Ухвала суду № 62299880, 20.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 жовтня 2016 року м. Київ К/800/27420/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року

у справі № 819/2775/14-a

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту архітектури, будівництва, житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації

про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення від 28 жовтня 2014 року № 02-01/157 та зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо законності відключення централізованого опалення від квартири АДРЕСА_1 у відповідності до чинного законодавства.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Як вбачається з доданих до касаційної скарги судових рішень, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року у справі № 819/1757/14-а управлінням житлово-комунального господарства Тернопільської обласної державної адміністрації (правонаступником якого на даний час є Департамент архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації) зобов'язано надати відповідь по суті звернення ОСОБА_1 від 27 червня 2014 року в частині наявності або відсутності порушення законодавства при відключенні від централізованого опалення будинку № 1 по вул. Малишка в м. Тернопіль.

На виконання даного рішення суду відповідачем надано позивачці відповіді по суті звернення в тому числі і листом від 28 жовтня 2014 року, в яких посилаючись на інформацію отриману від органу місцевого самоврядування, норми чинного законодавства та судові рішення у цивільних справах відповідач виклав свою позицію, що відключення централізованого опалення від будинку по АДРЕСА_1 (в тому числі і квартири № 49, де проживає позивачка) проведено відповідно до діючого законодавства.

Зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що оскаржуваним листом від 28 жовтня 2014 року № 02-01/157 відповідач надав позивачці відповідь по суті звернення, зокрема, про те, що відключення централізованого опалення від будинку по АДРЕСА_1 проведено відповідно до діючого законодавства.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходи з того, що лист від 28 жовтня 2014 року № 02-01/157, в якому на думку позивача, викладено рішення про те, що відключення від централізованого опалення квартири АДРЕСА_2 було проведено відповідно до діючого законодавства, за своєю суттю є відповіддю, наданою державним органом відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", та не містить в собі ознак ані нормативного акта, ані акта індивідуальної дії, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке б породжувало певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мало б обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обгрунтованого висновку про те, що оскаржуваний лист-відповідь не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ч. 2 ст. 17 КАС України, тому він не може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, наслідком чого є відмова в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів не спростовують.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі № 819/2775/14-a .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.Ю. Швед