Ухвала суду № 62304944, 26.10.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/3777/16-ц Головуючий у 1-й інст. Бондарчук В. В.

Категорія 57 Доповідач Галацевич О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Борисюка Р.М., Широкової Л.В.

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про захист прав споживачів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22 вересня 2016 року,

встановила:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист прав споживача, у якому просив стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»» (далі - Банк) на свою користь грошові кошти в сумі 168 871,11 грн. В обґрунтування позову вказав, що між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Ізоляція -К» (далі - Товариство) та Банком 16 жовтня 2008 року укладено договір №2600.7.0.127308.01 на розрахунково-касове обслуговування. Станом на 29 серпня 2015 року залишок коштів на рахунку складав 168 871,11 грн. Цього ж числа між ним та Товариством укладено договір про відступлення права вимоги за договором на розрахунково-касове обслуговування, у зв'язку з чим він набув право вимагати від відповідача належного виконання зобов'язань за цим договором. На його вимогу виплатити залишок коштів на рахунку відповідач безпідставно відмовив.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 22 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1688,71 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позов.

На думку позивача, судом не враховано, що договір про відступлення права вимоги за договором на розрахунково-касове обслуговування не потребує згоди боржника та був укладений до запровадження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації у Банку, а тому він набув права вимоги до Банку за цим договором. Вважає, що суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин ст.ст. 512-519 ЦК України та помилково керувався положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зазначив, що судом з нього безпідставно стягнуто судовий збір, оскільки спір виник із правовідносин про захист прав споживача.

Заслухавши доводи осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, враховуючи наступне.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із його необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду з огляду на наступне.

16 жовтня 2008 року між Товариством та Банком укладено договір №2600.7.0.127308.01 на розрахунково-касове обслуговування (а.с. 6-10).

29 серпня 2015 року між Товариством та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги за вищевказаним договором (а.с. 11), відповідно до п. 1.2. якого позивачеві Товариством відступлено право вимоги до Банку про стягнення 168871,11 грн., які складають вихідний залишок на рахунку №2600.7.0.127308.01 Товариства (а.с. 12-13).

15.12.2015 Товариство подало Банку заяву, у якій повідомило про відступлення права вимоги, пославшись на договір від 10 вересня 2015 року (а.с. 14).

17 вересня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб запровадив тимчасову адміністрацію у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит». 17 грудня 2015 року Правління Національного Банку України прийняло постанову №898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»», на підставі якої Фонд 18 грудня 2015 року прийняв рішення №230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит».

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Укладений 16 жовтня 2008 року між Товариством та Банком договір №2600.7.0.127308.01 на розрахунково-касове обслуговування відповідає умовам ст. 1166 ЦК України та по своїй суті є договором банківського рахунку.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вкладник ? фізична особа (у тому числі фізична особа ? підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до позивача не перейшло і не могло перейти на підставі відступлення прав право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів відповідного Фонду у зв'язку з відсутністю такого права у первісного кредитора - Товариства, яке є юридичною особою.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір про відступлення права вимоги за договором на розрахунково-касове обслуговування не потребує згоди боржника та був укладений до запровадження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації у Банку на правильність висновків суду не впливає.

Посилання позивача на помилкове застосування судом до спірних правовідносин Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є безпідставними, оскільки у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

На дату звернення до суду із позовом та на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у Банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює здійснення Банком операцій за рахунками власних клієнтів. Крім того, після запровадження у Банку тимчасової адміністрації задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому, передбаченому цим законом порядку.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України №6-2001цс15 від 20 січня 2016 року, № 6-1123цс16 від 13 червня 2016 року, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

Доводи ОСОБА_1 про безпідставне стягнення з нього судом першої інстанції судового збору є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про судовий збір».

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на правильність ухваленого рішення не впливають.

Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: