Постанова № 62300076, 25.10.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 905/84/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Лантан Компані"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 12.07.2016у справі№ 905/84/16Господарського суду Донецької областіза позовомПриватного підприємства "Лантан Компані"доДержавного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій областіпростягнення коштівв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Юрченко Є.О. (довіреність від 25.01.2016) Боледзюк В.М. (довіреність №01/11-247 від 23.02.2016)від третьої особи:не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя Левшина Г.В.) від 11.05.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Зубченко І.В., судді - Марченко О.А., Татенко В.М.) від 12.07.2016 у справі № 905/84/16 у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Лантан Компані" до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" - відмовлено.

В касаційній скарзі Приватне підприємство "Лантан Компані" просить повністю скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст.ст.3, 205, 218, 530, 626, 264 Цивільного кодексу України (ЦК України).

У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємства "Лантан Компані" звернулось до господарського суду з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про стягнення основного боргу в сумі 30559000,00 грн, інфляційних втрат у сумі 23053853,39 грн, трьох відсотків річних у сумі 2750097,26 грн, пені в сумі 12623032,18 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором №04/07-4т від 04.07.2011 в частині оплати вартості товару, отриманого за видатковою накладною №ЛК-280202 від 28.02.2013.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди правомірно виходили із такого.

04.07.2011 між Приватним підприємством "Лантан Компані" (далі - постачальник) та Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська" (далі - покупець) був підписаний договір №04/07-4т про закупівлю вентиляторів, укладений з учасником - переможцем процедури відкритих торгів, проведеної 10.06.2011 на підставі рішення комітету з конкурсних торгів, оформленого протоколом засідання від 14.06.2011 (далі - договір).

За умовами п.1.1. договору постачальник зобов'язується у 2012 році поставити покупцю товари, зазначені в специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Найменування: вентилятор ВО 32/20 АН у кількості 2 шт. (п.1.2. договору).

Пунктом 1.3. договору передбачено, що обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до п.3.1. договору його ціна становить 55000000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 9166666,67 грн. В ціну договору включена вартість шеф монтажу.

Згідно з п.3.2. договору ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Порядок поставки товару узгоджений сторонами в розділі 5 договору. Так, пунктом 5.1. договору передбачено, що постачання узгодженої партії товару здійснюється на умовах DDP відповідно до правил "ІНКОТЕРМС-2010р.".

Постачальник зобов'язується поставити покупцю товар протягом 12 місяців з моменту підписання договору (п.5.2. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 (п.10.1. договору).

Згідно з наданими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунках від 23.11.2011, 25.06.2012, 17.10.2012, 28.12.2012, 18.01.2013 відповідачем на користь позивача було перераховано попередню оплату за вентилятор згідно договору від 04.07.2011 №04/07-4т на суму 24441000,00 грн.

В свою чергу, за видатковою накладною №ЛК-280202 від 28.02.2013 позивачем було передано, а відповідачем прийнято два вентилятори ВО 32/20 АН на суму 55000000,00 грн на підставі договору від 04.07.2011 №04/07-4т. Факт отримання відповідачем від позивача даних вентиляторів також підтверджується наявною у матеріалах справи довіреністю №04, виписаною відповідачем 25.02.2013 на ім'я свого представника, якою уповноважено останнього отримати від позивача за договором від 04.07.2011 №04/07-4т два вентилятори ВО 32/20 АН.

Згідно п.4.1 договору розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України.

Відповідач за рахунок державних коштів здійснює передплату за товар щомісячно - до 20 числа поточного місяця, рівними частинами, протягом 12 місяців починаючи з дати підписання сторонами даного договору. За взаємною згодою сторін можлива відстрочка платежу (п.4.2. договору).

Отже, сторони встановили строки виконання боржником зобов'язань:

- до 20.07.2011 - 4583333,33 грн;

- до 20.08.2011 - 4583333,33 грн;

- до 20.09.2011 - 4583333,33 грн;

- до 20.10.2011 - 4583333,33 грн;

- до 20.11.2011 - 4583333,33 грн;

- до 20.12.2011 - 4583333,33 грн;

- до 20.01.2012 - 4583333,33 грн;

- до 20.02.2012 - 4583333,33 грн;

- до 20.03.2012 - 4583333,33 грн;

- до 20.04.2012 - 4583333,33 грн;

- до 20.05.2012 - 4583333,33 грн;

- до 20.06.2012 - 4583333,37 грн.

Згідно з наданими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунках від:

- 23.11.2011 відповідачем на користь позивача було перераховано оплату за вентилятор згідно договору від 04.07.2011 №04/07-4т на суму 7500000,00 грн;

- 25.06.2012 відповідачем на користь позивача було перераховано оплату за вентилятор згідно договору від 04.07.2011 №04/07-4т на суму 5000000,00 грн;

- 17.10.2012 відповідачем на користь позивача було перераховано оплату за вентилятор згідно договору від 04.07.2011 №04/07-4т на суму 6500000,00 грн;

- 28.12.2012 відповідачем на користь позивача було перераховано оплату за вентилятор згідно договору від 04.07.2011 №04/07-4т на суму 5000000,00 грн;

- 18.01.2013 відповідачем на користь позивача було перераховано оплату за вентилятор згідно договору від 04.07.2011 №04/07-4т на суму 441000,00 грн, всього на суму 24441000,00 грн.

