Ухвала суду № 62296512, 28.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/9824/16-к 28.10.2016

Провадження № 11-сс/784/448/16 Категорія арешт майна

Головуючий 1 інстанції суддя Дірко І.І.

Доповідач апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Головуючої-судді Гребенюк В.І.

Суддів: Маркової Т.О., Рудяка А.В.

За участі секретаря судового засідання Алексишинця М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві судове кримінальне провадження за апеляційною скаргою процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Миколаївської області Гуляєвої З.С. на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2016 року про часткове задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, -

Учасники судового провадження:

прокурор Гуляєва З.С.

Представники власників майна - заінтересовані особи:

ТОВ Миколаївське підприємство «Укрхарчозбутсировина» в особі Гузенка А.М.

компанії «Oleos Traiding LTD» в особі адвоката Селіванова М.Г.

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2016 року частково задоволено клопотання слідчого з ОВС ВРКП СУФР ГУ ДФС у Миколаївській області Мовчана В.В. та накладено арешт на документи відповідно до додатків № 1 та № 2 до протоколу обшуку від 10 жовтня 2016 року, що проводився в будинках № № 27, 27/1, 27/2 на вул. Набережна в с. Галицинове Жовтневого району Миколаївської області, в решті клопотання про накладення арешту на олію соняшникову в обсязі 4 020,131 т. - відмовлено.

В апеляційній скарзі процесуальний керівник у кримінальному провадженні - прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Миколаївської області Гуляєва З.С. (далі прокурор) просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, задовольнивши клопотання слідчого з ОВС ВРКП СУФР ГУ ДФС у Миколаївській області Мовчана В.В., а саме: накласти арешт на документи відповідно до додатків № 1 та № 2 до протоколу обшуку від 10.10.2016, що проводився за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 27, буд. 27/1, буд. 27/2, та накласти арешт на олію соняшникову нерафіновану вагою 4 020,131 т.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Прокурор вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню. При цьому твердить:

що судом не прийняті до уваги докази належності олії соняшникової на праві власності ТОВ «Грано Євро Груп», ТОВ «Профіт Стайл», ТОВ «Юрагродеталь-12», експортера ТОВ «Мир Авто»;

що є безпідставним та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального та судового проваджень, посилання суду про те, що тимчасово вилучені 4 020,131 т. олії соняшникової належать «OLEOS TRADING LIMITED».

про упередженість суду при здійсненні судового розгляду та порушення загальних засад кримінального провадження, передбачених ч. 6 ст. 22 КПК України, що, на думку апелянта, проявилося в тому, що судом долучено до матеріалів надані заінтересованими сторонами копії зовнішньоекономічного контракту з аналогічним номером та датою, однак з іншими сторонами угоди, а саме: ТОВ «Грано Євро Груп» та «BELLMET VENTURES L.P.», а також судом долучено надану представником «BELLMET VENTURES L.P.» копію додаткової угоди до контракту під аналогічним номером № CS 30-08 від 30.08.2016, водночас «BELLMET VENTURES L.P.» не була стороною судового провадження або заінтересованою особою.

Твердить, що досудовим слідством встановлено, що підприємства TОB «Грано Євро Груп», ТОВ «Профіт Стайл», ТОВ «Юрагродеталь-12», ТОВ «Мир Авто» створені або придбані з метою прикриття незаконної зовнішньоекономічної діяльності з експорту олії соняшникової нерафінованої, котра відповідає критеріям речового доказу, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України, а саме: є предметом, що був об'єктом кримінально протиправних дій та набута кримінально протиправним шляхом, а отже підлягає арешту відповідно до ч. 1 ст. 170, п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора представник власника майна - компанії «Oleos Traiding LTD» в особі адвоката Селіванова М.Г. просить залишити оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому наводить змістовні доводи щодо відсутності фактів фіктивного підприємництва ; щодо відсутності фактів порушення законодавства України з питань державної митної справи та у сфері оподаткування; щодо законності набуття майна - набуття право власності - компанією OLEOS TRADING LIMITED на олію соняшникову нерафіновану в кількості 4 020,131 тон; щ одо відсутності законних підстав для арешту майна; щ одо незаконності досудового провадження; щ одо неможливості визнання товару доказом (речовим доказом) у справі. Вважає висновки слідчого судді, викладені в оскаржуваній ухвалі, законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що ґрунтуються на нерозумному припущенні.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

26.09.2016 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження № 32016150000000069 за ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 205 КК України за повідомленням про те що невстановлені особи здійснюють низку протиправних заходів, спрямованих на підшукання осіб, які в подальшому за грошову винагороду реєструють підприємства, від імені яких будуть здійснюватися митне оформлення митними постами Миколаївської митниці ДФС експортно-імпортні операції товарно-матеріальних цінностей через пункти пропуску в зоні діяльності зазначеної митниці.

