Ухвала суду № 62298261, 24.10.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

м. Миколаїв

24.10.2016 р. № 814/1807/16

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", вул. Іллінська, 8 (пр-т Московський, 28-а, м. Київ, 04073), м. Київ, 04070 доВідділу ДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції, вул. Пушкінська, 15, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

треті особиОСОБА_1, АДРЕСА_1

проскасування постанови від 22.09.2010р. № 17728332,В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", звернувся до суду з позовом до Відділу ДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області про скасування постанови від 22.09.2010р. № 17728332.

В обґрунтування позову зазначалось, що 15.05.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за № 11003701000. В забезпечення належного виконання зобов'язання за Кредитним договором 15.05.2006 року укладено Іпотечний договір. За умовами договорів Іпотекодавець (ОСОБА_1) передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язань ОСОБА_2 за Кредитним договором нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Обтяження згідно Іпотечного договору відступлено ТОВ "Кей-Колект" та зареєстровано у Державному реєстрі іпотек.

12.12.2011 року АКІБ «УкрСиббанк» відступило ТОВ "Кей-Колект"відповідно до Договору факторингу № 1 свої права вимоги за зобов'язаннями Позичальника за кредитним договором.

19.07.2016 року позивачу стало відомо, що постановою Відділу ДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області від 22.09.2010 року № 17728332 на майно третьої особи накладено арешт. На думку позивача, вказані дії державного виконавця порушують права ТОВ «Кей-Колект», оскільки товариство має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 6 ст. 3 названого Закону у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Статтею 28 Закону України «Про заставу» визначено, що застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

На підставі ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Суд звертає увагу на те, що даний позов про звільнення майна з-під арешту заявлено у зв'язку з наявністю у позивача пріоритетного права звернення стягнення на заставлене майно перед іншими кредиторами. Тобто, предметом позову у цій справі є спір з іншими кредиторами про захист наявного у позивача переважного права звернення стягнення на майно як заставодержателя, щодо якого встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 17 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 цього ж Кодексу справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На підставі ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»).

Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вибрав для себе такий спосіб захисту, який за змістом унеможливлює визначити та захистити можливе його порушене право.

Аналізуючи наведені вище норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки, виходячи з заявлених позовних вимог, захист прав та інтересів позивача підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Заявник не позбавлений права звернутись до господарського суду за нормами ГПК України для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі.

Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т. О. Гордієнко