Ухвала суду № 62299670, 27.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/6078/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф., Заїки М.М.,розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою Львівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року,

в с т а н о в и в:

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Львівської митниці Міндоходів від 04 лютого 2014 року №136-о «Про звільнення ОСОБА_4» та поновлення її на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів, стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції, адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2015 року скасовано рішення суду апеляційної інстанції, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ начальника Львівської митниці Міндоходів від 04 лютого 2014 року №136-о «Про звільнення ОСОБА_4», яким ОСОБА_4 звільнено з роботи з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України; поновлено ОСОБА_4 на роботі на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів із 04 лютого 2014 року; зобов'язано Львівську митницю Міндоходів виплатити на користь ОСОБА_4 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу із 04 лютого 2014 року по 28 січня 2015 року в сумі 11968,01 гривень 20 коп.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема зазначає, що при припиненні трудового договору за угодою сторін не передбачена можливість відкликання працівником заяви про звільнення. Відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Заперечення позивача на касаційну скаргу мотивовані тим, що вона не мала реального наміру звільнятися, написана нею заява про звільнення не відповідала її власному внутрішньому волевиявленню, а була спричинена психологічним тиском з боку керівництва, таким чином угоди сторін щодо звільнення досягнуто не було, а тому просить залишити в силі законне рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходила публічну службу в органах Міністерства доходів і зборів України на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.

Згідно з письмовою заявою ОСОБА_4 від 04 лютого 2014 року на ім'я начальника Львівської митниці вона просила звільнити її із займаної посади за угодою сторін.

Наказом Львівської митниці від 04 лютого 2014 року за №136-о «Про звільнення ОСОБА_4» позивача звільнено із займаної посади з 04 лютого 2014 року за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. Підставою для прийняття такого наказу стала заява позивача від 04 лютого 2014 року.

07 лютого 2014 року позивач звернулася до відповідача із заявою про відкликання своєї заяви від 04 лютого 2014 року про звільнення з роботи за згодою сторін, як такої, що написана у стані сильного душевного хвилювання та стресу, внаслідок психологічного тиску з боку керівника, який в ході розмови у його ж службовому кабінету запевняв, що її буде звільнено за будь - яких обставин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження досягнутої між сторонами згоди щодо звільнення позивача за угодою сторін у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд вважав, що відповідачем було порушено вимоги Кодексу законів про працю України, оскільки між позивачкою та відповідачем не було досягнуто згоди з основних умов угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, зокрема щодо дати звільнення, що у свою чергу свідчить про не укладення угоди про звільнення. Окрім того, ОСОБА_4 не мала реального наміру припинити трудові відносини, оскільки заяву написала під психологічним тиском керівництва митниці.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

В пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Отже, угода сторін згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП є самостійною підставою для припинення трудового договору і не передбачає можливості одноособового відкликання працівником заяви про звільнення, як при звільненні за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП.

Саме про таку підставу припинення трудового договору домовилися сторони, про що свідчить зміст написаної ОСОБА_4 заяви на ім'я начальника Львівської митниці від 04 лютого 2014 року, яка була реалізована в той же день.

Взаємні дії позивача і відповідача слід вважати погодженням дати звільнення днем написання заяви. Іншої дати сторони не визначали.

В подібних правовідносинах таку правову позицію зайняв Верховний Суд України (рішення ВСУ від 13 січня 2010 року № 6-18774св09).

Відсутність в заяві дати звільнення не є безумовною підставою для висновку про недосягнення сторонами угоди на припинення трудового договору, оскільки такої умови (дати) не містить диспозиція пункту 1 статті 36 КЗпП, на відміну від розірвання трудового договору за ініціативою працівника (стаття 38 КЗпП). Окрім того, ОСОБА_4 власноруч писала заяву, тому від неї залежало зазначення чи не зазначення дати звільнення.

Стосовно психологічного тиску подати таку заяву, яке відбулось в присутності інших колег позивача, про що вони пояснили при допиті їх свідками, то висловлювання керівництва митниці про звільнення за недоліки в роботі, що призвело за доводами позивача до її підвищеного емоційно-психологічного стану, не можна вважати примусом до зазначеної дії. Про таке йдеться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9.

З урахуванням цього суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20травня 2014 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді Черпак Ю.К.

Загородній А.Ф.

Заїка М.М.