Рішення № 62312693, 26.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №643/454/15-ц Головуючий суддя І інстанції Єлізаров І. Є.

Провадження № 22-ц/790/4242/16 Суддя доповідач Овсяннікова А.І.

Категорія: Спори, що виникають із житлових правовідносин про виселення

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Довгаль А.П., Коваленко І.П.

при секретарі - Дашковської Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 03 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні і володінні квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні і володінні квартирою.

В обґрунтування позову зазначає, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, в якому проживає ОСОБА_2

Відповідачка не відноситься до кола членів сім'ї власника даного житла, не уклала з нею угоди купівлі-продажу квартири, порушує правила проживання у житловому приміщенні, влаштовує сварки.

З часу укладення попереднього договору у квітні 2012 року відповідачка попереджена про повну сплату вартості квартири у розмірі 24000 доларів США, проте, такі умови залишенні без реагування.

Просить усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з квартири ОСОБА_2 та стягнути судові витрати.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала. У квітні 2015 року звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про зобов'язання вчинити дії.

Зазначила, що від неї ОСОБА_1 отримала 7000 доларів США на оформлення та підготовку документів для відчуження.

У встановлений попереднім договором строк ОСОБА_1 ухилилась від укладення договору купівлі-продажу; на телефонні дзвінки не відповідала, до нотаріуса не з'являлась.

Вона вселилась до квартири за домовленістю та згодою ОСОБА_1 разом із своїми дітьми.

ОСОБА_1 квартирою не цікавиться, не відвідує її, особистих речей в квартирі її не має. Виїхала вона з квартири без жодного примусу та перепон для цього та особисто зазначила, що вважає за необхідне вирішити спір, який зараз існує: або повернути гроші в сумі 7000 доларів США або укласти договір купівлі- продажу квартири.

Іншого житла ані у неї, ані у її дітей не має; ця квартира є єдиним житлом, в якому вони проживають з дітьми з жовтня 2011 року. 21 жовтня 2011 року укладено попередній договір; після цього було укладено ще чотири договори.

Просить зобов'язати ОСОБА_1 укласти з нею та її дітьми, в інтересах яких вона діє, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 та стягнути судові витрати.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 03 лютого 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_1 укласти з ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 243,60 гривен.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що відсутня її згода на проживання відповідачки з дітьми, останні проживають в будинку поза її волею, без достатньої для цього правової підстави. Доказів спільного користування сторонами цим житлом та ведення спільного господарства матеріали справи не містять.

Судом самостійно змінено підставу позову зі ст.391 ЦК України на ст.109 ЖК України.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є власником 37/100 частин квартири АДРЕСА_1 згідно договору дарування від 03 вересня 2010 року; 63/100 частин квартири належать територіальній громаді м.Харкова в особі Харківської міської ради( том 1 а.с. 168, 174, 180).

Право власності ОСОБА_1 зареєстровано в КП БТІ 22 серпня 2011 року на підставі дублікату договору дарування від 03 вересня 2010 року, виданого 18 серпня 2011 року.

Дана квартира є комунальною, має загальну площу 38,8 м2, житлову 30,1 м2, та складається з двох кімнат.

21 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір у простій письмовій формі, згідно умов якого ОСОБА_1 продає належну їй частку квартири, а ОСОБА_2 сплачує 24000 доларів США; угода має бути укладена не пізніше 10 лютого 2012 року.

При цьому ОСОБА_1 отримала гарантійну суму у розмірі 5000 доларів США, а ОСОБА_2 - договір дарування від 03 вересня 2010 року та технічний паспорт(а.с. 49).

У наступному сторони переукладали договори і остаточним договором від 14 вересня 2012 року визначили, що строк укладення договору - до 28 жовтня 2012 року та що ОСОБА_1 отримала гарантійну суму загалом у розмірі 7000 доларів США(а.с. 48-52).

На підставі даного договору ОСОБА_2 вселилася в цю квартиру.

Зобов'язуючи ОСОБА_1 укласти договір купівлі-продажу цієї квартири суд першої інстанції вважав позов ОСОБА_2 обґрунтованим.

Погодитись з таким висновком суду не можна.

Відповідно до вимог ст.ст. 626 ч.1; 627; 657, 638 ч.1; 640 ч.3; 655 ЦК України д оговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. . Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Даний договір сторонами не укладений до цього часу, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладання такої угоди або обома сторонами або однією з них.

Посилання ОСОБА_3 на укладання попередніх договорів - безпідставне, оскільки дані договори укладені сторонами у простій письмовій формі.

Між тим, оскільки договір купівлі-продажу квартири повинен укладатися нотаріально, то, у відповідності до вимог ст. 635 ЦК України і попередній договір повинен бути укладений нотаріально, чого зроблено сторонами не було.

Отже, зобов'язати ОСОБА_1 укласти договір при відсутності її волевиявлення неможливо.

За таких обставин підстав для задоволення позову ОСОБА_2 не вбачається.

Відповідно підлягає задоволенню позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст.ст. 317; 319 ч.1,2; 321 ч.1; 391 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно вимог ст.150, 109, 99 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати,укладати інші не заборонені законом угоди.

Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.

У разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач і члени його сім'ї, а також тимчасові жильці зобов'язані негайно звільнити займане жиле приміщення. У разі відмовлення вони підлягають виселенню в судовому порядку, а з будинків, що загрожують обвалом, - в адміністративному порядку. Виселення провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Договір купівлі-продажу між сторонами не укладений; обумовлений строк на укладання договору сплинув 28 жовтня 2012 року; ОСОБА_1 як власник житла на даний час заперечує проти проживання ОСОБА_2 в квартирі і будь-які правові підстави для проживання ОСОБА_2 в цій квартирі відсутні.

ОСОБА_2 не є членом сім'ї ОСОБА_1, не є наймачем цього приміщення або піднаймачем, а тому підлягає виселенню без надання іншого житла.

Посилання ОСОБА_2 на відсутність у неї з дітьми іншого житла не є підставою для відмови у виселенні.

Та обставина, що в квартирі ОСОБА_1, належить 37/100 частин, а інші - 63/100 частин - Харківській міській раді, не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно технічного паспорту квартира №1 складається з двох кімнат площею 11,1 м2 та 19 м2 та кухні 6,4 м2.

ОСОБА_2 вселилася в квартиру тільки у зв'язку з домовленістю з ОСОБА_1 про продаж цього житла; ніяких правовідносин між ОСОБА_2 та Харківської міською радою не існувало і не існує.

Будь-яких обтяжень (накладення арешту) на квартиру в матеріалах інвентаризаційної справи відсутні(а.с.180).

При цьому ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернутись до ОСОБА_1 з відповідним позовом про стягнення суми.

Судові витрати підлягають перерозподілу згідно вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 03 лютого 2016 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні і володінні квартирою - задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з квартири ОСОБА_2.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 778 грн. 87 коп.( сімсот сімдесят вісім гривень вісімдесят сім копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: