Постанова № 62300997, 26.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року 810/3027/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

до

Державної екологічної інспекції у Харківській області

про

визнання протиправним та скасування припису,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправним та скасування припису від 02.09.2016 №02-25/137.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки посадових осіб екологічної інспекції щодо порушення ним вимог природоохоронного законодавства з питань збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізація, знешкодження, видалення або захоронення відходів є безпідставними, оскільки позивач такими видами діяльності не займається. Основний вид діяльності позивача - торгівля, у процесі якої утворюються лише побутові відходи, які позивач не збирає, не зберігає і не утилізує. Така діяльність не передбачає отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Ведення первинного обліку по видам відходів, наявність висновків державної екологічної експертизи, дозволів і лімітів на утворення, розміщення відходів згідно з нормами чинного законодавства на побутові відходи не вимагається. Побутові відходи, що утворюються позивачем, вивозяться і розміщуються спеціалізованими підприємствами, з якими позивач уклав відповідні договори, тому він особисто не повинен одержувати ніяких дозволів і лімітів на утворення і розміщення таких відходів. Позивач вказує, що контролюючий орган прийняв оскаржуваний припис, що суперечить законодавству та виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених законами України.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Фоззі-Фуд", за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами та винесено припис від 02.09.2016 №02-25/137. Відповідач вважає, що оскаржуваний припис є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач у письмових запереченнях також просив суд здійснювати розгляд справи без участі його представника.

У судове засідання сторони, які належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились.

Разом з цим, через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 08 серпня по 29 серпня 2016 року посадовими особами Державної екологічної інспекції у Харківській області на підставі наказу від 05.08.2016 №487/01-04 та направлення на перевірку від 05.08.2016 №487/01-04 проведена планова перевірка на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами в належних ТОВ "Фоззі-Фуд" магазинах "Сільпо", які знаходяться на території м. Харків та Харківської області за наступними адресами: м. Харків, вул. Отака Яроша, 18д; м. Харків, пр. Героїв Сталінграда, 171; м. Харків, пр. Московський, 206/1; м. Харків, пр. Слави, 3; м. Харків, пр. Тракторобудівників, 108; м. Харків, пр. Людвига Свободи, 30; м. Харків, пр. Тракторобудівників, 130; м. Харків, вул. Світла, 19; м. Харків, вул. Старошишківська, 6; м. Харків, вул. Дружби народів, 279а; м. Харків, вул. Героїв Праці, 15; м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 42; м. Харків, пр. Перемоги, 62; м. Харків, пр. Тракторобудівників, 59/56; м. Харків, пр. Московський, 256; м. Харків, вул. Космічна, 23а; м. Харків, пр. Гагаріна, 165; Харківська область, м. Лозова, 5-й мікрорайон; м. Харків, вул. Молочна, 1; м. Харків, вул. Краснодарська, 181а; м. Харків, вул. Ак. Павлова, 44-Б.

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки №487/01-04/02-09 (далі - Акт), в якому встановлені наступні порушення позивачем вимог природоохоронного законодавства, а саме:

- пункти 1 ,6, 11, 16, 21, 27, 32, 37, 46, 51, 60, 65, 70, 79, 85, 90 - при натуральному обстеженні було встановлено, що на території магазинів використовуються паровоконвектомати, піцестанція, електросковорода, ротаціонна піч та інш.; опалення приміщення здійснюється за допомогою котла "АОГВ-100Є". Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відсутній;

- пункти 2, 7, 12, 17, 22, 28, 33, 38, 42, 47, 52, 56, 61, 66, 71, 75, 80, 86, 91 - декларація про відходи до Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної адміністрації не подавалась;

- пункти 3, 8, 13, 18, 23, 29, 34, 39, 43, 48, 53, 57, 62, 67, 72, 76, 81, 87, 92 - облік відходів та пакувальних матеріалів і тари за формою 1-Вт не ведеться;

- пункти 4, 9, 14, 19, 24, 30, 35, 40, 44, 49, 54, 58, 63, 68, 73, 77, 82, 88, 93 - статистична звітність щодо поводження з відходами не здасться;

- пункти 5, 10, 15, 20, 25, 31, 36, 41, 45, 50, 55, 59, 64, 69, 74, 78, 83, 89, 94 - паспортизація та інвентаризація відходів відсутня;

- пункти 26, 84, 95 - місце для тимчасового зберігання відпрацьованих люмінесцентних ламп не обладнано;

- пункт 96 - наказ про призначення відповідальних осіб у сфері поводження з відходами за всіма адресами об'єктів, що розташовані на території міста Харкова та області відсутні;

- пункт 97 - план організації роботи у сфері поводження з відходами за всіма адресами об'єктів, що розташовані на території міста Харкова та області відсутні.

На підставі висновків Акту перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області 02.09.2016 винесено припис №02-25/137, яким зобов’язано ТОВ "Фоззі-Фуд":

- отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

- забезпечити подання декларації про відходи до Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної адміністрації;

- забезпечити ведення обліку відходів та пакувальних матеріалів і тари за формою 1-ВТ;

- здавати статистичну звітність щодо поводження з відходами;

- розробити паспортизацію та інвентаризацію відходів;

- обладнати місця для тимчасового зберігання відпрацьованих люмінесцентних ламп на трьох магазинах в місті Харкові;

- призначити відповідальних осіб у сфері поводження з відходами за всіма адресами об'єктів, що розташовані на території міста Харкова та області;

- розробити план організації роботи у сфері поводження з відходами за всіма адресами об'єктів, що розташовані на території міста Харкова та області.

Проте, не погоджуючись із висновками перевірки та приписом відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (п.п. 3, 8, 13, 18, 23, 29, 34, 39, 48, 53, 62, 67, 72, 81, 87, 92 Припису), суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" встановлено: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру; строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформленні, видачі дубліката, анулюванні документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа.

Таким чином, виключно законами передбачено необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види, вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформленні, видачі дубліката, анулюванні документа дозвільного характеру та інше.

Згідно ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.1992 №2707 для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним, органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно ст. 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря":

забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища;

викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 №1598 затверджено "Перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню".

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.10.2012 №483 затверджено форму Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. Форма акту перевірки передбачає зазначення детального опису виявлених порушень із посилання на нормативно-правовий акт, вимоги якого порушено.

Відповідно до п. 4.15. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, що затверджений Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464, до акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється. В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.

Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Державна екологічна інспекція у Харківській області під час перевірки не проводила будь-яких інструментальних досліджень, оскільки в Акті перевірки не наводиться будь-яких даних, які підтверджують те, що від роботи обладнання ТОВ "Фоззі-Фуд" здійснюються викиди небезпечних речовин, викиди яких підлягають державному регулюванню.

Твердження відповідача про необхідність отримання дозволів на викиди ґрунтується виключно на припущені, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.

За змістом статті 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" забруднення атмосферного повітря - це змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Під забруднюючою речовиною розуміється речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища. При цьому, викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин.

Таким чином, викидами забруднюючих речовин вважається надходження в атмосферне повітря речовин хімічного або біологічного походження, що справляють негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Аналіз зазначених норм чинного законодавства свідчить про те, що отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами необхідно суб'єктам господарювання, що здійснюють викиди забруднюючих речовин, які справляють негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1780 затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, у якому зазначено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.

На виконання Порядку №1780 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України було видано наказ від 16.08.2004 №317, яким затверджено Перелік типів устаткування для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.

Перелік є вичерпним. При цьому, в Переліку відсутні пароконвекційні печі, ротаційні печі, камери розтоєчні, електроскоровода, електроплита, піч модульна, просіював муки, тістоміс, піцестанція, піч для піци.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 04.02.2016 у справі К/800/61439/14, в постанові від 29.06.2016 у справі К/800/64006/14 та в ухвалі від 16.12.2015 у справі К/800/42669/14.

З приводу отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а саме: котлів АОГВ-100Є в кількості 2 штуки, то слід зазначити наступне.

Кабінетом Міністрів України затверджений "Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел" від 28.12.2001 №1780 (далі - Порядок).

Відповідно п. 7 даного Порядку перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.

