Рішення № 62296930, 25.10.2016, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1912/16-ц

2/583/676/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ільченко В.М.

при секретареві Вербі Н.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирці справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

15.06.2016 відкрито провадження в даній справі. Позивачі свої вимоги мотивують тим, що 21.05.2003 вони, являючись подружжям, уклали з відповідачкою ОСОБА_4, яка доводиться їм дочкою та в той час перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, договір позики, відповідно до умов якого відповідачці ОСОБА_4 були надані грошові кошти у розмірі 5000 дол. США без сплати процентів або штрафних санкцій, строком на 10 років, тобто до 21.05.2013 включно. Вказані грошові кошти надавалися ОСОБА_4 у її власних інтересах та в інтересах сімї, а саме для придбання власного житла домогосподарства із земельною ділянкою. ОСОБА_5 був обізнаний про вчинення зазначеної угоди. В 2003 році ОСОБА_4 діючи у власних інтересах та інтересах сімї придбала житловий будинок з надвірними й побутовими спорудами та земельну ділянку, що розташовані за адресою: м. Охтирка, вул. Фрунзе (на даний час Сумська), 395-а Сумської області. Сімейне життя відповідачів не склалося, шлюб був розірваний. На вимогу повернення коштів, відповідачка ОСОБА_4 повідомила про відсутність можливості повернути позику, відповідач ОСОБА_5 відмовляється від позичальник відношень та позику в інтересах сімї не визнає. Тому просять стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за договором позики в розмірі 5000 дол. США, що станом на день вимоги еквівалентно 125000 грн., та вирішити судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позові, та прохав задовольнити, а також просив стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу.

Позивачі в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені, в матеріалах справи мається заява позивача ОСОБА_3 про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, заяв про відкладення розгляду справи не надавали, в матеріалах справи мається заява відповідачки ОСОБА_4 про розгляд справи без її участі, вирішення позовних вимог залишила на розсуд суду.

Приймаючи до уваги згоду представника позивача, суд проводить заочний розгляд справи на підставі доказів, наявних у справі, відповідно до положень ч. 4 ст. 169 ЦПК України.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що позивачка ОСОБА_2 доводиться їй рідною сестрою. Відповідачі уклали шлюб в 2000 році та до 2003 року проживали у батьків ОСОБА_5 Потім ОСОБА_4 з дітьми повернулася до своїх батьків. Позивачі 21.05.2003 дали ОСОБА_4 гроші в сумі 5000 дол. США для придбання будинку. Свідок порадила сестрі скласти боргову розписку, яку ОСОБА_4 написала під диктовку свідка. На час отримання позики відповідачі були одружені, однак ОСОБА_4 брала гроші тоді, коли їх подружжя було у сварці. Позику до цього часу не повернули.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що ОСОБА_2 позичала гроші на покупку будинку для дочки. В 2003 році ОСОБА_4 писала розписку про те, що зобовязується повернути батькам гроші.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що відповідачі проживали у батьків ОСОБА_5, де виникали сварки, в звязку з чим позивачі вирішили придбати будинок. Для придбання будинку позивачі позичили відповідачам гроші.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_4 з чоловіком проживала у батьків останнього, потім її батьки позичили гроші за які вони купили будинок. Про це свідку відомо зі слів ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що позивачі є її сусідами, разом з ними дивилася та вибирала будинок для відповідачів. Зі слів ОСОБА_2 їй відомо, що позивачі позичали гроші ОСОБА_4 для придбання будинку.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що в квітні 2003 року позивачі позичили у неї 2800 дол. США, щоб купити будинок для ОСОБА_4, які повернули протягом року. Потім ОСОБА_2 повідомили, що будинок був придбаний.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що позивачі позичали у ОСОБА_13 500 дол. США, які повернули десь через три роки. Позивачі придбавали будинок, який оформляли на ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що працювала разом з ОСОБА_4, яка поділилася, що батьки купують їй будинок, хоч і позичають гроші.

Суд проаналізував матеріали справи, вислухав пояснення представника позивачів, покази свідків, врахував позицію сторін, дослідив письмові докази, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або цінні речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Встановлено, що між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 21.05.2003 був укладений договір позики, згідно якого позивачами були надані відповідачці в борг кошти в сумі 5000 дол. США для покупки домоволодіння та земельної ділянки по вул. Фрунзе, 395-а, які остання зобовязалася повернути протягом 10 років, тобто до 21.01.2013 року без процентів та винагороди, що підтверджується розпискою відповідачки ОСОБА_4

З договору купівлі-продажу від 06.05.2003, зареєстрованого в реєстрі за № 407, та з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.05.2003, зареєстрованого в реєстрі за № 409, вбачається, що ОСОБА_4 купила жилий будинок з надвірними та побутовими спорудами, а також земельну ділянку площею 1000 кв. м, які розташовані за адресою: м. Охтирка, вул. Фрунзе 395-а Сумської області, гроші за які ОСОБА_4 зобовязалася сплатити до 23.05.2003.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобовязання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобовязання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обовязку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобовязання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідачами не оспорено, що в порушення умов договору кошти на даний час не повернуті, про що також свідчить наявність у позивачів боргового документу.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, згідно з якою боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обовязок виникає у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.ст. 60, 61 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя. Обєктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Обєктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до змісту ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Згідно ч. ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом установлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сімї і одержане за договором використано на її потреби.

Згідно п.п. 3, 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зі свідоцтва про одруження серії І-БП № 032909, виданого 19.07.2000 відділом реєстрації актів громадянського стану Охтирського міськвиконкому Сумської області, та рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області № 583/944/16-ц від 06.05.2016 вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 19.07.2000 по 06.05.2016 перебували в зареєстрованому шлюбі.

Разом з тим, суду не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що відповідач ОСОБА_5 був обізнаний та надав свою згоду на укладення вказаного договору позики.

Натомість, з показів свідка ОСОБА_6 вбачається, що на час укладення договору позики відповідачі посварилися та проживали окремо.

З огляду на викладене та враховуючи, що станом на час розгляду справи 5000 дол. США еквівалентно 128202,40 грн, виходячи з принципу диспозитивності щодо розгляду спору в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 125000 грн. з ОСОБА_4

На підставі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачами надані договори про надання правової допомоги ОСОБА_1, акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги, та квитанція про оплату по 1200 грн кожним з позивачів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, враховуючи характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, необхідний і фактично наданий обсяг правової допомоги, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, а також те, що позовні вимоги задоволені тільки відносно відповідачки ОСОБА_4, суд дійшов висновку про стягнення з останньої по 1200 грн. кожному з позивачів в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу. Також підлягають відшкодуванню судові витрати, повязані зі сплатою судового збору в розмірі 1250 грн., а всього з відповідачки підлягає стягненню на користь позивачів по 1825 грн. кожному.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 526, 541, 545, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 65, 73 СК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 88, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно 125000 (сто двадцять пять тисяч) гривень за договором позики від 21 травня 2003 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1825 (одну тисячу вісімсот двадцять пять) гривень в рахунок відшкодування судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1825 (одну тисячу вісімсот двадцять пять) гривень в рахунок відшкодування судових витрат.

В задоволенні решти вимог відмовити за необґрунтованістю.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Охтирського міськрайсуду

Сумської області ОСОБА_15