Ухвала суду № 62299530, 21.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 жовтня 2016 року м. Київ К/800/28096/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради

на постанову Галицького районного суду м. Львова від 05 серпня 2016 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року

у справі № 461/3774/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради

про скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просив скасувати постанову № 170 Адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 01 жовтня 2015 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 152 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. та закриття провадження у справі.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 05 серпня 2016 року постанову відповідача скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, скасовано спірну постанову відповідача.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Як вбачається з доданих до касаційної скарги судових рішень, що ОСОБА_1 порушив правила благоустрою території населених пунктів, а саме п. 20.1.1 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою міської ради від 21.04.2011 року № 376, а саме складує залишки будівельних матеріалів за адресою АДРЕСА_1 в подвір'ї, чим порушив ст. 152 КУпАП. Відповідно до постанови Адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 01 жовтня 2015 року № 170 на позивача було накладено штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.).

16 грудня 2015 року старшим державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції - Мельником Р.І. відкрито виконавче провадження (постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 49639955) за постановою № 170 виданою Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 340 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 20.1 та 20.1.1 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21 квітня 2011 року № 376, відповідно до п. 44 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" накладаються стягнення, передбачені ст.ст. 82, 152 КУпАП за порушення вимог цих Правил, а саме за: самовільне скидання всіх видів відходів, грунту тощо у невідведених для цього місцях. До відповідальності притягуються посадові особи та громадяни, що допустили порушення, а у разі неможливості їх виявлення - посадові особи підприємств, за якими закріплені ці території, після закінчення терміну припису про усунення виявлених порушень.

Згідно з ст.152 КУпАП (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови), порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 не було своєчасно повідомлено про час, місце та дату розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, так як в матеріалах справи відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення повістки, чим було порушено права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП та позбавлено можливості подати докази та пояснення, які б могли спростували факт вчиненого правопорушення. Спірна ж постанова № 170 від 01 жовтня 2015 року отримана позивачем лише 31 травня 2016 року.

Судом апеляційної інстанції на підставі долучених позивачем письмових доказів також встановлено, що постановою начальника Львівської міської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю - Солохи В.П. № 641г від 11 вересня 2007 року притягнено ОСОБА_4 (дружину позивача) до адміністративної відповідальності за порушення ст. 97 КпАП у вигляді штрафу в розмірі 102 грн. Суть вчиненого правопорушення полягала в тому, що ОСОБА_4 розпочала самовільно будівництво гаражу в подвір'ї житлового будинку по АДРЕСА_1 без рішення органу влади та дозволу інспекції ДАБК.

Суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обгрунтованого висновку про те, що позивача безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки будівництво гаражу по АДРЕСА_1 в м. Львів розпочато ОСОБА_4, тому притягнення позивача до відповідальності за складання залишків будівельних матеріалів є неправомірним, так як до відповідальності притягуються посадові особи та громадяни, що допустили порушення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вірно вказав, що відповідно до норм КАС України, суд не наділений повноваженнями закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Вказані процесуальні дії відносяться до компетенції органу, який розглянув справу. Судом має досліджуватись лише питання законності постанови посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів не спростовують.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 05 серпня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі № 461/3774/16-а .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.Ю. Швед