Ухвала суду № 62299715, 25.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року м. Київ К/800/21097/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

та секретаря Буденка В.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи - Китовської Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного агентства лісових ресурсів України

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року

у справі № 817/502/16

за позовом ОСОБА_3

до Державного агентства лісових ресурсів України

третя особа: Рівненська обласна державна адміністрація

про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного агентства лісових ресурсів України, третя особа: Рівненська обласна державна адміністрація, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 03 березня 2016 року №58-к в частині звільнення його з посади та поновити його на посаді начальника Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства, а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ від 03 березня 2016 року №58-к та поновлено позивача на посаді начальника Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, Державне агентство лісових ресурсів України подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 проходив службу на посаді начальника Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 03 березня 2016 року №58-к позивача звільнено із займаної посади за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (за угодою сторін).

Підставою для прийняття оспорюваного наказу слугували заява ОСОБА_3 від 09 лютого 2016 року та лист-погодження Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16 лютого 2016 року №37-25-4-7/2015.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України підставою для припинення трудового договору є угода сторін.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору.

Отже, основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення трудового договору та строк, з якого договір припиняється.

Таким чином, для припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України сторонам необхідно досягти згоди щодо підстави та строку з якого договір вважатиметься припиненим, а отже, й припиненими трудові права та обов'язки сторін, окрім тих, які пов'язані з наслідками припинення договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №1.1-167/16 від 30 червня 2016 року (проведеної відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Рівненській області від 24 червня 2016 року у кримінальному провадженні №42016180000000083 від 30 травня 2016 року) рукописний запис « 09.02.2016» в заяві на звільнення ОСОБА_3 від 09 лютого 2016 року виконаний не позивачем, а іншою особою.

Також, щодо недосягнення згоди щодо дати на звільнення за угодою сторін, позивач повідомляв відповідача заявою від 16 лютого 2016 року, що підтверджуються описом поштового відправлення та листом Українського державного підприємства поштового зв'язку Київської міської дирекції №303/06-Г-1782 від 06 липня 2016 року.

Наведене свідчить про недосягнення між сторонами домовленості про дату та підстави припинення трудового договору.

Приписами частини другої статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність дій Державного агентства лісових ресурсів України в частині прийняття оспорюваного наказу від 03 березня 2016 року №58-к.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеній у постанові від 15 жовтня 2013 року № 21-320а13.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державного агентства лісових ресурсів України залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

М.І. Мойсюк