Ухвала суду № 62299556, 20.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/39027/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Мороза В.Ф.,

Черпіцької Л.Т.,

при секретарі Кальненко О.І.,

за участю представників позивача - ОСОБА_2. ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 11.06.2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області від 10.09.2013 року № 292 31.У1 «Про скасування рішення сесії № 546 від 20.10.2010 року про виділення земельної ділянки ОСОБА_4 під забудову та обслуговування житлового будинку, господарських споруд в с. Нещерів по вул. Пархоменка 16-А. Стягнуто з Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 203,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 року апеляційну скаргу Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області було задоволено. Постанову Обухівського районного суду Київської області від 11.06.2015 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 - відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилається на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 року та залишити в силі постанову Обухівського районного суду Київської області від 11.06.2015 року.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області від 24.05.2004 року № 175 «Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства» ОСОБА_4 було надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва житлового будинку та ведення підсобного господарства в селі Нещерів Обухівського району Київської області по вулиці Гагаріна, 6а, та надано дозвіл на виготовлення технічної документації на складання державного акту на землю.

На підставі рішення Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області від 24.05.2004 року № 175, Київською регіональною філією Центру ДЗК ОСОБА_4 був видано державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2.

12.06.2008 року позивач подав заяву в Нещерівську сільську раду Обухівського району Київської області про виділення йому земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Нещерів.

Рішенням Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області від 25.10.2010 року № 546 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки розташованої в с. Нещерів, вул. Гагаріна, намічена для передачі у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, громадянину ОСОБА_4, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ІН НОМЕР_1» було виділено ОСОБА_4 земельну ділянку орієнтовною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2.

Рішенням Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області від 10.09.2013 року № 292 31 У1 «Про розгляд депутатського звернення до земельної комісії» було скасовано рішення Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області від 25.10.2010 року № 546.

Не погоджуючись з рішенням Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області від 10.09.2013 року 292 31 У1, ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року усправі Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів, такий висновок не грунтується па правильному застосуванні норм процесуального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України,).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 року у справі № 21-700а15.

Відповідно до статті 2441 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту позовної заяви та наявних в матеріалах справи документів вбачається, що в межах даної справи позивач намагається захистити своє приватне цивільне право - право користування земельною ділянкою, що не узгоджується із вищезазначеними приписами статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Позивачу слід роз'яснити про право звернення з позовом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності у переданому на вирішення суду ознак публічно-правового спору, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 157, 160, 167, 220, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Обухівського районного суду Київської області від 11.06.2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

В.Ф. Мороз

Л.Т. Черпіцька