Рішення № 62306687, 17.10.2016, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2998/16-ц

Провадження № 2/369/1834/16

РІШЕННЯ

Іменем України

17.10.2016 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Прикмета І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про скасування рішень та визнання осіб такими, що втратили право власності земельні ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим, що 15 березня 2013 року вона на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського МНО та зареєстрованого в реєстрі за № 652, отримала в дар від ОСОБА_6 у власність 1/2 частину нежитлового будинку під АДРЕСА_1. Інша 1/2 частина Будинку належить Третій особі, яка є батьком ОСОБА_3

Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,4977 га, яка рішенням Крюківщинської сільської ради від 12.03.10 р. №4/21 була надана в оренду строком на 49 років ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (на той момент співвласнику будинку) під розміщення кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Рішенням сільської ради №7/12 від 07.07.15 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2238 га в АДРЕСА_1 та передано у власність відповідну земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1.

Рішенням сільської ради №5/4 від 08.05.15 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2287 га в АДРЕСА_1 та передано у власність відповідну земельну ділянку кадастровий НОМЕР_2.

Земельні ділянки надані у власність відповідачам накладаються на земельну ділянку, надану в оренду під розміщення Будинку.

Оспорювані рішення порушують права позивача, оскільки, надання земельних ділянок відповідачам відбулося без згоди наявного землекористувача (співвласників Будинку).

Крім того оспорювані рішення були прийнятті відповідачем з порушенням встановленого порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згодом цільове призначення отриманих відповідачами у власність земельних ділянок було змінено на «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку». Про це свідчить інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку. При цьому було порушено вимоги частини 4 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Тому, з врахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила суд скасувати рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №7/12 від 07.07.15 р. Скасувати рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №5/4 від 08.05.15 р. Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку площею 0,2238 га, розташовану по АДРЕСА_1 Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку площею 0,2287 га, розташовану по АДРЕСА_1

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити.

Представник відповідача Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в судовому засіданні проти вимог позову заперечував, просив відмовити в позові в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 подала до суду письмові заперечення в яких просила в позові відмовити.

Третя особа ОСОБА_5 подав до суду письмові заперечення в яких просив в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно рішення Крюківщинської сільської ради від 12.03.2010 р. № 4/21 затверджено проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_6 під розміщення кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_2» в АДРЕСА_1. Вилучено із земель запасу сільської ради (забудова землі) земельну ділянку площею 0,4977 га. Передано зазначену земельну ділянку 0,4977 га в оренду строком на 49 років ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_6 під розміщення кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_2» в АДРЕСА_1.

Відповідно до договору дарування від 15 березня 2013 року, позивач ОСОБА_1 є власником 1/2 частини нежитлового будинку під номером АДРЕСА_1

Відповідно до рішення Крюківщинської сільської ради від 07.07.2015 р. № 7/12, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства площею 0,2238 га в АДРЕСА_1, 3. Передано гр. ОСОБА_7 у власність земельну ділянку площею 0,2238 га (кадастровий номер НОМЕР_3) для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, 3.

Згідно рішення Крюківщинської сільської ради від 08.05.2015 р. № 5/4, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства площею 0,2287 га в АДРЕСА_1. Передано гр. ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,2287 га (кадастровий номер НОМЕР_4) для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1.

Рішенням Крюківщинської сільської ради від 01.10.2015 року № 11/9 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється площею 0,2238 га із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку гр. ОСОБА_7 в АДРЕСА_1, 3. Змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,2238 га (кадастровий номер НОМЕР_3) із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку гр. ОСОБА_7 в АДРЕСА_1, 3.

Статтею 91 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Виходячи зі змісту ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 1 ст. 155 ЗК України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Зважаючи на позицію Верховного Суду України, викладену у Постанові Пленуму "Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18 грудня 2009 року, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Стаття 16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми громадянин, який вважає, що його право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Главою 25 ЦПК України визначено підстав припинення права власності.

У ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилалась на те що, земельні ділянки що надані відповідачам у власність, накладаються на земельну ділянку що була надана позивачу в оренду, та те що спірні земельні ділянки були вилучені у позивача що потребує відповідного погодження землекористувача, однак належних та допустимих письмових доказів такого порушення та в обґрунтування своїх вимог позивачем надано не було. Крім того, позивачем не надано відповідних доказів щодо державної реєстрації її права користування відповідною земельною ділянкою. А отже підстав для скасування спірних рішень як таких що порушують права позивача судом не встановлено.

Також суд, приходить до висновку, що похідні позовні вимоги що стосуються визнання осіб такими що втратили право власності, також не підлягають до задоволення, оскільки обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не передбачений ні ст. 16 ЦК України, ні іншим законом, оскільки діючим законодавством не передбачено визнання особи такою, що втратила право власності.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у позовних вимогах.

На підставі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 91, 116, 125, 152, 155 ЗК України, та керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 15, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про скасування рішень та визнання осіб такими, що втратили право власності земельні ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Дубас Т.В.