Постанова № 62298123, 29.09.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року 15:15Справа № 808/1779/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "ВЕКТОР ПЛЮС" до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі іменується - суд) надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "ВЕКТОР ПЛЮС" (далі іменується - позивач) до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати постанову відповідача від 19.01.2016 № 49812928 в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру під номером 50 у місті Запоріжжі по вулиці Трегубенка, будинок №10.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ПАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «Факторингова Компанія "ВЕКТОР ПЛЮС" відповідно до Договору факторингу № 15 від 28.11.2012 свої права вимоги за зобов'язаннями позичальника по кредитному договору № 0703/1107/71-317 від 07.11.2007. Проте, при зверненні до нотаріуса позивачу стало відомо, що на майно, яке було предметом договору накладено арешт на підставі постанови Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції № 49812928 від 19.01.2016. Вказує, що дані дії порушують переважне право позивача на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, яке перебуває у власності позивача. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати постанову відповідача від 19.01.2016 № 49812928 в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру під номером 50 у місті Запоріжжі по вулиці Трегубенка, будинок №10.

В судове засідання представник позивача не прибув. У прохальній частині позовної заяви просив суд у разі відсутності представника позивача розглядати справу в порядку письмового провадження.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 29.09.2016, не прибув, заперечень по суті позову суду не надав.

Третя особа ОСОБА_1, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 29.09.2016, також не прибув, надав через канцелярію суду клопотання від 29.09.2016 вх. № 28019 про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи на підставі наявних у справі матеріалів в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

07.11.2007, ОСОБА_1 (Позичальник, Боржник) уклав з ПАТ «Сведбанк» (Кредитор) кредитний договір № 0703/1107/71-317.

За умовами договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, а Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

В забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором був укладений Іпотечний договір № 0703/1107/71-317-Z-1 від 07.11.2007, іпотекодацем в якому є ОСОБА_1.

За умовами договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту наступне нерухоме майно: квартиру № 50, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, по вул. Трегубенка, буд 10 (десять). Обтяження згідно вищевказаного іпотечного договору відступлено ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та зареєстровано у Державному реєстрі іпотек.

Відповідно до Договору факторингу № 15 від 28.11.2012 ПАТ «Сведбанк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор Плюс» свої права вимоги за зобов'язаннями Позичальника по вищевказаному кредитному договору.

19.05.2016 року Позивачу при зверненні до нотаріуса (додається) стало відоме що на майно, яке було предметом іпотеки за Іпотечним договором накладено арешт, на підставі постанови Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції №49812928 від 19.01.2016 року.

Позивач вважає рішення Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру під номером 50 у місті Запоріжжі по вулиці Трегубенка, будинок №10 протиправним, у зв'язку з чим звернувся з позовом до суду.

З'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

За положеннями статті 1 Закону України від 05.06.2003 № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно частиною першою статті 33 Закону № 898-IV, за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону № 898-IV).

За змістом частини шостої статті 3 Закону № 898-IV, у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону № 898-IV пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 25 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не

закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч. 1-3 ст. 57 Закону № 606-XIV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Тобто, положення ст. 57 Закону № 606-XIV надають державному виконавцю право накладати арешт на все майно боржника без виключень, в т.ч. і на те, що перебуває в іпотеці.

З наданих відповідачем документів судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №49812928 прийнята за заявою ОСОБА_1 від 13.01.2016 на примусове виконання ухвали Ленінського районного суду від 25.12.2015 у справі № 334/8485/15-а за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ ОСОБА_2 про оскарження дій державного реєстратора як суб'єкта владних повноважень. Резолютивною частиною вказаної ухвали задоволено заяву про забезпечення позову та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ТОВ «Факторингова компанія « Вектор Плюс», код ЄДРПОУ 38004195, адреса: 04073, м. Київ, Московський проспект, буд. 28-а.

Таким чином, рішення в частині накладення арешту на іпотечне майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 є правомірним та прийнятим на виконання вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Ленінським районним судом 20.05.2016 винесено ухвалу у справі № 334/8485/15-а, якою справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ ОСОБА_2, третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про оскарження дій державного реєстратора, як суб`єкта владних повноважень направлено до Запорізького окружного адміністративного суду для розгляду за підсудністю.

Справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 16.08.2016, їй присвоєно номер 808/2474/16. 17.10.2016 Запорізьким окружним адміністративним судом у вказаній справі відкрито провадження та призначено її до розгляду.

В той же час, ухвала Ленінського районного суду від 25.12.2015 у справі № 334/8485/15-а про задоволення заяви про забезпечення позову та накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», код ЄДРПОУ 38004195, адреса: 04073, м. Київ, Московський проспект, буд. 28-а, набрала законної сили 31.12.2015, наразі не скасована та є чинною.

Враховуючи таке, підстав для зняття арешту, накладеного на вищевказане майно в рамках виконавчого провадження ВП №49812928 наразі немає.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "ВЕКТОР ПЛЮС" та скасування постанови відповідача від 19.01.2016 № 49812928 в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру під номером 50 у місті Запоріжжі по вулиці Трегубенка, будинок №10.

Керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "ВЕКТОР ПЛЮС" до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, про скасування постанови, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко