Ухвала суду № 62299154, 26.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/10662/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Шевчук П.О.,

за участю:

представника відповідача-1 - Деміденко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби

та касаційну скаргу Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року

у справі № 2-а-11014/12/2070

за позовом Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар»

до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби,

2. Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова Державної податкової служби,

3. Управління Державної казначейської служби України у Київському районі міста Харкова

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне науково-виробниче підприємство «Об'єднання Комунар» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби (далі - відповідач-1), Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова Державної податкової служби (далі - відповідач 2), Управління Державної казначейської служби України у Київському районі міста Харкова (далі - відповідач-3) про стягнення з Державного бюджету України на користь ДНВП «Об'єднання Комунар» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 236355,00 грн. та пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, у сумі 10403,49 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року позов був задоволений частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДНВП «Об'єднання Комунар» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість 236355,00 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В касаційній скарзі ДНВП «Об'єднання Комунар», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, скасувавши ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача-1, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Позивачем були подані до податкового органу декларації з податку на додану вартість за серпень 2007 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку) та за вересень 2007 року, у рядках 25.1 яких до бюджетного відшкодування позивачем були заявлені суми 200000,00 грн. та 250000,00 грн. відповідно. Також, позивачем були подані розрахунки суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

Довідкою СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 05 грудня 2007 року № 3588/41-0/14308730 «Про результати виїзної позапланової перевірки ДНВП «Об'єднання Комунар» з питання правомірності декларування та визначення від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2007 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за серпень - вересень 2007 року» були підтверджені заявлені ДНВП «Об'єднання Комунар» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2007 року у сумі 200000,00 грн. та за вересень у сумі 250000,00 грн. При цьому, у довідці було вказано, що на суму 200000,00 грн. бюджетного відшкодування у серпні 2007 року та на суму 250000,00 грн. бюджетного відшкодування у вересні 2007 року проводиться додатковий комплекс заходів, направлених на підтвердження достовірності відомостей, а при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Заявлені підприємством до відшкодування суми податку на додану вартість були частково перераховані на рахунок платника у банку, а саме: за серпень 2007 року - у сумі 99220,00 грн., за вересень 2007 року - у сумі 114425,00 грн. Податок на додану вартість у загальній сумі 236355,00 грн. за вказані податкові періоди залишився невідшкодований.

Також, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ДНВП «Об'єднання Комунар» з питання правомірності декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2006 року, березень, липень, серпень 2007 року, достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень, квітень, серпень, вересень 2007 року за результатами отриманих зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника на підставі отриманих матеріалів з питання підтвердження взаємовідносин з контрагентами до актів перевірок № 1771/41-014/14308730 від 21 червня 2007 року, « 2191/41-01/14308730 від 01 серпня 2007 року та довідки №3588/41-0/14308730 від 05 грудня 2007 року, за результатами якої складений акт 08 квітня 2008 року № 779/41-018/14308730, за висновками якого позивачем були порушені вимоги пунктів 1.7, 1.8 статті 1, пункту 4.7 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого ДНВП «Об'єднання Комунар».

17 квітня 2008 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000010841/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДНВП «Об'єднання Комунар» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1425984,00 грн., у тому числі: 950656,00 грн. - за основним платежем, 475328,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

17 квітня 2008 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000020841/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ДНВП «Об'єднання Комунар» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 713599,00 грн. (у тому числі: за квітень 2007 року - 263599,00 грн., за серпень 2007 року - 200000,00 грн., за вересень 2007 року - 250000,00 грн.), визначила податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 294272,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції у розмірі 147136,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному та судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2011 року, у справі № 2а-7087/08 за позовом ДНВП «Об'єднання Комунар» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень позов був задоволений. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000010841/0 від 17 квітня 2008 року, № 0000020841/0 від 17 квітня 2008 року, № 0000010841/0 від 27 червня 2008 року, №0000020841/0 від 27 червня 2008 року.

У зв'язку з набранням постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року у справі № 2а-7087/08 законної сили ДНВП «Об'єднання Комунар», 20 січня 2012 року та 28 лютого 2012 року надіслав до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові та до ДПІ у Київському районі м. Харкова листи-вимоги № 52/1-04/056 та № 209/1-04/026 відповідно, в яких просило податкові органи здійснити встановлені законодавством дії щодо подання до органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та щодо перерахування належних йому до відшкодування сум податку на додану вартість у загальному розмірі 236355,00 грн.

27 березня 2012 року ДПІ у Київському районі м. Харкова надіслала позивачу відповідь за вих. № 894/10/15-414, в якій вказала, що суми податку на додану вартість по скасованих судовими органами повідомлення-рішеннях обліковуються в картці особового рахунку платника податку як переплата, якою позивач має скористатися відповідно до положень пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого фактично відбувається виконання судового рішення.

У зв'язку з тим, що бюджетна заборгованість не була відшкодована підприємству, позивач просив стягнути з Державного бюджету України пеню за період з 27 березня 2012 року по 21 вересня 2012 року (179 днів) у розмірі 10403,49 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у справі № 2а-7087/08 судами вже надана належна правова оцінка обставинам щодо відсутності порушень позивачем вимог пунктів 1.7, 1.8 статті 1, пункту 4.7 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та правомірності заявлених ним до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість згідно податкових декларацій за серпень - вересень 2007 року та, як наслідок, наявності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі про стягнення суми бюджетного відшкодування у відповідності до приписів частини 1 статті 72, частини 5 статті 254, статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що правовідносини щодо бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість на користь позивача виникли на момент дії Закону України «Про податок на додану вартість», який не містив норми щодо нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, тоді як Податковим кодексом України регулюються лише ті правовідносини у сфері бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які мають місце після набрання ним чинності, а саме з 01 січня 2011 року.

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Як зазначалося вище, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року у справі № 2а-7087/08, яка була залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2011 року (постановленою у відкритому судовому засіданні), було визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000010841/0 від 17 квітня 2008 року, № 0000020841/0 від 17 квітня 2008 року, №0000010841/0 від 27 червня 2008 року, №0000020841/0 від 27 червня 2008 року.

Виходячи з аналізу вищевикладених правових норм, після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а-7087/08 податковий орган мав подати відповідний висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства повинен був перерахувати цю суму коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Алгоритм дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість врегульовано у статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з абзацом 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Кабінет Міністрів України постановою від 17 січня 2011 року № 39 затвердив Порядок, яким визначено механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, за змістом пункту 9 якого протягом п'яти операційних днів після отримання висновку орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.

На підставі зазначених норм права колегія суддів вказує, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Цей Порядок не передбачає бюджетне відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування, або окремо від здійснення такого контролю.

Зокрема, колегія суддів вказує, що відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є помилковими з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника податку на додану вартість. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання податкового органу до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку стосовно суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, у зв'язку з чим, ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню у зазначеній частині та направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, після отримання ухвали Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2011 року, якою було залишено в силу постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року у справі № 2а-7087/08, позивач звернувся до податкових органів із листами-вимогами, в яких просив здійснити встановлені законодавством дії щодо подання до органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та щодо перерахування належних йому до відшкодування сум податку на додану вартість.

Разом з цим, обов'язки, передбачені статтею 200 Податкового кодексу України, не були виконані відповідачами, в результаті чого невідшкодовані позивачу суми податку на додану вартість перетворились на бюджетну заборгованість.

Пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що з набранням чинності Податковим кодексом України у платника податку, який не отримує бюджетне відшкодування в порядку та строки, визначені статтею 200 Податкового кодексу України, виникає право на нарахування пені на суму такої заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Також, колегія суддів зазначає, що невиконання суб'єктом владних повноважень свого обов'язку щодо подання протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, не може позбавити платника податку права на нарахування та стягнення пені.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки вказаним правовим нормам та обставинам справи. Крім іншого, суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили, чи здійснений позивачем розрахунок пені відповідно до положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню у зазначеній частині та направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведені порушення судами попередніх інстанцій вимог норм матеріального та процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби та касаційну скаргу Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______Л.І. БившеваСудді: ______І.Я. Олендер ______Т.М. Шипуліна