09.10.2016 року був наданий дозвіл на проведення обшуку в нежитлових приміщеннях - в будинках № № 27, 27/1, 27/2 на вул. Набережна в с. Галицинове Жовтневого району Миколаївської області під час якого було виявлено та вилучено документи у вигляді товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийому виконаних робіт, посвідчень якості листів тощо та 4020, 131 тон олії соняшникової, яка була завезена на зберігання до ТОВ Миколаївське підприємство «Укрхарчозбутсировина» від ТОВ «Грано Євро Груп» в кількості 225,869 тон, ТОВ «Профіт Стайл» - 282,237 тон, ТОВ «Юрагродеталь-12» - 639,440 тон, ТОВ «Мир Авто» - 2 872, 585 тон.

12.10.2016 року слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на вказане тимчасово вилучене майно з посиланням на ст. 167 ч. 2, 170 ч. 2 КПК України як на майно, що зберегло на собі сліди від вчинення злочину, є знаряддям злочину та є предметом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 205 КК України.

Частково задовольняючи клопотання слідчого та накладаючи арешт на документи, слідчий суддя зазначив, що за матеріалами кримінального провадження вбачається, що воно розслідується за відомостями про створення та придбання низки підприємств (серед яких і ТОВ «Грано Євро Груп», ТОВ «Профіт Стайл», ТОВ «Юрагродеталь-12», ТОВ «Мир Авто») без мети здійснення господарської діяльності, а з метою прикриття іншої незаконної діяльності; і що у ньому жодній особі про підозру не повідомлено; і з огляду на предмет розслідування та достатніх даних щодо частини вказаних підприємств стверджувати що вони мають ознаки фіктивності, оскільки вилучені документи потребують аналізу, можуть містити в собі сліди вчинення злочину, можуть потребувати проведення почеркознавчих експертиз, прийшов до висновку, що вони відповідають критерію речовий доказ, а тому клопотання в частині накладення арешту на вилучену документацію підлягає задоволенню.

Щодо накладення арешту на олію соняшникову, то слідчий суддя виходив з того:

що першим питанням, яке має бути вирішено при розгляді клопотання про арешт майна, це встановлення чиє саме майно слідчий просить арештувати; і що з наданих контрактів, укладеної додаткової угоди щодо часу набуття права власності, пояснень директорів ТОВ «Профіт Стайл», ТОВ «Юрагродеталь-12», представника «Bellmet Ventures L.P.» випливає що власником вказаного вантажу є компанії «Oleos Traiding LTD». А твердження органу досудового розслідування про те, що тимчасово вилучені 4 020, 131 тон олії соняшникової належать ТОВ «Грано Євро Груп», ТОВ «Профіт Стайл», ТОВ «Юрагродеталь-12», ТОВ «Мир Авто» є безпідставним;

що аналіз норм ч. ч. 1, 2, 10 ст. 170 КПК України (в редакції 18 лютого 2016 року) свідчить про те що арешт майна може бути накладений щодо будь-якого майна, навіть майна не причетних до вчинення злочину осіб, якщо вказане майно містить ознаки речового доказу, може бути використане стороною обвинувачення в процесі доказування. Якщо майно не містить ознак речового доказу, то таке майно може бути арештоване виключно в тому разі, якщо воно належить певній особі та вказана особа має певний процесуальний статус (підозрюваний, обвинувачений, юридична особа - суб'єкт спеціальної конфіскації);

що прокурор в судовому засіданні не наполягала на тому, що 4 020, 131 тон олії соняшникової несе на собі сліди злочину та є майном, на який прямо був злочин спрямований, а вважає його речовим доказом як майно, що було набуто кримінально протиправним шляхом;

що аналіз ст. 98 КПК України дає підстави стверджувати, що законодавцем малося на увазі, можливість арешту як майна, на яке прямо був спрямований злочин (річ, яка була, наприклад, викрадена), так і арешту майна, яке було придбано за рахунок коштів від реалізації вказаної речі, а також арешту майна у разі розслідування кримінального провадження за ст. 209 КК України. А з матеріалів кримінального провадження вбачається, що розслідування провадиться не за ст. 209 КК України; 4020, 131 тон олії соняшникової не були придбані ТОВ «Oleos Traiding LTD» за рахунок коштів, отриманих від іншого злочину, а за такого до вказаного майна не може застосовуватися поняття «майно, що було набуто кримінально протиправним шляхом»;

що постанова слідчого про визнання олії соняшникової речовим доказом для слідчого судді не має наперед визначеної юридичної сили з огляду на те, що слідчий суддя - це суддя першої інстанції, який здійснює контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у кримінальному провадженні, і питання накладення арешту перебуває у виключній компетенції суду, питання накладення арешту напряму законодавцем пов'язане з поняттям наявності чи відсутності ознак «речового доказу».

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Гуляєвої З.С. на підтримку своєї апеляційної скарги; доводи - заперечення представників власників майна та заінтересованих осіб - Гузенка А.М. (ТОВ Миколаївське підприємство «Укрхарчозбутсировина»), Селіванова М.Г. (компанії «Oleos Traiding LTD») проти апеляційної скарги прокурора; вивчивши матеріали судового та кримінального проваджень, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд дійшов наступного.

Ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на документи відповідно до додатків № 1 та № 2 до протоколу обшуку від 10 жовтня 2016 року, що проводився в будинках № № 27, 27/1, 27/2 на вул. Набережна в с. Галицинове Жовтневого району Миколаївської області, ніким з учасників судового провадження не оскаржується, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє та переглядає його лише в межах апеляційної скарги.

При розгляді клопотання слідчого про накладення арешту на майно у рамках кримінального провадження слідчий суддя повинен вирішувати це питання відповідно до вимог ст. ст. 170 - 173 КПК України.

Слідчий суддя дотримався зазначених вимог закону при розгляді клопотання слідчого з ОВС ВРКП СУФР ГУ ДФС у Миколаївській області Мовчана В.В. та при постановленні оскаржуваної ухвали.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про відсутність у даному випадку підстав для арешту майна - олії соняшникової в обсязі 4 020,131 тон і при цьому виходить з наступного.

У ст. 171 КПК України наведений чіткий перелік вимог до клопотання слідчого про арешт майна щодо обов'язкового зазначення, окрім іншого, підстав і мети відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, тощо.

Зазначеним вимогам клопотання слідчого Мовчана В.В. не відповідає.

Так, згідно вказаного клопотання вилучений 10.10.2016 року при обшуку в будинках № № 27, 27/1, 27/2 на вул. Набережна в с. Галицинове Жовтневого району Миколаївської області товар - олія соняшникова загальними об'ємом 4 020,131 тон - як речі виготовлені та використані як засоби вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди, а також речі одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку з чим таке майно, відповідно до вимог п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 167 КПК України підпадає під ознаки речей відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, що підлягають арешту, оскільки під час проведення досудового розслідування здобуто достатньо доказів того, що дані речі є предметами вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 205 КК України; і вищевказані речі можуть бути використані як докази вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 205 КК України.

Однак, і п. 1 і п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України передбачають декілька різних ознак, зокрема:

Ч. 2. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

В свою чергу ч. 2 ст. 170 КПК України також передбачає певний вичерпний перелік підстав для арешту майна.

Зокрема:

за ч. 2 ст. 170 КПК України - арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Проте, слідчим у клопотанні не зазначено жодної конкретної правової підстави з числа передбачених тими нормами закону, на які він послався, для мотивування свого клопотання, а тим більш з огляду на кваліфікацію за ст. 14 ч. 1, 205 ч. 1 КК України , за якою ведеться дане кримінальне провадження № 32016150000000069, що є порушенням вимог ст. 171 КПК України.

При цьому апеляційний суд акцентує увагу на тому, що загальне посилання на певні норми діючого кримінального процесуального закону щодо підстав та мети арешту майна в жодному разі не є тотожнім з належним конкретним обґрунтуванням слідчим клопотання з цих питань у даному кримінальному провадженні.

За такого є безпідставними посилання прокурора і в суді першої інстанції, і в апеляційній скарзі, і під час апеляційного розгляду, що виявлений товар - олія соняшникова є речовим доказом у справі і саме тому на неї необхідно накласти арешт. Такої підстави слідчим у клопотанні не вказано. І послідуючі пояснення прокурора не можуть замінити підстави, викладені у клопотанні, саме яке і розглядає слідчий суддя.

Крім того, слід зауважити, що відповідно до положень п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

А за приписами ч. 3 ст. 131 КПК України щодо загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

За вимогами ч. 4 ст. 131 КПК України для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Ані слідчий, ані прокурор не довели передбачених ч. 3 ст. 131 КПК України обставин, і в першу чергу того, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, з огляду на наступне.

Так, є слушними доводи адвоката Селиванова М.Г. щодо невідповідності вимогам закону проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 205 КК України, оскільки:

відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 КК України готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності;

санкція ч. 1 ст. 205 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

а згідно положень ч. 2 ст. 12 КК України злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, наразі досудове розслідування у даному кримінальному провадженні № 32016150000000069 від 26.09.2016 року провадиться за такою кваліфікацією, за якою діючим кримінальним законом взагалі не передбачена кримінальна відповідальність з огляду на вимоги ч. 2 ст. 14 КК України.

А тому суперечать діючому кримінальному закону твердження прокурора про те, що вищевказаний товар - олія соняшникова - може бути використана як доказ вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 205 КК України, як про це зазначено слідчим Мовчаном В.В. у клопотанні, погодженому начальником відділу прокуратури Миколаївської області Гончаровим В.В.

З урахуванням вищенаведеного є такими, що не ґрунтуються на законі доводи апеляційної скарги прокурора про наявність правових підстав для арешту майна, а тому вона (апеляційна скарга) не підлягає задоволенню.

Всі інші доводи апелянта не впливають на суть прийнятого апеляційним судом рішення.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 422, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Миколаївської області Гуляєвої З.С. залишити без задоволення.

Залишити без змін ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2016 року, якою відмовлено у накладенні арешту на вилучений в ході обшуку товар - олію соняшникову загальним об'ємом 4 020,131 тон.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча

Судді