Постанова № 62298695, 27.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 750/8085/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Коверзнев В. О.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губська О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Деснянського районного суду міста Чернігова з позовом до Чернігівської міської ради про визнання протиправним і скасування пункту 10.5 рішення Чернігівської міської ради (четверта сесія сьомого скликання) від 01.03.2016 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0.10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 вересня 2016 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно пропозиції ЗАТ «Чернігівоблбуд» позивач приймала участь у фінансуванні розробки проектно-кошторисної документації на освоєння території під будівництво котеджів по АДРЕСА_1.

В грудні 2012 року позивач звернулася до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2.

Рішенням Чернігівської міської ради від 26.12.2012 р. позивачу відмовлено у задоволенні її заяви.

За наслідком оскарження вказаного рішення в судовому порядку, рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 11.09.2013 року, що набрало законної сили 28.10.2013 року, визнано протиправним і скасовано рішення відповідача від 26.12.2012 року про відмову позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0.10 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Після винесення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвали від 23.01.2014 р. за результатами перегляду вищевказаних рішень, позивач повторно декілька разів зверталася до відповідача з аналогічними клопотаннями.

Останнє клопотання подано відповідачу 22.01.2016 р.

01.03.2016 року відповідач ухвалив рішення № 4/VІІ-20, пунктом 10.5 якого повторно відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0.10 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а. с. 7, 8).

Підставою для такої відмови у оскаржуваному пункті рішення відповідач зазначив: п. 3 рішення міської ради від 28.11.2014 р. «Про надання дозволу на розроблення проекту ДПТ групи житлових кварталів «Лісковиця» (45 сесія 6 скликання) та ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтував мотиви прийняття такого рішення рішенням міської ради від 28.11.2014 р. «Про надання дозволу на розроблення проекту ДПТ групи житлових кварталів «Лісковиця», відповідно до якого спірна земельна ділянка включена до проекту забудови житлового кварталу «Лісковиця».

Однак, рішення, що стало підставою для відмови у задоволенні позову, в матеріалах справи на час її розгляду судом першої інстанції було відсутнє, відтак, не досліджене судом першої інстанції.

В той же час, згідно вказаного рішення, копія якого долучена позивачем до апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що управлінню архітектури та містобудування Чернігівської міської ради, тобто структурному підрозділу відповідача, у 2014 році надано дозвіл на розроблення Детального плану території групи житлових кварталів «Лісковиця» (а. с. 48).

Також, вказаним рішенням до затвердження проекту ДПТ групи житлових кварталів «Лісковиця» введено тимчасову заборону на надання дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (вільних від забудови земель запасу комунальної власності) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Натомість, колегія суддів вважає прийнятними доводи позивача про те, що АДРЕСА_1 територіально розташована в житловому районі Старої Подусівки, а не Лісковиці.

Відтак, рішення міської ради від 28.11.2014 р. «Про надання дозволу на розроблення проекту ДПТ групи житлових кварталів «Лісковиця» жодним чином не впливає на право позивача одержати безоплатно у власність земельну ділянку із земель державної або комунальної власності, передбаченого ст. 118 ЗК України.

Зважаючи на те, що вказане рішення було єдиною підставою для відмови позивачу у задоволенні її клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що така відмова є безпідставною і, як наслідок, неправомірною.

З огляду на це, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом приймаються в якості належних.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Також у відповідності до ст. 88, 94 КАС України вирішенню підлягає питання стягнення з відповідача судового збору.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 206, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П ОС Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 вересня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 10.5 частини 10 рішення Чернігівської міської ради четвертої сесії сьомого скликання від 01 березня 2016 року «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва, будівництва індивідуальних гаражів та городництва» щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0.10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Стягнути з Чернігівської міської ради (ЄДРПОУ 34339125) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_3) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1157, 54 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят сім гривень 54 копійки).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.