Пунктом 1 Переліку, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №317 від 16.08.2004, передбачено перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, наприклад - для теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт.

Проте, номінальна теплова потужність газового котла АОГВ-100Є, відповідно до даних наведених в технічному паспорті, становить лише 100 КВт, що в 500 разів менше ніж 50 МВт.

Таким чином теплова потужність газових котлів не перевищує 50 МВт відповідно до наведеного Переліку, і газові котли в 2-х магазинах, не підпадають під регулювання, визначене статтею 11 Закону України "Про атмосферне повітря".

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, газові котли є власністю АТ "Сільпо Рітейл" - власника приміщення та перебувають на його обслуговуванні, що підтверджується копіями договорів про обслуговування. При цьому, як зазначив позивач, один із котлів за адресою м. Харків, вул. Гвардійців Широнівців, 42 взагалі не використовується та не працює.

Таким чином, газові котли, котрі знаходяться на об'єкті м. Харків, вул. Гвардійців Широнівців, 42, якій орендує ТОВ "Фоззі-Фуд", а ні за потужністю, ні за суб’єктом, який зобов’язаний отримувати дозвіл, не підпадають під правове регулювання, що передбачене ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Отже, з наведеного слідує, що висновок відповідача про те, що позивач здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від газових котлів є недоведеним фактом, оскільки в акті перевірки відсутнє саме обґрунтування факту здійснення викидів в повітря забруднюючих речовин.

Згідно пункту 4.14 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, що затверджений Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464, не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально.

Під час здійснення перевірки, викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від газових котлів не виявлено, оскільки в акті перевірки вказаний факт не зафіксовано.

Відтак, суд вважає, що вимоги відповідача щодо зобов'язання ТОВ "Фоззі-Фуд" отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел є безпідставними.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 18.07.2016 по справі №818/691/16.

За таких обставин суд вважає, що п.п. 3, 8, 13, 18, 23, 29, 34, 39, 48, 53, 62, 67, 72, 81, 87, 92 оскаржуваного припису є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Стосовно необхідності подачі декларації про відходи до Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної адміністрації (п.п. 4, 9, 14, 19, 24, 30, 35, 40, 44, 49, 54, 58, 63, 68, 73, 77, 82, 88, 93 Припису), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про відходи" від 05.03.1998 №187/98-ВР суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув від 50 до 1000, зобов'язані щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою №118 від 18.02.2016 "Про затвердження порядку подання декларації про відходи та її форми" затвердив форму та порядок подання декларації про відходи (редакція діє з 11.03.2016).

Відповідно до п. 3 Порядку подання декларації про відходи та її форми, суб'єкти господарювання у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких показник загального утворення відходів становить від 50 до 1000 умовних одиниць, щороку подають декларацію про відходи (далі - декларація) за формою згідно з додатком до постанови від 18 лютого 2016 року №118.

Декларація подається один раз на рік одночасно в паперовій та електронній формі до центру надання адміністративних послуг, який передає її відповідно до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - дозвільний орган), або через електронну систему здійснення дозвільних процедур у сфері поводження з відходами, порядок функціонування якої визначається Мінприроди, до 20 лютого року, що настає за звітним.

Проте, зі змісту Акту перевірки не вбачається, на підставі яких даних відповідачем було зроблено висновок, що магазини ТОВ "Фоззі-Фуд" утворюють відходи для яких Пзув від 50 до 1000.

Крім того, відповідачем під час розгляду справи не надано суду жодних розрахунків, на підставі яких було зроблено висновок, що магазини позивача утворюють відходи для яких Пзув від 50 до 1000.

Таким чином, вимоги щодо подання декларація про відходи до Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної адміністрації є незаконними.

З приводу відсутності обліку відходів та пакувальних матеріалів і тари за формою 1-ВТ (п.п. 5, 10, 15, 20, 25, 31, 36, 41, 45, 50, 55, 59, 64, 69, 74, 78, 83, 89, 94 Припису), суд зазначає наступне.

Відповідно до п. г) ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Пунктом 3 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 №342, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.09.2008 за № 824/15515, "Про затвердження типової форми первинної облікової документації №1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" та Інструкції щодо її заповнення" передбачено, що первинний облік за типовою формою та Інструкцією, затвердженими цим наказом, здійснюється юридичними особами всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичними особами-підприємцями, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара.

Відповідно останнього абз. пункту 2.2 "Інструкції щодо заповнення типової форми первинної облікової документації №1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари", код і найменування виробничого, технологічного процесу, установки (устаткування), де утворюються відходи та використовується упаковка, наводяться відповідно до додатка 2 до цієї Інструкції. У разі відсутності виробничого, технологічного процесу, установки (устаткування) в додатку 2 до цієї Інструкції його найменування визначається за чинним нормативним документом (ДСТУ, ГОСТ, ОСТ). У разі відсутності будь-якого НД у заголовку типової форми №1-ВТ указується найменування технологічного процесу та його окремої операції безпосередньо за документацією підприємства, наприклад, технологічний процес виготовлення шпону струганого, операція розпилювання кряжів на ванчоси; технологічний процес фасування олії, операція виготовлення РЕТ-пляшки.

Додаток 2 до вищевказаної Інструкції не містить в переліку галузей виробничих та технологічних процесів, технологічного устаткування (установок) торгівлю та побутові відходи. Там зазначені наприклад: установки для спалювання на комерційних підприємствах та в установах (експлуатація установок для спалювання > 50 та < 300 МВт (котлоагрегати); виробничі процеси (виробництво етилену, виробництво полістиролу, виробництво вина, виробництво скла).

Як встановлено судом, позивач не здійснює діяльності, що входить до переліку виробничих та технологічних процесів, не має технологічного устаткування, не використовує пакувальні матеріали та тару, інші матеріали, які підлягають обліку відповідно до затвердженої вищезазначеним наказом Інструкції.

Крім того, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що питання ведення форми 1-ВТ уже піднімалося відповідачем під час перевірки в 2012 році.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 у справі №810/3356/13-а визнано незаконним припис відповідача, в тому числі, щодо зобов’язання забезпечити ведення форми 1-ВТ.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги припису щодо ведення первинної облікової документації відходів за формою №1-ВТ є протиправними.

Щодо не подання статистичної звітності щодо поводження з відходами (п.п. 6, 11, 16, 21, 26, 32, 37, 42, 46, 51, 56, 60, 65, 70, 75, 79, 84, 90, 95 Припису), то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Фоззі-Фуд" не являється підприємством, діяльність якого пов'язана зі сферою поводження з відходами І-ІV класів небезпеки, не отримувало ліцензії на ведення господарської діяльності пов'язаної з операціями у сфері поводження з небезпечними відходами та не входить до відповідного переліку установленому органом державної статистики. (Клас небезпеки відходів визначається відповідно до ДСанПіН 2.2.7.029-99 "Гігієнічні вимоги поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення" (розділ 5), затверджується органами МОЗ за погодженням з територіальними органами Мінприроди).

Також, ст. 21 Закону України "Про державну статистику" визначено, що отримані органами державної статистики первинні дані використовуються виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді. Статистична інформація, отримана органами державної статистики у процесі статистичних спостережень, не може вимагатися органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими юридичними особами, об'єднаннями громадян, посадовими та іншими особами з метою використання для прийняття рішень до конкретного респондента.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про відходи" державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України №2034 передбачено, що державна статистична звітність про відходи ведеться за встановленими уніфікованими формами відповідно до державного класифікатора ДК 010-98 "Класифікатор управлінської документації", ДК 005-96 "Класифікатор відходів" та номенклатурою відходів.

Проте, як було встановлено судом, позивач не є суб'єктом господарської діяльності у сфері поводження з відходами в розумінні Закону України "Про відходи", а тому не повинен надавати статистичну звітність щодо поводження з відходами.

Крім того, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що питання подання статистичної звітності уже піднімалося відповідачем під час перевірки в 2012 році.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 у справі №810/3356/13-а визнано незаконним припис відповідача, в тому числі, щодо зобов’язання забезпечити подання статистичної звітності.

