Ухвала суду № 62298811, 19.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 року м. Київ К/800/40794/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Швеця В.В., Штульман І.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (далі - УМВС), Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати одноразової грошової допомоги, зобов'язання виплатити зазначену допомогу, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою представника позивача на судові рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

визнати протиправною бездіяльність УМВС, Кабінету Міністрів України, яка виразилася не виплаті їй одноразової допомоги як матері загиблого міліціонера;

зобов'язати Кабінет Міністрів України припинити системну бездіяльність та прийняти індивідуальне рішення про виплату їй 1/6 частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, унаслідок загибелі (смерті) сина;

відшкодувати за рахунок Кабінету Міністрів України моральну шкоду в розмірі 12 000 грн.

Посилалась на наявність правових підстав до отримання одноразової грошової допомоги за загибель сина при виконання службових обов'язків.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, залишеною без змін Львівським апеляційним адміністративним судом від 20 серпня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на момент виникнення спірних правовідносин право на отримання одноразової допомоги у зв'язку із загибеллю працівника міліції при виконання службових обов'язків по охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю мала сім`я загиблого (померлого), а в разі її відсутності батьки та утриманці. Положення Закону України від 13 лютого 2015 року № 208-VІІІ «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» не розповсюджуються на вимоги позивачки про виплату їй як матері загиблого сина коштів. Не розповсюджуються на спірні правовідносини і вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки позивачка не відносилася до членів сім`ї загиблого

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що судами порушені права позивачки на грошову допомогу як матері загиблого сина. Не виплата коштів порушує європейські стандарти захисту прав людини.

Враховуючи відсутність клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, касаційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

На момент виникнення спірних правовідносин підстави та порядок виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції при виконання ним службових обов'язків визначалися Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон № 565-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок).

Відповідно до положень зазначених нормативних актів, зокрема частини третьої статті 23 Закону № 565-ХІІ (у редакції Закону України від 03.11.2006 р. N 328-V), підпункту 1 пункту 1 Порядку, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов'язків по охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю виплачувалася сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з положень зазначених норм, грошова допомога в першу чергу виплачувалася члена сім`ї загиблого, а в разі відсутності сім`ї батькам.

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, загибель сина позивачки - ОСОБА_5 мало місце ІНФОРМАЦІЯ_1 року при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю в антитерористичній операції в м. Слов`янську Донецької області. У зв'язку з його смертю сім`ї загиблого, зокрема дружині та дітям, виплачено у 2014 році одноразову грошову допомогу по 152 250 грн. кожному.

Позивачці такі виплати проведені не були, тому що вона не була членом сім`ї загиблого.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованого висновку про безпідставність позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів не спростовують і не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Як вірно зазначено судами, положення Закону № 208-VІІІ від 13.02.2015 р., яким внесено зміни до частини третьої статті 23 Закону № 565-ХІІ, щодо осіб, які мають право у разі загибелі (смерті) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов'язків, на виплату одноразової грошової допомоги, не може розповсюджуватися на правовідносини, що мали місце у 2014 році. Загальні правила щодо дії актів цивільного законодавства у часі визначені статтею 5 Цивільного кодексу України. Відповідно до положень, викладених у частинах першій та третій цієї норми, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актами цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 19 квітня 2000 року №6-рп/2000 (справа №1-3/2000) щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативних актів зазначив, що за загальним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Цей принцип закріплено у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Не можуть бути застосовані до спірних правовідносин і положення Закону України «Про службу безпеки України», оскільки цей Закон, окрім іншого, визначає правову діяльність органів служби безпеки, в той час як. син позивачки проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Обґрунтованим є висновок судів про безпідставність вимог щодо зобов'язання Кабінету Міністрів України у прийнятті рішення про виплату одноразової допомоги лише позивачці як матері загиблого міліціонера.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а судові рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.В. Швець

І.В. Штульман