Постанова № 62303180, 27.10.2016, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/6845/16-а

2-а/219/90/2016

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 жовтня 2016 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Смага Н.М.,

представника відповідача Полковникової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до відповідача - Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області,

про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

13 липня 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) звернулась з адміністративним позовом до Артемівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Фонд) про визнання дій щодо відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправними; скасування рішення Фонду №107 від 17 лютого 2016 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; зобов'язання встановити та виплатити (з урахуванням вже виплаченої пенсії за віком) щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати з 27 листопада 2015 року, яка складала 27 284,40грн., а з 01 травня 2016 року і в подальшому у розмірі 90 відсотків заробітної плати, яка складає 28 710 грн., без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що вона з 26 січня 1994 року працювала суддею Донецького обласного суду та Апеляційного суду Донецької області, а з травня 2011 року одержує пенсію за віком. Зазначає, що у жовтні 2014 року звернулась безпосередньо до Вищої ради юстиції та Верхової Ради України з поданням та заявою про відставку відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України та ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07 липня 2010 року, додавши усі необхідні для процедури документи, проте, у порушення норм діючого законодавства, подання про відставку та питання звільнення розлягалось більше року і лише 23 листопада 2015 року на підставі Постанови Верховної Ради України №788-VIII від 12 листопада 2015 року позивача відраховано зі штату Апеляційного суду Донецької області у зв'язку з поданнями заяви про відставку. Стверджує, що у лютому 2016 року звернулась до Фонду із заявою про призначення їй щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», проте Фонд рішенням №107 від 17 лютого 2016 року відмовив їй у призначенні зазначеного утримання з мотивів скасування з 01 червня 2015 року норм щодо пенсійного забезпечення осіб, зокрема, передбачених Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 від 02 березня 2015 року. Зазначені дії Фонду, на думку позивача, є протиправними як такі, що суперечать Конституції України та положенням Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки право на відставку в неї виникло з 01 лютого 2014 року.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 липня 2016 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі та ухвалою від 03 серпня 2016 року, у зв'язку неможливістю ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з'явилась, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Відповідно до заяви від 13 липня 2016 року просила розглядати справу без її участі. Оскільки суд вважає наявні в матеріалах справи докази достатніми для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе провести судовий розгляд без участі позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні та письмових запереченнях просила у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, відповідач зазначив, що ОСОБА_2 перебуває на обліку Фонду з 01 листопада 2015 року, 06 лютого 2016 року звернулась до Фонду із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» після отримання електронної пенсійної справи з Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя, проте їй було рішенням №107 від 17 лютого 2016 року відмовлено у призначенні зазначеного утримання у зв'язку з тим, що з 01 червня 2015 року скасовано дію норм щодо пенсійного забезпечення осіб, зокрема, передбачених Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 від 02 березня 2015 року. Ураховуючи вищезазначене, Фонд вважає, що діяв в межах законодавства та правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 немає.

Крім того, Фонд зазначив, що позовні вимоги заявлено до Артемівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, проте Фонд було перейменовано на Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області без проведення реорганізації, тому просить зазначати змінену назву відповідача.

У судовому засіданні також було досліджено матеріали пенсійної справи ОСОБА_2 №866747.

Дослідивши матеріали справи та пенсійної справи ОСОБА_2, представлені сторонами документи, вислухавши представника відповідача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є переміщеною особою з тимчасово окупованої території України, що підтверджується довідкою від 19 вересня 2015 року №1419070807, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області (а.с.11).

ОСОБА_2 з 26 січня 1994 року працювала на посаді судді Донецького обласного суду та Апеляційного суду Донецької області (з 18 березня 2004 року - обрано на посаду судді апеляційного суду безстроково) (а.с.27, 30-32).

Наказом голови Апеляційного суду Донецької області № 71 від 10 лютого 2004 року з 01 лютого 2004 року позивачу, як судді, що має стаж роботи на посаді судді 20 років, набула право на відставку та продовжує працювати на посаді судді, було встановлено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80%.

Станом на 26 січня 2014 року за нормами діючого на той час законодавства набула право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а станом на 23 листопада 2015 року стаж судді Кулагіної В.Г., який дає право на відставку, склав 21 рік 09 місяців 27 днів (а.с.24).

У жовтні 2014 року позивач звернулася до Вищої ради юстиції із заявою про внесення подання до Верховної Ради України щодо її відставки та на момент звернення із вказаною заявою ОСОБА_2 мала стаж роботи, що дає право на відставку судді більше 20 років, яка отримана адресатом 13 жовтня 2014 року (а.с.12).

Постановою Верховної Ради України №788-VIII від 12 листопада 2015 ОСОБА_2 була звільнена з посади судді Апеляційного суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови суду № 399к від 23 листопада 2015 року ОСОБА_2 була звільнена з посади судді апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку з 23 листопада 2015 року і на адресу управління Пенсійного фонду України було направлено подання про встановлення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.16).

