконання попереднього договору від 22 грудня 2014 року (а.с. 79).

03 листопада 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ «ТМО «Ліко- Холдінг» укладено договір купівлі-продажу квартири номер 156 у будинку 48-А по вул. Ломоносова у м. Києві (а.с. 80).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що автомобіль MERCEDES-BENZ CL 550 2007 року є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_16 та ОСОБА_4, частки подружжя у праві власності на автомобіль є рівними. Після смерті ОСОБА_16 відкрилася спадщина на 1/2 частину автомобіля, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 є спадкоємцями за законом, кожному із них в порядку спадкування належить право по 1/10 часток автомобіля. Виходячи з того, що автомобіль є неподільною річчю, спільне використання автомобіля неможливе, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь позивачів по 14900 грн. на кожного в рахунок грошової компенсації їх частки у спадковому майні. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_7 і ОСОБА_8 права власності на 1/10 частини квартири АДРЕСА_1 (за кожним) в порядку спадкування за законом, суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира придбана ОСОБА_4 за її особисті кошти, не є спільним майном подружжя, а тому не є спадковим майном.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на встановлених судом обставинах і відповідає вимогам матеріального закону.

Предметом спору у даній справі є поділ спадкового майна після смерті ОСОБА_16

Спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_16 є батьки - позивачі по справі, відповідачка ОСОБА_4 та її малолітній син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також неповнолітня дочка ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Правильним є висновок суду про те, що квартира АДРЕСА_1 не є спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_16, а тому не підлягає поділу в порядку спадкування після смерті ОСОБА_16

Відповідно до ст..57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Судом установлено, що ОСОБА_4 24 грудня 2014 року на виконання попереднього договору від 22 грудня 2014 року здійснено 100 % оплати за об'єкт нерухомості у розмірі 927900 грн. Зазначена сума грошових коштів є особистими коштами ОСОБА_4, отриманими особисто нею 20 грудня 2014 року в борг у ОСОБА_10, що підтверджується розпискою від 20 грудня 2014 року та договором позики від 3 листопада 2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1516 (а.с.69, 71).

Факт придбання спірної квартири за особисті кошти ОСОБА_4 підтверджується заявою ОСОБА_16 посвідченою 22 грудня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М. і зареєстрованою в реєстрі за №1315, якою останній надав згоду своїй дружині ОСОБА_4 на підписання попереднього договору та договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. В цій заяві ОСОБА_16 визнав, що не має будь-яких моральних та матеріальних претензій щодо купівлі вказаного нерухомого майна, за гроші, що є об'єктом права особистої приватної власності ОСОБА_4 та підтвердив, що при відчуженні вищевказаного нерухомого майна не буде претендувати на будь-яку грошову суму або компенсацію (а.с.60).

03 листопада 2015 року між ОСОБА_4та ТОВ «ТМО «Ліко- Холдінг» укладено договір купівлі-продажу квартири номер 156 у будинку 48-А по вул. Ломоносова у м. Києві (а.с.80). Відповідно до п.18 цього договору, квартира, яка є предметом цього договору, купується за гроші, що є особистою приватною власністю ОСОБА_4, що підтверджується заявою її чоловіка ОСОБА_16, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М., за реєстровим номером 1315 від 22 грудня 2014 року.

Оцінивши зазначені докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що квартира № 156 у будинку № 48 «а» по вул..Ломоносова у м.Києві придбана за особисті кошти ОСОБА_17 і є її приватною особистою власністю.

Належних та допустимих доказів на спростування наданих ОСОБА_4 доказів на підтвердження її права власності на вказану квартиру, представником позивача у передбаченому ст.ст. 10, 60 ЦПК України порядку суду не надано.

Самі по собі пояснення представника позивача, покази свідка ОСОБА_18 про те, що ОСОБА_16 був успішною та матеріально забезпеченою людиною, що, на їх думку, дає підстави стверджувати про придбання спірної квартири за спільні кошти подружжя, не спростовують наведених доказів та встановлених обставин.

Відсутність оригіналу заяви ОСОБА_16, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М., за реєстровим № 1315 від 22 грудня 2014 року не дає підстав уважати, що надана приватним нотаріусом архівна копія заяви є сфальсифікованою. Сам по собі факт внесення до ЄРДР заяви ОСОБА_6 про те, що невстановлена особа заволоділа квартирою за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_16 не може підтверджувати обставин фальсифікації документа (т.№1, а.с.120).

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що спірна квартира була придбана в інтересах сім»ї, а отже, є об'єктом права спільної сумісної власності, колегія суддів також відхиляє, оскільки надані відповідачем письмові докази, спростовують такі твердження представника позивача

Вирішуючи питання про поділ автомобіля, суд першої інстанції правильно виходив із того, що до складу спадщини входить 1/2 частина автомобіля марки MERCEDES-BENZ CL 550 2007 року легковий, купе-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, який був придбаний 22 жовтня 2013 року та зареєстрований на ім'я ОСОБА_4 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_16 Зазначені обставини не спростовані жодною із сторін.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не були разом з спадкодавцем співвласниками автомобіля, є спадкоємцями за законом і кожен із них має право на спадкування 1/10 частки зазначеного автомобіля, вартість якого становить 149000 грн.

Автомобіль є річчю неподільною, спільне використання автомобіля або виділення часток транспортного засобу є неможливим

Крім того, судом установлено, що внаслідок відчуження 22 квітня 2015 року відповідачем ОСОБА_4 автомобіля, частина якого є спадковим майном, станом на 24 листопада 2015 року право власності на автомобіль MERCEDES-BENZ CL 550 2007 року, зареєстровано за ОСОБА_11 (том №1, а.с. 147).

В обґрунтування своїх вимог про визнання їх права по 1/10 частці автомобіля, позивачі посилались на те, що не все спадкове майно є предметом поділу у даній справи, і саме для поділу в майбутньому всієї маси спадкового майна, просили лише визначити їх частку у спадковому майні - 1/2 частини автомобіля

Відповідно до ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Саме позивачу належить право обирати спосіб захисту порушених, невизнаних, оспорюваних прав (ст.3 ЦПК України, ст.15 ЦК України).

Виходячи зі змісту позовних вимог та обставин, на які посилалися позивачі в обґрунтування своїх вимог, - правильним є висновок суду першої інстанції про неефективність обраного позивачами способу захисту.

Разом з тим, виходячи з того, що автомобіль на даний час у користуванні спадкоємців не перебуває, частка позивачів у праві власності на спадкове майно - автомобіль складає 1/5 частину, автомобіль є річчю неподільною, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку, з урахуванням принципу ефективності судового захисту, про стягнення з відповідача ОСОБА_4 грошової компенсації.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки спір має бути вирішений судом, вирішення спору саме в такий спосіб не порушує прав позивачів (ч.2 ст.1279 ЦК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

З огляду на викладене, передбачених ст.309 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції по даній справі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреностей в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8 - відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: