Ухвала суду № 62299202, 26.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року м. Київ К/9991/19649/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року

у справі № 2а-3444/11/1070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»

до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

про визнання протиправним і нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним і нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000332301 від 04 липня 2011 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року позов був задоволений. Визнано протиправним і нечинним податкове повідомлення-рішення від 04 липня 2011 року № 0000332301.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Миронівська МДПІ Київської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Миронівському районі провела позапланову невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Ріст» за період вересень, жовтень 2010 року, за результатами якої був складений акт № 284/23-011/00951770 від 16 червня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пунктів 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пунктом 5 статті 203 Цивільного кодексу України), що призвело до завищення суми податкового кредиту за вересень 2010 року в сумі 904799,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 163621,03 грн., за листопад 2010 року в сумі 428271,53 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що одним з основних постачальників соняшника позивачу у періоді, який перевірявся, було ПП «Ріст». Разом з цим, згідно акта Західно-Донбаської ОДПІ від 20 травня 2011 року № 293-23/3-34671871 у ПП «Ріст» безпідставне формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ланцюгах постачання від підприємств з ознаками «фіктивності» угоди за вересень-жовтень 2010 року між ПП «Ріст» та позивачем. Аналізом податкової звітності з податку на додану вартість ПП «Ріст» протягом 2009-2010 років встановлено, наявність господарських взаємовідносин з ПП «Ніко-ойл». На виконання пунктів 5.8, 5.9 наказу ДПА України від 18 квітня 2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» та на виконання постанови старшого слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Львові ДПІ у Стрийському районі надіслано акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ніко-ойл» з питань достовірності декларування податку на додану вартість і податку на прибуток, в тому числі дотримання вимог податкового законодавства та стану взаєморозрахунків з ПП «Стилет-Юг», ПП «Альтекс-Юг», ПП «Агропрайд», ПП «Югтрансагро». В ході перевірки визначено підприємства-покупці, в тому числі ПП «Ріст». Такою перевіркою встановлено відсутність у ПП «Ніко-ойл» та ПП «Ріст» транспортних засобів, до перевірки не надано підтверджуючих документів факту перевезення, тому не має можливості встановити факт реальності перевезення, виду транспорту на якому здійснювалось таке перевезення, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати та взагалі можливість здійснення таких операцій; не надано посвідчення якості, товарно-транспорті накладні з відмітками про передачу та отримання товарів у разі транспортування товару вантажним транспортом, комплект перевізних документів у разі транспортування залізницею, акт виконаних робіт з транспортування та інше. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що правочин, укладений позивачем з ПП «Ріст», є нікчемним у розумінні положень частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України та, як наслідок, первинні бухгалтерські документи, виписані ПП «Ріст», не дають позивачу права на формування податкового кредиту.

04 липня 2011 року ДПІ у Миронівському районі на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000332301, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшила ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 1496692,00 грн., у тому числі: за жовтень 2010 року - 904799,00 грн., за листопад 2010 року - 163621,00 грн., за грудень 2010 року - 428272,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є безпідставним, оскільки порушення контрагентом постачальників позивача правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності не є підставою для позбавлення позивача права на отримання податкової вигоди у зв'язку з відсутністю доказів недобросовісності такого платника, з урахуванням того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений, а визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції між позивачем та ПП «Ріст» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: товарно-транспортними накладними (т. 1 арк. справи 105-206), рахунками на оплату товару (т.2 арк. справи 89-103), видатковими накладними, коригуючими накладними, податковими накладними, розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, банківськими виписками (т. 2 арк. справи 105-159, 161-174).

Отже, позивачем були виконані всі необхідні умови, передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність прийнятого Миронівською МДПІ Київської області ДПС податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Миронівської МДПІ Київської області ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ І.Я. Олендер

______ Т.М. Шипуліна