Ухвала суду № 62298735, 27.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 року № 876/7271/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І.,Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо не проведення з ним повного розрахунку в день звільнення - 19.02.2016, та стягнути з відповідача на його користь 18525 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 19.02.2016 по 13.06.2016 (день виплати одноразової допомоги).

Посилався на те, що при звільненні 19.02.2016 йому не було виплачено одноразову грошову допомогу. Остаточна виплата даної допомоги була проведена лише 13.06.2016. За таких обставин, відповідачем було порушено вимоги Кодексу законів про працю України (КЗпП України), тому підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт посилається на те, що відповідно до п. 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 499 від 31.12.2007 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п. 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

Тому висновок суду першої інстанції про те, що одноразова допомога при звільненні не входить у структуру заробітної плати (грошового забезпечення), є окремою державною соціальною підтримкою та її виплата здійснюється після звільнення зі служби, не відповідає вищенаведеним вимогам чинного законодавства.

Особи, які беруть участь у справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання не прибули, клопотань про розгляд справи за їх участі на адресу суду не надходило, що дає підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

У справі встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області №29 о/с від 19.02.2016 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із скороченням штатів та проведенням організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію» з 19 лютого 2016 року.

Вислуга років в календарному обчисленні на день звільнення позивача становила 11 років 11 місяців 07 днів.

13.06.2016 ОСОБА_1 було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 27087,50 грн., що підтверджується витягом з відомостей зарахування коштів на зарплатні картки працівників № 60 у ПАТ КБ «ПриватБанк», випискою з особистого рахунку від 02.08.2016 .

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що одноразова допомога при звільненні не входить у структуру заробітної плати, тому у відповідача відсутній обов'язок щодо виплати такої допомоги в день звільнення поліцейського зі служби.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку вказаним відносинам, враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналізуючи зазначені правові норми, слід прийти до висновку, що роботодавець зобов'язаний виплатити працівнику в день його звільнення усі належні йому від підприємства, установи, організації виплати та несе відповідальність за невиконання вказаного обов'язку у вигляді відшкодування працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому до складу належних працівникові сум при звільненні відносяться заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки.

Водночас, ст. 97 КЗпП України встановлено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про Національну поліцію», пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Враховуючи наведене, грошова допомога, передбачена ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є за своєю суттю одноразовою та її виплата здійснюється після звільнення поліцейського зі служби.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що отримана позивачем одноразова грошова допомога при звільненні не входить у структуру заробітної плати, а тому у відповідача відсутній обов'язок щодо виплати вказаної допомоги в день звільнення поліцейського зі служби.

Колегія суддів бере до уваги, що норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» були поширені на поліцейських тільки після прийняття Закону України «Про Національну поліцію», а виплата одноразової грошової допомоги поліцейським була запроваджена після звільнення позивача зі служби постановою КМ України від 02.03.2016 №154.

На підставі листа Національної поліції України від 15.04.2016 №4034/03/29-2016, який передбачав порядок нарахування та механізм виплати одноразової грошової допомоги звільненим поліцейським, відповідач провів нарахування ОСОБА_1 зазначеної допомоги, направив розрахунок до Національної поліції для цільового фінансування, після надходження якого суму одноразової допомоги, яку не оспорює позивач, виплатив йому 13.06.2016 року.

Отже, підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 18525 грн. середнього заробітку за час затримки виплати одноразової допомоги відсутні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги, в силу наведеного, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. 195, ст. 197, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року у справі № 803/1212/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М.Старунський