Ухвала суду № 62299779, 26.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року м. Київ К/800/14484/16

Колегії суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого Приходько І.В.

суддів Бухтіярової І.О.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2016 р.

у справі № 820/10984/15

за позовом ОСОБА_2

до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Дергачівська ОДПІ), в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської ОДПІ від 30.06.2014 р. № 6009-20 форми «Ф» на суму 15 861,93 грн. та від 30.06.2014 № 6009-20 форми «Ф» на суму 5 066,53 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2016 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, заперечень на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду її по суті.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 30.06.2014 р. Дергачівською ОДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення: № 6009-20, яким позивачу нараховано орендну плату з фізичних осіб на суму 15 949,91 грн.; № 6009-20, яким позивачу нараховано орендну плату з фізичних осіб на суму 5066,53 грн. Рішення отримані позивачем особисто 30.06.2014 р., що не заперечується останнім.

Підставою для такого донарахування стала несплата позивачем орендної плати за земельну ділянку площею 0,0829 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

Згідно підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 Кодексу).

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136 Кодексу).

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII Кодексу.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

За частиною третьою статті 7 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи випливає, що на земельну ділянку площею 0,0829 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 був укладений договір оренди між Золочівською селищною радою та ОСОБА_3 на 49 років, який зареєстровано в ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 20.11.2011 № НОМЕР_1.

На вказаній земельній ділянці розміщена нежитлова будівля «Кафе» з літнім майданчиком.

Відповідно до договорів дарування від 30.03.2011 р. ВМК №471442 та від 28.02.2012 р. ВРП № 715251, посвідчених нотаріально, гр.ОСОБА_3 передала, а гр. ОСОБА_2 прийняв у дар нежитлову будівлю «Кафе» з літнім майданчиком, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю «Кафе» з літнім майданчиком, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано в державному реєстрі за позивачем 04.04.2011 р. згідно договору дарування від 30.03.2011 р. № 174 та 05.03.2012 р. згідно договору дарування від 28.02.2012 р.

Між Золочівською селищною радою Харківської області та позивачем укладено договір короткострокового користування земельною ділянкою на праві оренди від 22.03.2013 р., а також укладено договір короткострокового користування земельною ділянкою на праві оренди від 27.03.2014 р. якими передано у короткострокове платне користування земельну ділянку площею 829 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Земельну ділянку за договором оренди від 27.03.2014 р. передано в оренду, про що складено акт прийому - передачі земельної ділянки в короткострокове користування від 27.03.2014 р.

Рішенням Золочівської селищної ради Харківської області № 2092 від 09.10.2013 р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для обслуговування нежитлової будівлі (кафе з літнім майданчиком) з передачею в оренду, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0829 га, підготовлену фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та передано в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (кадастровий номерНОМЕР_2) для обслуговування нежитлової будівлі кафе з літним майданчиком, загальною площею 0,0829 га, відповідно до проекту відведення терміном на 40 (сорок) років з орендною платою 12% від нормативної грошової оцінки земель смт. Золочів.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач, який є власником нежитлової будівлі «Кафе», що розташована на земельній ділянці загальною площею 0,0829 га за адресою: АДРЕСА_1, є платником податку за землю у формі орендної плати, з дати реєстрації за ним права власності на нежитлову будівлю.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. статтями 160, 167, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2016 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий І.В. Приходько

Судді І.О. Бухтіярова

Н.Є. Маринчак