Рішення № 62309208, 27.10.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2757/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2550/16Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Хіль Л.М.,

Суддів: Мартєва С.Ю., Кузнєцової О.Ю.,

За участю секретаря: Шевченко І.М.,

За участю представника позивача: Хмирова Е.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» та представника ОСОБА_3 - Огризкова Андрія Анатолійовича

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 липня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2015 року до Миргородського міськрайонного суду з позовною заявою звернувся представник ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 27 березня 2008 року між АКБ «Правекс-Банк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк») та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №1949-004/08Р, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит для придбання автомобіля у національній валюті України на загальну суму 41385,00 грн., строком до 27 березня 2013 року зі сплатою 15,49 % річних. Виконання банком зобовязання за договором підтверджується заявою на видачу готівки від 31 березня 2008 року № 1.

27 березня 2008 р. для забезпечення належного виконання зобовязань ОСОБА_5 між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №1949-004/08Р, відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зобовязалися відповідати перед позивачем як солідарні боржники (п.1.1 договору).

Відповідачем ОСОБА_5 станом на 17 червня 2015 року порушено зобовязання щодо повернення кредиту та сплати відсотків, в результаті чого у нього перед банком утворилась заборгованість в розмірі 93500,04 грн., що складається з: 26831,68 грн.- заборгованість за кредитом , 13120,82 грн. - заборгованість по відсоткам, 36680,00 грн. - несплачена неустойка (пеня) за прострочення за кредитом, 16867,00 грн. - несплачена неустойка (пеня) за прострочення за відсотками.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 липня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором № 1949-004/08Р від 27 березня 2008 року в розмірі 17051 грн. 61 коп., а саме : 4125 грн. - заборгованість за кредитом; 2402 грн.41 коп. - заборгованість по сплаті відсотків; 7067 грн. 95 коп. -заборгованість по неустойці (пеня) за кредитом; 3456грн. 25 коп. заборгованість по неустойці (пеня) за відсотками; Стягнуто з обох відповідачів на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» судові витрати по 127 грн. 86 коп.

Із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився позивач ПАТ КБ «Правекс-Банк», подавши на нього апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, прохав змінити оскаржуване рішення, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав в межах трирічного строку на звернення до суду, що встановлено нормою ст. 257 ЦК України. Апелянт вказав, що судом першої інстанції не було перевірено чи не переривались строки позовної давності із будь-яких підстав, зокрема, у зв`язку із тим, що відповідачі могли б перебувати у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Також із вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_3, представник якого, - Огризков А.А., подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що судом першої інстанції невірно було виконано розрахунок заборгованості відповідачів перед банком в частині стягнення пені. Так, апелянт вважає, що до стягнення підлягає лише пеня, що нарахована у період з 19.10.2014 року по 17.06.2015 року (242 дні з урахуванням строку позовної давності та в межах заявлених позовних вимог) за порушення термінів погашення заборгованості по кредиту в сумі 4125 грн. та за порушення термінів погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 2402,41 грн., так як за змістом п. 10.1 кредитного договору від 27.03.2008 року за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в пункті 1.2 даного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення. Виходячи з суми заборгованості по кредиту 4128 грн. неустойка (пеня) за порушення термінів її погашення за 242 дні заявлених позовних вимог з урахуванням строку позовної давності складає 847,28 грн. (4125 грн. х 30,98% річних : 365 днів х 242 дні). Виходячи із суми заборгованості по відсотках 2402,41 грн. неустойка (пеня) за порушення термінів їх погашення за 242 дні заявлених позовних вимог з урахуванням строку позовної давності складає 493,46 грн. (2402,41 грн. х 30,98% річних : 365 днів х 242 дні). Незастосування судом правил статті 266 ЦК призвело до неправильного вирішення справи, оскільки суд взяв до уваги розмірі пені, що нарахована банком у період з 19.10.2014 року по 17.06.2015 року на всю суму заборгованості по кредиту та відсотках (без врахування заборгованості, стосовно якої сплинув строк позовної давності), що зазначені в розрахунку заборгованості, наданому банком.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ КБ «Правекс-Банк» до задоволення не підлягає, а апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_3 - Огризкова А.А. підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Згідно з нормами п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 7 березня 2008 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №1949-004/08Р, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит для придбання автомобіля у національній валюті України на загальну суму 41385,00 грн. строком до 27 березня 2013 року зі сплатою 15,49 % річних (а.с. 8-13).

27 березня 2008 року для забезпечення належного виконання зобов'язань ОСОБА_5 між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №1949-004/08Р, відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зобов'язалися відповідати перед позивачем як солідарні боржники (а.с. 23-24).

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, у зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору у ОСОБА_5 перед банком станом на 17 червня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 93500,04 грн.: заборгованість за кредитом 26831,68 грн., заборгованість по відсоткам 13120,82 грн., несплачена неустойка (пеня) за прострочення за кредитом 36680,00 грн., несплачена неустойка (пеня) за прострочення за відсотками 16867,00 грн. (а.с. 25-27).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до норми ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Згідно з нормою ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Відповідно до ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого окремо.

Згідно з нормою ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

У письмових запереченнях від 06 липня 2016 року представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Огризьковим А.А. було заявлено клопотання про застосування до вказаних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності (а.с. 130-136).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Так, зокрема, згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

З огляду на викладені норми та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що відповідно до п.4.1 договору поруки його дія закінчується 27 березня 2016 року. На момент звернення представника банку до суду 10.10.2015 року (а.с. 28) дія договору поруки не закінчена, тому клопотання представника відповідача про застосування положення ч.4 ст. 559 ЦК України з даних обставин є безпідставним. Позивач звернувся до поручителя про виконання зобовязання за договором поруки в межах строку дії договору поруки, тому ОСОБА_3 зобовязаний солідарно відповідати перед позивачем за неналежне виконання зобовязання ОСОБА_5 Отже, з відповідачів підлягає до солідарного стягнути на користь ПАТ КБ «Правекс-банк» заборгованість по кредитному договору №1949-004/08Р від 27 березня 2008 року, однак лише в межах строку позовної давності, про застосування якого заявлено.

При цьому, суд здійснив правильний розрахунок заборгованості по тілу отриманого відповідачем кредиту, визначивши, що така становить 4125 грн. та заборгованості по сплаті відсотків.

Що стосується вимог про стягнення заборгованості по неустойці (пені) за кредитом та заборгованості по неустойці (пені) за відсотками, то вирішуючи їх та задовольняючи позов в цій частині частково, правильно застосувавши строк позовної давності, суд першої інстанції допустився помилок в їх обрахунку.

Так, за змістом п. 10.1 кредитного договору від 27.03.2008 року за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в пункті 1.2 даного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, кредит надається позичальникові у строк з 27.03.2008 до 27.03.2013 зі сплатою 15,49 відсотків річних.

Отже, що стосується пені за кредитом та відсотками, то суд першої інстанції, стягнувши її в розмірі 7067 грн. 95 коп. та 3456 грн. 25 коп., що відповідає розміру, зазначеному в розрахунку позивача, не звернув уваги на те, що її обрахунок здійснений на всю заборгованість по кредиту, без урахування строку позовної давності до заборгованих обовязкових платежів, які залишились за його межами.

Так, вірними є розрахунки, надані апелянтом ОСОБА_3, а саме:

4125 грн. х 30,98 % річних : 365 днів х 242 дні = 847,28 грн. (розрахунок пені із заборгованості по кредиту, де 30,98% річних - подвійна процентна ставка у відповідності до п.п. 1.2, 10.1 кредитного договору).

Аналогічні показники застосовуються при розрахунку пені із заборгованості по сплаті відсотків.

Розрахунок: 2402,41 грн. х 30,98% річних : 365 днів х 242 дні = 493,46 грн.

З огляду на викладене, до задоволення підлягає апеляційна скарга адвоката Огризкова А.А. в інтересах ОСОБА_3, а саме рішення суду першої інстанції підлягає до зміни в частині зменшення суми неустойки (пені) за порушення термінів погашення заборгованості по кредиту з 7067,05 грн. до 847,28 грн., неустойки (пені) за порушення термінів погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом з 3456,25 грн. до 493,46 грн., а отже, й загальної суми з 17051,61 грн. до 7868,15 грн., суми судового збору з 127,86 грн. до 39,32 грн. (остання у відповідності до вимоги ч. 1 ст. 88 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору до задоволених позовних вимог).

Щодо апеляційної скарги позивача - ПАТ КБ «Правекс-Банк», то її доводи щодо невірного застосування норм матеріального права про застосування строків позовної давності спростовуються вищевикладеними висновками колегії суддів.

Щодо твердження апелянта ПАТ КБ «Правекс-Банк» про те, що судом не було перевірено наявність передбачених ст. 263 ЦК України підстав зупинення перебігу строку позовної давності, зокрема, можливе перебування відповідачів по справі у складі Збройних Сил України чи інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан, колегія суддів вважає його безпідставним, так як обов`язок доказувати наявність чи відсутність певних обставин, що мають значення для розгляду справи, зокрема і щодо підстав, які обумовлюють необхідність зупинення провадження по справі, покладається на сторони у відповідності до норми ч. 1 ст. 60 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303 ч. 1, 307 ч. 1 п.3, 309 ч. 1 п.п. 3,4, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» - відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - Огризкова Андрія Анатолійовича - задовольнити частково.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 липня 2016 року в частині розміру стягнутої заборгованості по пені та судових витрат змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором № 1949-004/08Р від 27 березня 2008 року в розмірі 7868 грн. 15 коп., а саме :

4125 грн. - заборгованість за кредитом;

2402 грн.41 коп. - заборгованість по сплаті відсотків;

847 грн. 28 коп. - заборгованість по неустойці (пеня) за кредитом;

493 грн. 46 коп. - заборгованість по неустойці (пеня) за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» судові витрати по 39 грн. 32 коп. .

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Л.М. Хіль

Судді: О.Ю. Кузнєцова

С.Ю. Мартєв

З оригіналом згідно: Л.М. Хіль