Ухвала суду № 62298915, 18.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/30072/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В.,

Донця О.Є.,

при секретарі: Скавуляк Т.В.,

за участю представників сторін: відповідача: Піддубняка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів, в якому просило суд:

скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2014/20008 від 04.03.2014;

визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №110010000/2014/600015/1 від 04.03.2014.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Дніпропетровською митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтоване рішення щодо її коригування та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 14.02.2012 №12-0344-12, укладеного між компанією "Puyang Refractories Group Co., Ltd." (Китай) та ПАТ «ДМК ім. Дзержинського» отримано товар - "вироби з мінеральних речовин, що містять магнезит: невипалена цегла з вогнетривких матеріалів, що містять магнезит марки PN-MT-10A-1" та "вироби з мінеральних речовин, що містять магнезит: невипалена цегла з вогнетривких матеріалів, що містять магнезит марки PN-MT-14A-1", виробництво: Китай.

Зазначений товар заявлено до митного оформлення за ціною контракту, тобто за першим методом визначення митної вартості. Митне оформлення вказаного товару здійснювалось на підставі поданої позивачем до Дніпропетровській митниці митної декларації від 04.03.2014 № 110010000/2014/020238.

Під час здійснення перевірки заявленої митної вартості товару посадовою особою митниці відповідно до статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, а саме: відповідно до п.4 специфікації від 17.09.2013 № 41 до зовнішньоекономічного контракту від 14.02.2012 № 12-0344-12 передбачено, що покупець перераховує 70% вартості продукції на рахунок продавця протягом 20 банківських днів з моменту отримання оригіналу інвойсу від продавця. Оригінал інвойсу передається покупцеві протягом місяця з моменту підписання специфікації. Інші 30 % покупець перераховує протягом 20 банківських днів з дати поставки. Таким чином, на момент здійснення митного оформлення 70% вартості товару мало бути сплачено, але документів щодо проведення розрахунків позивачем до митниці не надано. Позивачем надано листи продавця від 03.03.2014 №№ 14-05-017, 14-05-018 щодо оплати продукції протягом 20 календарних днів з моменту поставки. Водночас, пунктом 5.2 контракту визначено обов'язок оплатити продукцію в порядку, визначеному контрактом. Крім того, п.12.3 контракту встановлено, що будь-які зміни або доповнення до даного контракту вважаються дійсними за умови, якщо вони зроблені в письмовій формі і підписані повноважними представниками обох сторін.

Позивачем до документів митного оформлення надано страхові поліси від 10.01.2014 №13212051900124378753 та №13212051900124378911. Під час здійснення перевірки наданих документів митницею встановлено, що в них відсутня інформація стосовно розміру страхових витрат, які є складовою митної вартості відповідно до статті 58 Митного кодексу України, а отже, відсутнє документальне підтвердження суми цих страхових витрат. До того ж, позивачем не надано відомостей щодо вартості пакування та маркування товару.

Поставка товару за контрактом від 14.02.2012 № 12-0344-12 здійснена на умовах поставки DDU м. Дніпродзержинськ відповідно до Інкотермс-2000. Зазначені умови поставки передбачають несення витрат доставки до місця призначення продавцем. Посадовою особою митниці здійснено контроль заявленої декларантом митної вартості товарів на підставі відомостей декларацій країни експорту від 10.01.2014 № 091020140102176265 та №091020140102204907, та залізничної накладної від 27.02.2014 № 40837809. За відомостями зазначених декларацій країни експорту продавцем здійснюється поставка на відмінних умовах CIF. Приміткою декларації країни експорту від 10.01.2014 № 091020140102176265 визначено вартість товару на умовах FOB (тобто, без врахування транспортних, страхових та інших супутніх витрат) - 11020,41 дол. США. За результатами обчислень відомостей декларації країни експорту (товар № 1) від 10.01.2014 № 091020140102176265: задекларована сума транспортних витрат - 1 435,00 дол. США; задекларована сума страхування 14,00 дол. США. Таким чином, вартість товару на умовах CIF складатиме: 11020,41 дол. США + 1435,00 дол. США + 14,00 дол. США = 12 469,41 дол. США. Приміткою декларації країни експорту від 10.01.2014 № 091020140102204907 визначено вартість товару на умовах FOB - 107307,07 дол. США. За результатами обчислень відомостей декларації країни експорту (товар № 2) від 10.01.2014 № 091020140102204907: задекларована сума транспортних витрат - 15 600,00 дол. США; задекларована сума страхування 136,00 дол. США. Таким чином, вартість товару на умовах CIF складатиме: 107307,07 дол.США + 15600,00 дол.США + 136,00 дол.США = 123 043,07 дол. США.

Так, на підставі проведених розрахунків загальна вартість товару згідно декларацій КНР на умовах CIF становить: 12 469,41 дол. США + 123 043,07 дол. США = 135 512, 48 дол. США. Вказана сума співпадає із задекларованою Позивачем в електронній митній декларації на умовах DDU м. Дніпродзержинськ. Достовірність заявлених відомостей викликала обґрунтовані сумніви митного органу, оскільки умови поставки DDU, на відміну від CIF, додатково передбачають включення транспортних витрат до вказаного місця призначення, тобто - до м. Дніпродзержинськ.

Крім того, підставами вважати, що у транспортній складовій митної вартості не враховано навантажувально-розвантажувальні витрати у порту у митного органу слугувало те, що в даному випадку транспортування вантажу здійснювалося шляхом контейнерного морського перевезення із подальшим перевантаженням у залізничні вагони.

Комерційна пропозиція видана покупцю від імені представництва виробника в Україні від 09.09.2013 № 13-05-177 містить інформацію про те, що ціни для Позивача сформовано з урахуванням знижки на дану продукцію з огляду на тривалі партнерські стосунки. Зазначене не відповідає змісту статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, відповідно до якої оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару. Під дійсною вартістю відповідно до статті VII ГАТТ, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України під час проведення консультацій 04.03.2014 митним органом направлено електронне повідомлення, яким декларанта позивача зобов'язано надати до митниці протягом 10 календарних днів (за наявності) такі додаткові документи: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; документи, що містять відомості про вартість страхування; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач шляхом надіслання електронного повідомлення від 04.03.2014 № 062Д/239 повідомив митницю про неможливість надання додаткових документів.

У зв'язку із відмовою у наданні додаткових документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 04.03.2014 № 110010000/2014/600015/1, відповідно до якого митну вартість товару скориговано до 1,3440 доларів США/кг із застосуванням резервного методу.

Також відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.03.2014 №110010000/2014/20008.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності рішення про коригування митної вартості та винесеної на підставі нього картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України як таких, що прийнято органом доходів і зборів на підставі обґрунтованих висновків щодо неможливості визначення митної вартості товару за першим методом.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені у частині четвертій цієї статті документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Вказуючи на обґрунтованість позиції відповідача щодо неможливості визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом з огляду на відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п.4 специфікації від 17.09.2013 № 41 до зовнішньоекономічного контракту від 14.02.2012 № 12-0344-12 покупець перераховує 70% вартості продукції на рахунок продавця протягом 20 банківських днів з моменту отримання оригіналу інвойсу від продавця. Оригінал інвойсу передається покупцеві протягом місяця з моменту підписання специфікації. Інші 30 % покупець перераховує протягом 20 банківських днів з дати поставки.

Таким чином, на момент здійснення митного оформлення 70% вартості товару мало бути сплачено, але документів щодо проведення розрахунків позивачем до митниці не надано. Позивачем надано листи продавця від 03.03.2014 №№ 14-05-017, 14-05-018 щодо оплати продукції протягом 20 календарних днів з моменту поставки. Водночас, пунктом 5.2 контракту визначено обов'язок оплатити продукцію в порядку, визначеному контрактом. Крім того, п.12.3 контракту встановлено, що будь-які зміни або доповнення до даного контракту вважаються дійсними за умови, якщо вони зроблені в письмовій формі і підписані повноважними представниками обох сторін.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в частині непідтвердження позивачем фактурної вартості товару, що унеможливило здійснення перевірки числового значення заявленої митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що поставка товару за контрактом від 14.02.2012 № 12-0344-12 здійснена на умовах поставки DDU м. Дніпродзержинськ відповідно до Інкотермс-2000. У той же час, за змістом експортної декларації країни відправлення поставка здійснювалась на відмінних умовах - CIF. У той же час, умови поставки DDU, заявлені позивачем, на відміну від CIF, додатково передбачають включення транспортних витрат.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що транспортні витрати, якщо вони за умовами поставки не включені у вартість товару, є складовою митної вартості при визначенні її за основним методом, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій в частині того, що наявність розбіжностей у зазначенні умов, на яких здійснювалась поставка, є підставою для витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості.

Колегія суддів зазначає, що документи, які надаються на підтвердження факти оплати товару, у випадку, якщо рахунок сплачено, а також транспортні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, є основними документами, що підтверджують митну вартість товару відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що заявлені декларантом відомості щодо ціни імпортованого товару не базувалися на об'єктивних даних, які б підтверджувались документально, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо доведеності з боку органу доходів і зборів наявності підстав для витребування від декларанта додаткових документів та, відповідно, враховуючи факт ненадання таких документів, - коригування заявленої митної вартості товару.

За вказаних обставин, позиція судів попередніх інстанцій щодо правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та винесеної на підставі неї картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України є обґрунтованою.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статями 160, 167, 220, 221 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: