Ухвала суду № 62298661, 27.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2016 рокусправа № 808/1944/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Південенерго Груп» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «НВО Південенерго Груп» (далі - ТОВ «НВО Південенерго Груп») звернулося до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя), в якому просить визнати протиправним та скасувати винесене відповідачем 12.11.2014 року податкове повідомлення-рішення №0003812211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 111 799, 50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 74 533 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 37 266, 50 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.09.2015 року позовні вимоги задоволено, стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 223,60 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 10.10.2014 року по 16.10.2014 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «НВО Південенерго Груп» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт №1283/08-28-22-11/36246953 від 23.10.2014 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 74 533 грн.

Висновки податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтуються на отриманому від ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акті №370/26-52-22-01-11/39059224 від 08.08.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «ЛОНГКОН» щодо нереальності господарських операцій.

На підставі акту перевірки відповідачем 12.11.2014 року винесено податкове повідомлення - рішення №0003812211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 111 799, 50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 74 533 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 37 266, 50 грн.

Не погодившись з даним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг позивача податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення - рішення в судовому порядку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «НВО Південенерго Груп» та ТОВ «ЛОНГКОН» укладено договори про надання рекламних послуг в інтернеті на дошках оголошень №496 від 11.04.2014 року, №525 від 22.04.2014 року, №529 від 24.04.2014 року, №547 від 28.04.2014 року, №677 від 28.04.2014 року, а також договори поставки товару №512 від 17.04.2014 року, №668 від 25.04.2014 року, №571 від 30.04.2014 року.

Виконання вищевказаних договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), товарно - транспортними накладними, рахунками - фактурами, квитанціями до прибуткових касових ордерів щодо оплати наданих послуг та поставленого товару тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем правомірно віднесені суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за квітень 2014 року, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надані належні докази нереальності господарських відносин позивача з контрагентом ТОВ «ЛОНГКОН», також не існує судових рішень, якими контрагент позивача визнаний фіктивним, а його установчі документи - недійсними, на час дії угод ТОВ «ЛОНГКОН» був зареєстрований в установленому порядку як платник податку на додану вартість, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Оскільки відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України згідно приписів ч.2 ст.71 КАС України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність скасування винесеного 12.11.2014 року року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя податкового повідомлення - рішення №0003812211.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Суд першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України присудив на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 223,60 грн.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова