Ухвала суду № 62299093, 18.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/40376/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

встановила:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (далі - УДАІ УМВС України в Рівненській області) на його користь заборгованість у сумі 95907,20 грн, в тому числі грошове забезпечення за період з 1 по 31 грудня 2011 року та з 1 січня по 6 лютого 2012 року з індексацією грошового забезпечення у сумі 22215,60 грн (індексація 1178,19 грн.) та недоплачену суму одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 73691,60 грн.

Позов обґрунтовано тим, що при звільненні за станом здоров'я відповідачами не проведено належний розрахунок та не виплачено грошове забезпечення за вказаний період та вихідну допомогу.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року, позов задоволено повністю.

Стягнуто з УДАІ УМВС України в Рівненській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 1 грудня 2011 року по 6 лютого 2012 року в сумі 22215,60 грн та одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 73691,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, УДАІ УМВС України в Рівненській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 2 жовтня 1995 року перебував на службі в органах внутрішніх справ. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 липня 2011 року № 891 о/с на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року поновлено підполковника міліції ОСОБА_2 на посаді начальника УДАІ УМВС України в Рівненській області; на підставі наказів Міністерства внутрішніх справ України від 20 вересня 2010 року №444 «Про організаційно-штатні зміни у підрозділах ДАІ УМВС» та від 1 червня 2011 року №261дск «Про затвердження штату апарату УМВС України в Рівненській області» позивача зараховано в розпорядження Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області на посаді начальника управління ДАІ.

За останні 12 місяців служби ОСОБА_2 часто хворів, що підтверджено листками непрацездатності. Згідно з направленням Управління кадрового забезпечення УМВС України в Рівненській області від 3 серпня 2011 року №3/2-2396 позивача направлено на медичний огляд до військово-лікарської комісії ГУМВС України в Львівській області з метою визначення придатності за станом здоров'я до служби в органах внутрішніх справ.

За наслідками обстеження Військово-лікарською комісією ГУМВС України в Львівській області складено акт медичного огляду від 16 вересня 2011 року № 522 та свідоцтво про хворобу від 16 вересня 2011 року №522, згідно яких ОСОБА_2 на основі статтей 41в, 39в, 12в, 54в, 60в графи ІІ Розкладу хвороб і фізичних вад визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.

Наказом УМВС України в Рівненській області від 29 грудня 2011 року № 272 о/с підполковника ОСОБА_2, який перебував у розпорядженні УМВС за посадою начальника Управління ДАІ УМВС, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з поставленням на військовий облік) за пунктом 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення про проходження служби).

Наказом УМВС України в Рівненській області від 6 лютого 2012 року № 27 о/с внесено зміни до наказу від 29 грудня 2011 року № 272 о/с в частині дати звільнення позивача на « 6 лютого 2012 року» з урахуванням 35 діб, які ОСОБА_2 перебував на лікарняному під час відпустки, донараховано грошове забезпечення за період з 29 грудня 2011 року по 6 лютого 2012 року та збільшено вислугу років позивача.

Згідно листа УДАІ УМВС України в Рівненській області від 5 травня 2014 року № 35/4-2712 позивачу за грудень 2011 року нараховано та виплачено 28080,07 грн, за січень 2012 року - 0 грн, за лютий 2012 року нараховано 3760,67 грн. та перераховано 3673,48 грн. Одноразова грошова допомога при звільненні нарахована та перерахована у розмірі 26973,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними сумами виплат при звільненні, позивач завернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем при нарахуванні грошового забезпечення позивачу за період з 1 грудня 2011 року по 6 лютого 2012 року безпідставно не враховано премію відповідно до особистого вкладу в загальний результат служби у розмірі 197%, внаслідок чого одноразова грошова допомога при звільненні нарахована та виплачена позивачу у меншому розмірі.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 1.8. Наказу Міністерства внутрішніх справи України № 499 від 31 грудня 2007 року «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (далі - Наказ МВС України № 499) у разі виникнення в особи рядового чи начальницького складу права на отримання (зміну розмірів) якогось з видів грошового забезпечення зазначені виплати проводяться з урахуванням указаних з дня набуття особою такого права.

Згідно пункту 1.12. вказаного наказу грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право.

Пунктами 2.16.1., 2.16.2. Наказу МВС України № 499 передбачено, що преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.

Преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до Положення про преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, розробленого з метою визначення порядку матеріального заохочення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасності і точності виконання рішень державних органів та розпоряджень і вказівок керівників підрозділів (далі - Положення).

Згідно пункту 9.3. Положення премія виплачується також за час перебування у черговій та короткостроковій відпустці, через хворобу, у відпустках, на лікарняному.

В пункті 2.16.3. Наказу МВС України № 499 зазначено, що зменшення розміру премії, позбавлення її проводяться відповідно до Положення про преміювання.

Виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України.

Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються до 10-го числа кожного місяця на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії чи зменшення її розмірів зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього (пункт 2.16.5. Наказу МВС України № 499).

Суди задовольняючи позов виходили з того, що премія відповідно до особистого вкладу в загальний результат служби ОСОБА_2 встановлена у розмірі 197 % на підставі Наказу Департаменту ДАІ МВС України від 17 вересня 2010 року № 129. Зазначили, що оскільки наказів щодо встановлення інших розмірів позивачу вказаної премії відповідачами не видалось, то при нарахуванні грошового забезпечення за період з 1 грудня 2011 року по 6 лютого 2012 року відповідач повинен був застосовувати саме вказаний розмір премії.

При цьому судами не взято до уваги та не надано належної оцінки посиланням відповідача на те, що зазначена премія у розмірі 197 % на підставі Наказу Департаменту ДАІ МВС України від 17 вересня 2010 року № 129 була встановлена за результатами роботи за серпень 2010 року.

Інших наказів щодо виплати позивачу премії відповідно до особистого вкладу в загальний результат служби відповідачем у відповідності до пункт 2.16.5. Наказу МВС України № 499 не приймалось.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення недоплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні, то колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Отже, умовою для здійснення виплати одноразової грошової допомоги є звільнення із займаної посади.

Проте, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2015 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано свідоцтво про хворобу відносно ОСОБА_2 Визнано протиправним та скасовано наказ від 29 грудня 2011 року № 272 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік) за пунктом 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби підполковника міліції ОСОБА_2, який перебуває у розпорядженні УМВС в Рівненській області по посаді начальника Управління ДАІ. Визнано протиправним та скасовано наказ від 6 лютого 2012 року № 27 о/с про внесення часткових змін до наказу №272 о/с, яким встановлено дату звільнення 6 лютого 2012 року. Поновлено ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ у розпорядженні УМВС в Рівненській області по посаді начальника Управління ДАІ.

Таким чином, накази на підставі яких позивачу була нарахована одноразова грошова допомоги при звільненні, судами скасовано.

Згідно з частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Заїка М.М.

судді: Загородній А.Ф.

Черпак Ю.К.