Ухвала суду № 62299608, 27.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 року м. Київ К/800/4925/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Головчук С.В.,

Заїки М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Тернопільської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа - Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул,

за касаційною скаргою Тернопільської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року,

встановив:

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Тернопільської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Тернопільська митниця ДФС) про визнання протиправним та скасування наказу від 04 лютого 2015 року №33-О «Про звільнення ОСОБА_4»; поновлення на посаді головного державного інспектора відділу аналізів ризиків та протидії митним правопорушенням Тернопільської митниці ДФС з дня звільнення; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10 березня 2015 року.

Посилався на те, що підставою його звільнення було встановлення недостовірних відомостей щодо майна, вказаного ним у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, при цьому позивач вважає, що неповне декларування наявного майна не може бути єдиною підставою для звільнення з роботи.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято постанову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано наказ Тернопільської митниці ДФС від 04 лютого 2015 року №33-О про звільнення ОСОБА_4 з посади головного державного інспектора відділу аналізів ризиків та протидії митним правопорушенням Тернопільської митниці ДФС. Поновлено ОСОБА_4 на посаді головного державного інспектора відділу аналізів ризиків та протидії митним правопорушенням Тернопільської митниці ДФС з 10 березня 2015 року. Стягнуто з Тернопільської митниці ДФС на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 11 березня 2015 року по 01 лютого 2016 року у розмірі 35332,12 грн з утриманням з цієї суми податків, зборів, внесків та інших обов'язкових платежів.

У касаційній скарзі Тернопільська митниці ДФС, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, неправильну оцінку обставинам справи, просить його судове рішення скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Скаргу мотивує тим, що проведеною в рамках Закону України «Про очищення влади» перевіркою встановлено недостовірність відомостей щодо наявності майна, вказаного позивачем у декларації за 2013 рік, тому, враховуючи положення цього Закону, він підлягає звільненню.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що з 01 грудня 2014 року ОСОБА_4 працював на посаді головного державного інспектора відділу аналізів ризиків та протидії митним правопорушенням Тернопільської митниці ДФС.

Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області проведено щодо позивача перевірку відомостей, вказаних ним у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік.

Згідно з висновком про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 27 січня 2015 року № 2481/19-18-17-04, ОСОБА_4 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказав недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав) набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) позивача.

Перевіркою встановлено, що відповідно до облікових даних АІС «Автомобіль» УДАІ УМВСУ в Тернопільській області, «НАІС ДДАІ» МВС України за громадянином ОСОБА_4 зареєстрований автомобіль CITROEN BERLINGO 1.9, 2001 року випуску, кузов НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, який не був відображений в розділі IV декларації за 2013 рік. Згідно з наданим позивачем під час перевірки поясненням, у вересні 2008 року даний автомобіль був переданий в користування іншій особі по довіреності.

На підставі висновку Тернопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області, наказом Тернопільської митниці ДФС від 04 лютого 2015 року №33-О ОСОБА_4 звільнено з займаної посади головного державного інспектора відділу аналізів ризиків та протидії митним правопорушенням Тернопільської митниці ДФС України у зв'язку із припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкової інспекції про результати перевірки достовірності відомостей передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади», є чинним і не скасований, а тому звільнення позивача на підставі встановлених цим висновком обставин було здійснено відповідно до закону. Позивач оскаржував зазначений висновок податкового органу у судовому порядку, однак його позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з її відкликанням.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про задоволення позову, вважав, що інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна та/або невідповідність вартості майна, вказаного у декларації, або виявлених органами ДФС у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування того, що це майно було набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини 1 статті 2 Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел. При проведенні щодо позивача перевірки податковий орган не встановив невідповідності вартості майна, у тому числі не вказаного у декларації автомобіля, доходам, отриманих із законних джерел, у зв'язку з чим звільнення з роботи є незаконним. Суд поновив ОСОБА_4 на посаді з 10 березня 2015 року, оскільки запис про звільнення в трудовій книжці вчинено в цей день.

Пунктом 7-2 частини 1 статті 36 КЗпП України передбачено припинення трудового договору з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади». Згідно з частиною 2 цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади».

Відповідно до частин 1 та 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Заборона, передбачена частиною 3 статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел (частина 8 статті 3 Закону).

Згідно з частиною 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону про очищення влади, зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1 - 11 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», у деклараціях, за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» встановлено Порядком № 1100, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03 листопада 2014 року.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 цього Порядку проведення перевірки фактично полягає в:

аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до частини 10 статті 5 Закону України «Про очищення влади» у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Отже, органи ДФС здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України «Про очищення влади» за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

При цьому, під час проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», контролюючим органом має бути встановлена не лише невідповідність відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а й також врахований час набуття майна та незаконність джерел таких доходів.

Апеляційним судом встановлено, що Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області у висновку за результатами проведеної щодо позивача перевірки, зазначила, що вартість майна, вказаного ним у декларації за 2013 рік і набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.

Встановивши, що позивач вказав у декларації недостовірні відомості щодо наявного майна, які не відповідають наявній податковій інформації, податковим органом не було здійснено перевірку щодо набуття права власності на не вказаний позивачем у декларації автомобіль CITROEN BERLINGO, а саме: чи відбулось його придбання за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини 1 статті 2 Закону України «Про очищення влади», та чи відповідає його вартість доходам, отриманим із законних джерел.

Оскільки податковим органом не встановлено незаконності джерел доходів, а також ураховуючи час набуття позивачем майна у власність (згідно з поясненнями, позивач придбав його у 2006 році і у 2008 передав у користування іншій особі за довіреністю), колегія суддів вважає, що саме по собі неповне декларування наявного майна у осіб, відносно яких здійснюється перевірка, не може бути єдиною підставою для застосування до позивача Закону України «Про очищення влади» без врахування обов'язкових умов, що таке майнобуло набуте за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону № 1682-VII, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

Крім того, не зазначення майна у декларації не тягне за собою настання відповідальності за Законом України «Про очищення влади», оскільки питання декларування доходів певних осіб врегульовано у цьому випадку Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про незаконність звільнення позивача за пунктом 7-2 частини 1 статті 36 КЗпП України та, відповідно, необхідність його поновлення на посаді.

Доводи касаційної скарги наведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Тернопільської митниці Державної фіскальної служби України відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Заїка М.М.