Постанова № 62298503, 11.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 жовтня 2016 рокусправа № 804/7399/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2015 року

у адміністративній справі № 804/7399/15 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2015 року задоволено адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, та стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 7879 (сім тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 17 коп., і пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 20 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та не врахування обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі, просить скасувати оскаржувану постанову, та винести нову, якою відмовити в задоволені позову повному обсязі.

Представник позивача та відповідача по справі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

В свою чергу, частиною 1 статті 20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, року сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати невідповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється відповідно до Закону, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Аналіз наведених вище норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.

У відповідності до п.4.4 Рекомендації Вищого адміністративного суду України № 07.2-10/2 від 14.04.2008 року "Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів" при розгляді адміністративними судами справ зазначеної категорії потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.

Письмовими доказами у справі підтверджується, що на виконання вимог Закону 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем подавався позивачу Звіт форми № 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік (а.с.6). У вказаному звіті відповідач зазначав, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період складає 12 осіб, таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до встановленого ч.1 ст.19 Закону нормативу, на підприємстві відповідача повинна складати - 1 особу, але в період 2014 року до відповідача особи з інвалідністю не працевлаштовувалися .

На підставі наданого відповідачем звіту за 2014 рік, позивачем здійснено розрахунок боргу, відповідно до якого окрім визначення суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7879,17 грн., і на вказану суму нарахована пеня у розмірі 118,20 грн.

На виконання вимог ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідачем протягом 2014 року щомісяця подавались до Дніпродзержинського міського центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з обмеженими можливостями за формою 3-ПН, що підтверджується долученими відповідачем до матеріалів справи копіями (а.с.38-49), а також наявним в матеріалах справи листом Дніпродзержинського міського центру зайнятості від 16.04.2015 року № 1054 (а.с.36), в якому йдеться також про те, що протягом 2014 року центорм булол запропоновано працевлаштування до ФОП ОСОБА_1 двум особам, які відмовилися.

Крім того, пошук відповідачем осіб з інвалідністю, які потребують додаткових гарантій соціального захисту для їх працевлаштування підтверджується зверненням ФОП ОСОБА_1 до фонду соціального захисту інвалідів (а.с.35), яким у відповідь на прохання посприяти у питанні пошуку працівників - інвалідів за професією швачка, було запропоновано з подібним проханням звертатися до центру зайнятості за місцем реєстрації підприємства (а.с.33).

Вирішуючи даний спір судовою колегією у відповідності до ст.161 КАС України також враховано позицію Верховного Суду України, що викладена у постанові від 02.02.2010 року по справі справі № 21-1982во09 (номер у ЄДРСР 8089874), зокрема, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування; останнє повинно направляти до центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інваліда.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що у позивача відсутні підстави для накладення адміністративно-господарських санкцій та пені на відповідача за умов дотримання ним приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення першої інстанції, оскільки останнє винесено з порушенням норм матеріального права при неповному встановленні обставин що мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про необхідність задоволення вимог апеляційної скарги та скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2015 року з винесенням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, судова колегія -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2015 року - скасувати, та прийняти нову постанову

Відмовити у задоволені адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарської санкції у розмірі 7879 (сім тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 17 коп. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 20 коп.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський