Рішення № 62296638, 11.10.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1 ______________

Справа № 521/14717/13-ц

Номер провадження № 2/521/2684/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

судді Маркарової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Славової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг», ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки квартири, скасування заборони відчуження квартири, вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про заборону відчуження квартири та запису про іпотеку квартири,-

ВСТАНОВИВ:

06.09.2013 року ОСОБА_2 звернулась із позовом про визнання недійсним договору іпотеки квартири, скасування заборони відчуження квартири, вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про заборону відчуження квартири та запису про іпотеку квартири.

Справа розглядається судами неодноразово.

В обґрунтування своїх вимог позивач послалась на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 21.08.2002 року вона разом зі своїм сином ОСОБА_3 в рівних частках придбала квартиру АДРЕСА_1.

Сумісними зусиллями з сином з метою збільшення площі квартири у серпні 2002 року була здійснена реконструкція житла.

Через пять років 13.11.2007 року постановою Київського районного суду м.Одеси право власності на житлове приміщення (реконструйоване) загальною площею 86,8 кв.м. визнано тільки за відповідачем ОСОБА_3, зареєстровано за ним у встановленому законом порядку.

07.04.2008 року ОСОБА_3 уклав із ПАТ «ОТП Банк» договір іпотеки №PML -500/048/2008, передавши в іпотеку вищевказану квартиру.

Позивач стверджувала, що договором іпотеки порушуються її права, як співвласника квартири АДРЕСА_1, оскільки постанова Київським районним судом м.Одеси від 13.11.2007 року скасована 04.04.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, вважаючи, що договір може бути визнаний судом недійсним з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 ЦК України та іншими актами цивільного законодавства.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, в процесі розгляду справи надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позов визнав.

Відповідач ПАТ «ОТП Банк» в судове засідання не з'явилось, повідомлено про розгляд справи належним чином (повідомлення про відправлення №6501208240863), про причини неявки суд не повідомило, заяв про відкладення розгляду справи не надавало.

В процесі розгляду справи банк у своїй скарзі звертав увагу суду на штучність спору з метою уникнути відповідачем ОСОБА_3 від відповідальності за кредитним договором.

Відповідач ТОВ «ОТП Факторинг» в судове засідання не з'явилось, повідомлено про розгляд справи належним чином (повідомлення про відправлення №6501208240545) , про причини неявки суд не повідомило, заяв про відкладення розгляду справи не надавало.

Третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, повідомлений про розгляд справи належним чином (повідомлення про відправлення №6501208240553) про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надавав.

Дослідивши матеріали справи та докази, на які сторони послались в обгрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає, визнання відповідачем ОСОБА_3 позову суперечить закону, порушує права іпотекадержателя, а позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 21.08.2002 року ОСОБА_2В.(мати) та ОСОБА_3Г.(син) на підставі договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованого в реєстрі за №1399 придбали в рівних частках квартиру, загальною площею 40, 3 кв.м., розташовану АДРЕСА_2.

В серпні 2002 року квартира №7 по вул. Єфімова у м.Одесі була реконструйована-розширена до 86,8 кв. м.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, визнано представником позивача в процесі розгляду справи мати та син разом постійно проживали у квартирі, разом здійснювали реконструкцію, мали добрі родинні стосунки.

Постановою Київського районного суду м.Одеси від 13.11.2007 року за відповідачем ОСОБА_3 визнано право власності на реконструйовану квартиру.

26.01.2008 року він у встановленому законом порядку зареєструв право власності.

Вищевказані обставини підтверджуються витягом ОМБТІтаРОН № 17509172.

07.04.2008 року за договором іпотеки №PML -500/048/2008 ОСОБА_3 передав реконструйовану квартиру в іпотеку ПАТ «ОТП Банк».

При цьому, договір був у встановленому законом порядку нотаріально посвідчений приватним нотаріусом (реєстровий номер 2006), належність майна, дієздатність, правоздатність сторін перевірена.

Приватним нотаріусом, відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», внесені відповідні записи в Держаний реєстр іпотек та Державний реєстр заборон відчуження нерухомого майна.

7.05.2009 року, 7.06.2010 року між банком та відповідачем ОСОБА_3 укладені договори про внесення змін до договору іпотеки та додатковий договір.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 року Постанова Київського районного суду м.Одеси від 13.11.2007 року про визнання за відповідачем ОСОБА_3 права власності на реконструйовану квартиру скасована, провадження по справі закрито.

Згідно із ст.ст. 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Підставною недійсності правочину відповідно до ст.ст. 203. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 ЦК України та іншими актами цивільного законодавства.

Так, всіма судовими інстанціями встановлено, що в момент укладення договору іпотеки від 07.04.2008 року відповідач ОСОБА_5 був єдиним власником предмета іпотеки.

Його право власності на реконструйовану, передану в подальшому в іпотеку квартиру було у встановленому законом порядку зареєстровано.

Тільки в 2011 році позивач, яка постійно проживала у квартирі, здійснювала її реконструкцію разом із сином, постійно спілкувалась із ним, мала добрі родинні відносини, при наявності непогашеного боргу ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором №ML- 500/048/2008 від 07.04.2008 року, в забезпечення виконання за яким був укладений договір іпотеки, звернулась із апеляційною скаргою на вищевказану постанову суду.

При цьому, як вбачається зі змісту апеляційної скарги жодних доказів на підтвердження, що позивачу стало відомо про порушення своїх прав при проведенні реконструкції тільки 21.03.2011 року в апеляційній скарзі не має, як і жодної мотивації щодо вказаної дати.

При розгляді даної справи таких доказів позивачем також не надано.

Постанова Київського районного суду м.Одеси від 13.11.2007 року про визнання за відповідачем ОСОБА_3 права власності на реконструйовану квартиру скасована ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 року, провадження по справі закрито.

При таких обставинах твердження позивача про укладення оспорюваного договору іпотеки із порушенням вимог закону є необґрунтованими, вимогам матеріального закону суперечать.

Скасування постанови Київського районного суду м.Одеси про визнання за відповідачем ОСОБА_3 права власності на предмет іпотеки більш ніж через чотири роки після укладення договору іпотеки не впливає на суть правовідносин та їх дійсність.

Відтак, підстав визнання правочину договору іпотеки укладеного 07.04.2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 недійсним немає.

Враховуючи, що решта позовних вимог про скасування заборони відчуження квартири, вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про заборону відчуження квартири та запису про іпотеку квартири є похідними від вимог про визнання договору іпотеки недійсним, а суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для визнання договору іпотеки недійсним, вказані вимоги також є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг», ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки квартири, скасування заборони відчуження квартири, вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про заборону відчуження квартири та запису про іпотеку квартири відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя С.В. Маркарова