У лютому 2016 року позивач звернулася до Фонду із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням №107 від 17 лютого 2016 року «Про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Фонд відмовив ОСОБА_2 у призначенні зазначеного утримання з мотивів скасування з 01 червня 2015 року норм щодо пенсійного забезпечення осіб, зокрема, передбачених Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 від 02 березня 2015 року (а.с.10).

Приймаючи рішення суд виходить з наступного.

Згідно п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Проте слід зазначити, що пунктом 17 вищезазначеного Закону внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII), а саме: частину третю-п'яту статті 141 викладено в новій редакції, згідно якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Поряд з цим тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

-особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до цієї статті або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до цієї статті, не виплачується;

-у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на інших посадах/роботах щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З 1 січня 2016 року виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.

Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

З системного аналізу зазначених норм убачається, що в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції змін, що внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, норма щодо довічного грошового утримання судді у відставці не скасована. При цьому, безпосередньо передбачено, що після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність посилань відповідача на скасування норм щодо пенсійного забезпечення згідно п. 5 Прикінцевих положень вищезазначеного Закону та непризначення довічного грошового утримання судді у відставці взагалі.

Крім того, як уже встановлено судом, заява про відставку подана ОСОБА_2 та надійшла до Вищої ради юстиції 13 жовтня 2014 року. Відтак, оскільки відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно якого розгляд заяв і скарг, поданих до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), зазначені положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII при вирішенні питання про призначення та виплату довічного грошового утримання щодо ОСОБА_2 застосовуватись не можуть.

Згідно ст.109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що була чинною на час подання позивачем заяви про відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається ст.131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Наслідком відставки є припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до п. 1.2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1, щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акту Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

Отже, законодавством, яке діяло станом день подання заяви поро відставку ОСОБА_2, чітко регламентовано право судді, звільненого з посади у відставку, на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і саме з наступного дня після відрахування зі штату згідно з наказом.

Крім цього, суд зазначає, що відповідач помилково ототожнює поняття пенсії та щомісячного довічного грошового утримання судді, що є недопустимим, оскільки зазначене утримання є не різновидом спеціальної пенсії, а гарантією суддівської незалежності.

Аналогічну правову позицію займає й Конституційний Суд України. Так, у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 Конституційним Судом України наведено тлумачення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що визначається як забезпечення всіх суддів, у тому числі суддів у відставці, яке є гарантією їх незалежності, як елемент статусу судді, що є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності суддів і надається для гарантування верховенства права.

Відповідно до ст. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

У рішенні від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 Конституційний Суду України зазначив про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, що суперечить ст. 126 Основного Закону України.

Разом з тим, суд також вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 пункт 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 01 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визнаний неконституційним, оскільки передбачене цією нормою скасування щомісячного довічного грошового утримання нівелює сутнісний зміст права судді на відставку та суперечить пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Зважаючи на вищенаведене, оскільки ОСОБА_2 станом на 27 листопада 2016 року (як заявлено у позовній заяві) мала право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, дії Фонду щодо відмови останній в призначенні такого утримання не відповідають вимогам законодавства та принципу верховенства права. Відтак вимоги про визнання зазначених дій Фонду протиправними, скасування рішення №107 від 17 лютого 2016 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зобов'язання Фонду здійснити з 27 листопада 2015 року призначення, нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням проведених раніше виплатє цілком правомірними, ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.

Водночас суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Ураховуючи викладене, оскільки спір між сторонами виник саме з приводу наявності або відсутності права позивача на отримання щомісячного грошового утримання, позовні вимоги щодо зобов'язання встановити та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці саме у розмірі 90 відсотків заробітної плати з 27 листопада 2015 року, яка складала 27 284,40грн., а з 01 травня 2016 року і в подальшому у розмірі 90 відсотків заробітної плати, яка складає 28 710 грн., без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання суд вважає необґрунтованими та передчасними. Відтак, станом на час розгляду та вирішення даної адміністративної справи судом не встановлено наявності порушеного права позивача у публічно-правових відносинах в цій частині, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Заперечення та доводи відповідача спростовуються вищевикладеним і не можуть бути прийняті судом до уваги.

Судові витрати присудити відповідачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень пропорційно задоволених вимог у відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, керуючись статтями 11, 17-18, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької областіпро визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької областіщодо відмови ОСОБА_2 у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішення Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №107 від 17 лютого 2016 року про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - скасувати.

Зобов'язати Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити з 27 листопада 2015 року ОСОБА_2 призначення, нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням проведених раніше виплат.

В іншій частині у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 275 гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів від дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після поверненняапеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Т.В.Давидовська