Рішення № 62307582, 24.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/2242/16-ц Головуючий у І інстанції Жарікова О. В.Провадження № 22-ц/780/5039/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 24.10.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

24 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії суддів Журби С.О., Суханової Є.М., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про захист прав споживачів та витребування безпідставно здобутого майна,

В С Т А Н О В И Л А :

17 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про захист прав споживача та витребування безпідставно здобутого майна.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що на сайті OLX.UA він знайшов транспортний засіб марка/модель GEELY EMGRAND Х 7, за ціною 174000 грн., яка його зацікавила.

В телефонному режимі він звязався із працівниками відповідача, що в автосалоні Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна», які повідомили, що на вказаний транспортний засіб акційна ціна.

Для його придбання, потрібно зробити попередню оплату сумі 174 000 грн. на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна», після чого - укласти договір лізингу і протягом декількох днів відповідач передасть в користування предмет лізингу.

17 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» та позивачем підписано договір фінансового лізингу №001886, згідно з умовами якого предметом фінансового лізингу є транспортний засіб GEELY EMGRAND Х 7.

Цього ж дня, позивач на прохання відповідача перерахував йому 174 000 грн., із зазначенням в призначенні платежу: авансовий платіж, згідно договору фінансового лізингу №001886.

Пізніше позивач зрозумів, що його обманули щодо дійсної вартості автомобіля та не повідомили про сплату додаткових платежів, зокрема, адміністративного платежу в розмірі 29 000 грн.

20 липня 2015 року ОСОБА_2 написав заяву про розірвання договору з наданням реквізитів для повернення коштів.

25 серпня 2015 року відповідачем було повернуто частину коштів, а саме: 87 000 грн.

Позивач вважає договір фінансового лізингу №001886 від 17 липня 2015 року неукладеним та просить суд стягнути з відповідача на його користь 87 000 грн. безпідставно сплачених коштів, як авансового платежу, 1 794,82 грн. - три відстоки річних, 4 000 грн. - моральної шкоди та 927,95 грн. - судових витрат.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на користь ОСОБА_2 безпідставно здобуте майно, а саме грошові кошти в сумі 87 000 грн., три відсотки річних за час користування безпідставно збереженими грошовими коштами в розмірі 1794,82 грн. та судові витрати - 887,95 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив, що договір фінансового лізингу від 17 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» та ОСОБА_2 є неукладеним, оскільки сторонами при підписанні вищевказаного договору фінансового лізингу не було узгоджено та підписано додаток №3 - «Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів між сторонами», що є невід'ємною частиною даного договору, і, на думку суду, є непогодженням усіх істотних умов договору.

Враховуючи положення ст.ст. 536, 1212, 1214 ЦК України, суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на користь позивача ОСОБА_2 87 000 грн. безпідставно отриманих коштів, три проценти річних в сумі 1794,82 грн. та 887,95 грн. - судового збору.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 4000 грн., то суд відмовив у її задоволені через відсутність обгрунтування.

На підтвердження вказаної позовної вимоги, як зазначено, позивачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу.

Не погоджуючись із ухваленими рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права при його ухваленні.

Просить заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2016 року скасувати і ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, зясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 17 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» та ОСОБА_2 укладено договір №001886 фінансового лізингу ( а.с. 14-25 ).

Згідно з умовами правочину, предметом фінансового лізингу є транспортний засіб ( марка/модель ) GEELY EMGRAND Х 7, ( комплектація/ модифікація ) basic, ( обєм/тип двигуна ) 2,0 ( п. 1.1 договору ).

Окрім цього, сторонами підписано додатки №1 та №2 до даного договору.

У відповідності до першого із них, сторони погодили вартість предмету лізингу, яка склала 10 740,74 ОСОБА_3 ( 290 000 грн. ), авансовий платіж - 50% - 5 370,37 ОСОБА_3, 12 платежів по 447,53 ОСОБА_3, адміністративний платіж - 1 074,07 ОСОБА_3, комісія - 322,22 ОСОБА_3 та курс на дату укладення договору - 27 грн. за 1 ОСОБА_3 ( а.с. 27 ).

Згідно ж додатку №2 сторони погодили вартість предмета лізингу -10 740,74 ОСОБА_3 та оплату його у національній валюті відповідно до п. 8.1 договору ( а.с. 28 ).

На виконання договору, 17 липня 2015 року позивач перерахував відповідачу двома квитанціями, відповідно, 100 000 грн. та 74 000 грн. на загальну суму 174 000 грн., із зазначенням призначення платежу - авансовий платіж, згідно договору фінансового лізингу №001886 ( а.с . 29 ).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору №001886 фінансового лізингу, даний правочин вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 78 ( семидесяти восьми ) календарних місяців, але у будь якому випадку - до повного виконання зобовязань сторонами за даним договором, а строк лізингу починається з моменту передачі предмета лізингу та підписання акту приймання-передачі предмета лізингу та закінчується через 60 ( шістьдесят ) календарних місяців з моменту підписання акту приймання-передачі предмета лізингу та в останньому місяці сплати лізингового платежу за додатком №3 графік покриття витрат та виплати лізингових платежів, до цього договору, якщо інше не передбачено умовами даного договору.

Згідно ж п. 4.3 договору, разом з підписаним актом приймання-передачі лізингодавець передає лізингоодержувачу графік сплати лізингових платежів ( план відшкодування або додаток №3 до даного договору ), який сторони зобовязані підписати до моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу.

Тобто після сплати лізингоодержувачем необхідних лізингових платежів, включаючи авансовий, що зазначені в п. 1.7 договору, та після надання йому предмета лізингу в користування із обовязковим підписанням акта приймання-передачі предмета, починається лізинговий період, який характеризується сплатою на рахунок лізингодавця решти вартості предмета договору.

Підтвердженням початку настання такого лізингового періоду є укладання акта приймання-передачі предмета лізингу та додатку №3, де зазначається порядок сплати лізингових платежів, що відрізняється від порядку в додатку №1 наявністю таких нових складових як відсоткова ставка за користування обсягом фінансування, комісія за супроводження договору, коефіцієнт, необхідний для розрахунку лізингових платежів і таке інше.

При цьому, ОСОБА_2 20 липня 2015 року звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору, що грунтується на положеннях чинного на той час правочину ( п. 12.1 договору ) і матеріального права ( ст.ст. 651-654 ЦК України ), та повернення сплачених коштів ( а.с. 30 ).

25 серпня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на вказаний позивачем рахунок повернуто 87 000 грн. ( а.с. 31 ).

Таким чином, лізинговий період за правочином між сторонами не настав, а тому необхідність підписання ними додатку №3 відпала в силу розірвання договору.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, викладеного у повній мірі не врахував, як і положень ч. 1 ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", згідно яких, відповідно, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору і якими є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу ( строк лізингу ); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-213 ЦПК України, унаслідок чого передчасно та помилково дійшов висновку про те, що непідписання сторонами додатку №3 є порушенням істотної умови договору та свідчить про неукладеність такого договору.

Оскільки, на переконання апеляційного суду, відсутні правові підстави вважати договір неукладеним, то відповідно до ст. 1212 ЦК України заявлені вимоги про повернення, як зазначає позивач, безпідставно отриманих грошових коштів задоволенню не підлягають.

А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування зазначених норм матеріального та порушення норм процесуального права при його ухваленні, на думку суду другої інстанції, знайшли своє повне підтвердження при розгляді справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог за їх необґрунтованістю, відсутністю правових підстав для їх задоволення у відповідності до положень ст. 309 ЦПК України та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог на підставі зазначених норм матеріального та процесуального права.

При цьому, позивач не позбавлений можливості здійснити захист свого порушеного, як він вважає, законного права та інтересу в інший, передбачений законом спосіб, і строк для звернення з такими вимогами, на переконання апеляційного суду, не сплинув.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» задовольнити. Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про захист прав споживачів та витребування безпідставно здобутого майна скасувати і ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

ОСОБА_3