Ухвала суду № 62299920, 27.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/6538/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні), Головчук С.В., Заїки М.М., секретаря судового засідання Ковтонюка С.Д., за участю представника позивача ОСОБА_4,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_5 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року,

встановив:

У жовтні 2015 року ОСОБА_5 звернулась в суд з цим позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною і скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 08 вересня 2015 року по виконавчому провадженню № 27152519 про стягнення з боржника ОСОБА_5 виконавчого збору у розмірі 3702659,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 08 вересня 2015 року по виконавчому провадженню № 27152519 про стягнення з боржника ОСОБА_5 виконавчого збору у розмірі 3702659,00 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, із посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Справа слухається за відсутності представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи. 26 жовтня 2016 року відповідач подав клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, у задоволенні якого касаційний суд відмовив.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що постановою державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06 червня 2011 року №27152519 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва у цивільній справі №2-7401/10, виданого 29 березня 2011 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості за кредитними договорами №011-05/968 від 24 квітня 2008 року, №012-05/969 від 24 квітня 2008 року, №011-05/970 від 24 квітня 2008 року у розмірі 37024770,00 грн, судовий збір в розмірі 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. Боржникам надано семиденний строк для добровільного виконання постанови з моменту її винесення.

Постановою державного виконавця від 19 липня 2011 року виконавче провадження №27152519 було зупинено до закінчення касаційного провадження у справі №2-7401/10.

28 серпня 2015 року виконавче провадження №27152519 було поновлено та цього ж дня державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника і оголошення заборони його відчуження.

У зв'язку з невиконанням боржником у семиденний строк рішення суду державним виконавцем на підставі статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову від 08 вересня 2015 року про стягнення з божника виконавчого збору у розмірі 3702659,00 грн.

Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір з приводу стягнення виконавчого збору належить до юрисдикції адміністративних судів. Однак з таким висновком погодитись не можна з огляду на таке.

Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

За правилами статті 383 і частини другої статті 384 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Розгляд скарги здійснюється в порядку, встановленому статтею 386 ЦПК України.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень у цивільних справах.

Вказаний висновок щодо застосування наведених норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 825/2566/14).

Згідно з матеріалами виконавчого провадження №27152519 боржником за виконавчим листом № 2-7401/10, виданим Печерським районним судом м. Києва 29 березня 2011 року, є ОСОБА_5

Враховуючи, що нею оскаржується постанова державного виконавця, прийнята при виконанні судового рішення, ухваленого відповідно до норм Цивільно-процесуального кодексу України, то даний спір не відноситься до адміністративної юрисдикції.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу, яка відноситься до юрисдикції загального суду.

За правилами пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 228 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Керуючись статтями 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Заїка М.М.