За таких обставин, суд вважає, що відповідні твердження відповідача про необхідність подання статистичної звітності щодо поводження з відходами є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Стосовно відсутності паспортизації та інвентаризації відходів (п.п. 7, 12, 17, 22, 27, 33, 38, 43, 47, 52, 57, 61, 66, 71, 76, 80, 85, 91, 96 Припису), суд зазначає наступне.

Згідно ст. 26 Закону України "Про відходи" державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону.

Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Система і форми звітності, порядок надання і використання відповідної інформації про відходи, а також порядок перегляду їх номенклатури розробляються на основі державного класифікатора відходів і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики, за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, та інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади.

Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України №2034 від 01.11.1999 "Про затвердження порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів", цей Порядок встановлює єдині правила ведення державного обліку та паспортизації відходів, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, діяльність яких пов'язана з утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відходи" поводження з відходами - це дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення. Операції поводження з відходами - це збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення відходів.

В цій же статті 1 Закону України "Про відходи" законодавцем визначені поняття кожної з операцій поводження з відходами:

- збирання відходів - діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення. Спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр, тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами. Відповідно до ст. 33 Закону України "Про відходи", ч. 2 ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", спеціальні місця для розміщення відходів визначаються і закріплюються органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку. За ТОВ "Фоззі-Фуд" такі визначені органами місцевого самоврядування місця для розміщення відходів не закріплювались;

- перевезення відходів - транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації чи видалення;

- зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення). Тимчасове зберігання відходів в урнах або контейнерах не є розміщенням відходів, а контейнери для тимчасового зберігання відходів не є місцями їх кінцевого видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів (лист Міністерства екології та природних ресурсів України №16687/07/10-11 від 05.09.2011). Контейнери (контейнерні майданчики) для побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів (лист Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.08.2011 №14364/07/10-11);

- оброблення (перероблення) відходів - здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення;

- утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів;

- видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації;

- знешкодження відходів - зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення;

- захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Фоззі-Фуд" є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту. Відходи тимчасово накопичуються ТОВ "Фоззі-Фуд" в урнах та контейнерах і в подальшому передаються спеціалізованим комунальним організаціям для кінцевого розміщення або утилізації на підставі договорів.

Тобто, ТОВ "Фоззі-Фуд" не здійснює види діяльності, визначені Законом України "Про відходи" як поводження з відходами - не здійснює збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення відходів, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Вищевказане в тому числі підтверджуються п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №2034 від 01.11.1999, яка вказує, що:

інвентаризація відходів - комплекс разових організаційно-технічних заходів з виявлення, ідентифікації, опису і реєстрації відходів, обліку обсягів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення і обстеження місць утворення відходів і об'єктів поводження з ними;

паспортизація відходів - процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

При цьому, пунктом 8 вказаної постанови передбачено, що інвентаризація відходів проводиться на загальних методологічних засадах відповідно до засадах відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №2034 від 01.11.1999 інвентаризація відходів - комплекс разових організаційно-технічних заходів з виявлення, ідентифікації, опису і реєстрації відходів, обліку обсягів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення і обстеження місць утворення відходів і об'єктів поводження з ними.

В законодавстві України відсутній окремий порядок проведення інвентаризації відходів. Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 №87 затверджено Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань.

Проте, як встановлено судом, ТОВ "Фоззі-Фуд" не здійснює утилізації відходів та видалення відходів. В діяльності магазинів ТОВ "Фоззі-Фуд" утворюються лише побутові відходи, які передаються спеціалізованим організаціям із якими укладено договори для подальшої утилізації чи видалення, у зв’язку з чим позивач здійснює облік кількості переданих відходів.

Також, згідно ст. 33 Закону України "Про відходи" на кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Проте, як було встановлено судом, позивач не здійснює зберігання або видалення відходів.

Більш того, Постановою Кабінету міністрів України не зазначений обов’язок підприємствам торгівлі вести паспортизацію та інвентаризацію відходів.

Крім того, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що питання паспортизації та інвентаризації відходів уже піднімалося відповідачем під час перевірки в 2012 році.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 у справі №810/3356/13-а визнано незаконним припис відповідача, в тому числі, щодо зобов’язання забезпечити інвентаризацію та паспортизацію відходів.

За таких обставин, суд вважає, що зазначені в приписі вимоги стосовно паспортизації та інвентаризації відходів є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Щодо не обладнання місць для тимчасового зберігання відпрацьованих люмінесцентних ламп (п.п. 28, 86, 97 Припису), суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у всіх магазинах позивача обладнанні місця для тимчасового зберігання відпрацьованих люмінесцентних ламп.

При цьому, зі змісту Акту перевірки та припису не вбачається, на підставі чого відповідач встановив дане порушення та не надано суду жодного доказу відсутності вищезазначених місць зберігання.

Крім того, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що такі місця відсутні.

При цьому, як зазначив позивач, за адресами магазинів м. Харків, пр. Московський, 256, м. Харків, вул. Красноградська, 181а, м. Харків, пр. Тракторобудівників, 59/56 наявні спеціальні місця для зберігання люмінесцентних ламп (ящики) до передачі їх спеціалізованим підприємствам для утилізації/видалення.

При цьому, позивач зауважив, що під час перевірки ТОВ "Фоззі-Фуд" як раз здійснювалося обслуговування приміщення та заміна відпрацьованих люмінесцентних ламп. Інспектори відповідача побачили в приміщеннях службового коридору складені відпрацьовані лампи, які після того, коли буде проведена заміна інших ламп, працівниками ТОВ "Фоззі-Фуд" будуть перенесені в спеціальне місця для зберігання в підвалі приміщення, оскільки нерозумно і недоцільно носити в підвал кожну окрему лампу.

Однак, усні пояснення керуючого, що місце для зберігання люмінесцентних ламп виділено і наявне в магазині, не були в раховані в Акті перевірки.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, а саме службовими записками керуючих магазинів за вказаними вище адресами, в яких зазначено, що в магазинах наявні спеціальні місця для зберігання люмінесцентних ламп.

Протилежного відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд вважає, що п.п. 28, 86, 97 оскаржуваного припису є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються документально.

Стосовно призначення відповідальних осіб у сфері поводження з відходами за всіма адресами об'єктів, що розташовані на території міста Харкова та області та щодо розробки плану організації роботи у сфері поводження з відходами за всіма адресами об'єктів, що розташовані на території міста Харкова та області (п.п. 1, 2 Припису), суд зазначає наступне.

Відповідно до п. й) ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами.

Згідно положень ст. 1 Закону України "Про відходи" поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Проте, як встановлено судом, ТОВ "Фоззі-Фуд" не здійснює діяльності щодо збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення в розумінні Закону України "Про відходи", оскільки діяльність позивача полягає в роздрібній торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, а тому не потребує призначення відповідальних осіб у сфері поводження із відходами. Аналогічне стосується щодо розроблення плану поводження із відходами.

Крім того, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що в грудні 2012 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області була проведена планова перевірка ТОВ "Фоззі-Фуд", за результатами якої винесено припис №02-25-147 від 27.12.2012.

Так, під час перевірки у 2012 році актом перевірки були зафіксовані такі ж порушення вимог законодавства, як і під час перевірки в 2016 році, а саме, що ТОВ "Фоззі-Фуд" не отримано дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення для аналогічного обладнання, не забезпечило ведення обліку відходів та пакувальних матеріалів, не подало статистичну звітність, не розробило паспортизацію та інвентаризацію відходів.

Однак, постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 у справі №810/3356/13-а припис №02-25-147 від 27.12.2012 визнано протиправним і скасовано.

Даним судовим рішенням встановлено, що вимоги про необхідність отримання ТОВ "Фоззі-Фуд" дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, ведення обліку відходів та пакувальних матеріалів, подачу статистичної звітності, розробку паспортизації та інвентаризації відходів є безпідставними та суперечать положенням чинного законодавства.

Отже, з огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржуваний припис Державної екологічної інспекції у Харківській області від 02.09.2016 №02-25/137 є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не надав суду жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Харківській області від 02.09.2016 №02-25/137.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (код ЄДРПОУ 32294926) судові витрати у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень - Державної екологічної інспекції у Харківській області (код ЄДРПОУ 37999518).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.