Оцінивши зібрані докази, суди встановили, що фактично відповідачем були виконані свої зобов'язання за договором від 04.07.2011 №04/07-4т щодо здійснення першого - п'ятого платежів за липень - листопад 2011 року на суму 22916666,65 грн та частково шостого платежу за грудень 2011 року на суму 1524333,35 грн.

Решта зобов'язань за грудень 2011 року на суму 3058999,98 грн, за січень-травень 2012 року по 4583333,33 грн щомісячно, за червень 2012 року - 4583333,37 грн, а всього на суму 30559000,00 грн, всупереч ст.ст.525, 526, 692 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України відповідачем не виконана.

Разом з тим, в ході розгляду справи в суді першої інстанції, Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська" була подана заява про застосування позовної давності до вимог щодо стягнення основного боргу.

Згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями ст.257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної даності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень ч.5. ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною третьою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини четвертої, п'ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Поважними причинами є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову до суду неможливим або ускладненим.

Враховуючи умови пункту 4.2. договору та часткове виконання Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська" своїх зобов'язань за договором №04/07-4т від 04.07.2011 суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що позивач дізнався про порушення відповідачем свого права на:

- отримання грошових коштів у розмірі 3058999,98 грн - 20.12.2011, у зв'язку з чим право позивача на відповідний позов виникло з 21.12.2011;

- отримання грошових коштів у розмірі 4583333,33 грн - 20.01.2012, у зв'язку з чим право позивача на відповідний позов виникло з 21.01.2012;

- отримання грошових коштів у розмірі 4583333,33 грн - 20.02.2012, у зв'язку з чим право позивача на відповідний позов виникло з 21.02.2012;

- отримання грошових коштів у розмірі 4583333,33 грн - 20.03.2012, у зв'язку з чим право позивача на відповідний позов виникло з 21.03.2012;

- отримання грошових коштів у розмірі 4583333,33 грн - 20.04.2012, у зв'язку з чим право позивача на відповідний позов виникло з 21.04.2012;

- отримання грошових коштів у розмірі 4583333,33 грн - 20.05.2012, у зв'язку з чим право позивача на відповідний позов виникло з 21.05.2012;

- отримання грошових коштів у розмірі 4583333,37 грн - 20.06.2012, у зв'язку з чим право позивача на відповідний позов виникло з 21.06.2012.

Оскільки позовна заява була направлена до суду 25.12.2015 (згідно поштового штампу, наявного на конверті), господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про пропуск позивачем трирічного строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України, за вимогами про стягнення заборгованості в загальній сумі 30559000,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг Приватне підприємство "Лантан Компані" посилається на те, що в результаті проведення 18.01.2013 часткової оплати боргу на суму 441000,00 грн відповідачем було вчинено дію щодо визнання своїх зобов'язань стосовно оплати недоплаченої суми в розмірі 30559000,00 грн, що свідчить про переривання перебігу позовної давності.

З приводу цього судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Аналогічна позиція викладена в п.4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Разом з тим, зазначений позивачем рахунок №ЛК-1501-о від 15.01.2013, згідно з яким відповідачем 18.01.2013 було сплачено грошові кошти в сумі 441000,00 грн був виписаний Приватним підприємством "Лантан Компані" за договором №04/07-4т від 04.07.2011 на суму 31000000,00 грн за вентилятор ВО 32/20АН у кількості 1,127. При цьому, у графі рахунку "Найменування" міститься відмітка позивача - доплата за договором.

Як було зазначено вище, умовами договору №04/07-4т від 04.07.2011 передбачено здійснення Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська" оплати товару частинами.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що сплата відповідачем 18.01.2013 заборгованості в сумі 441000,00грн не може свідчити про визнання Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська" загальної суми основного боргу у розмірі 30559000,00 грн, оскільки зазначена сплата лише підтверджує погодження відповідача з наявністю заборгованості в розмірі 441000,00 грн, яка є меншою ніж черговий з прострочених платежів за умовами договору. Таким чином, здійснення Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська" із простроченням часткового виконання грошового зобов'язання відносно сьомого чергового платежу не може свідчити про визнання ним боргу стосовно восьмого та подальших платежів.

Будь-які інші докази, які б підтверджували факт вчинення відповідачем дій, спрямованих на визнання загальної заборгованості перед Приватним підприємством "Лантан Компані" в сумі 30559000,00 грн (підписані акти звірок взаємних розрахунків, листи відповідача тощо), позивачем в попередніх судових інстанціях не надано.

За приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Закон не визначає з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів (п.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Втім, з клопотанням про визнання певних причин пропуску встановленого трирічного строку позовної давності на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості в сумі 30559000,00 грн позивач до суду не звертався.

Враховуючи викладене вище, а також приписи ст.266 ЦК України, висновки попередніх судових інстанцій про відмову в позові з підстав пропуску позивачем позовної давності, про застосування якої відповідачем заявлено відповідне клопотання, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.

Посилання скаржника на те, що під час виконання договору від 04.07.2011 №04/07-4т сторони не керувалися положеннями п.4.2. договору щодо періодичності здійснення платежів, що набуло характеру ділового звичаю, судовою колегіє не приймається з огляду на приписи ч.2 ст.7 ЦК України, згідно з якими звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

Доводи скаржника про те, що здійснивши поставку та прийняття товару 28.02.2013 сторони тим самим змінили порядок розрахунків за договором 04.07.2011 №04/07-4т, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі твердження не підтверджуються ані матеріалами справи, ані встановленими попередніми судовими інстанціями обставинами.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Лантан Компані" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 905/84/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді О.Поляк

І.Ходаківська