Вирок № 62296488, 27.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 487/7736/15-к 27.10.2016

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Чебанової-Губарєвої Н.В. Куценко О.В. Фаріонової О.М.

за участю секретаря Алексишинця М.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12015150030003450, за апеляційною скаргою прокурора Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Надольної Т.В. на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2016 року, відносно

ОСОБА_5, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, мешкає в АДРЕСА_1,

обвинуваченої у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор - Зайков О.В.,

обвинувачені - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисники - ОСОБА_7, ОСОБА_8

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2016 року ОСОБА_5 визнано винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цим же вироком ОСОБА_9 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна, і, остаточно, на підставі с. 71 КК України, за сукупністю вироків, 6 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення експертиз в сумі 921,60 грн. та 307,20 грн. відповідно.

Вирішено питання щодо речових доказів у справі.

Відносно ОСОБА_9 вирок суду прокурором не оскаржується.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Прокурор просить вирок відносно ОСОБА_5 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_5 призначити покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Узагальнені доводи особи, апелянтів.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що судом при призначені ОСОБА_5 покарання не дотримано вимог ст. ст. 65, 94, 370 КПК України - врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченої, суд не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_5 раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, відбувала покарання в місцях позбавлення волі, після звільнення на шлях виправлення не ставала та знову вчиняла аналогічні тяжкі злочини, тобто, остання, перебуваючи в молодому віці, маючи на утриманні неповнолітню дитину, не вживає заходів до працевлаштування, а навпаки задовольняє свої матеріальні потреби, вчиняючи тяжкі злочини, що свідчить про її стійку аморальну та антисоціальну поведінку. Враховані судом обставини є достатніми для застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 положень ст. 69 КК України та не є достатніми для застосування ст. 75 КК України.

Посилаючись на рекомендації, викладені у п. 1, 2, 9 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2013 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», прокурор вважає вирок в частині звільнення ОСОБА_5 від покарання належним чином не мотивованим.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

17.07.2015 р. у невстановлений в ході досудового слідства час ОСОБА_5, знаходячись біля будинку № 18 по вул. Лазурній в м. Миколаєві, незаконно придбала у ОСОБА_6 особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою в перерахунку на висушену речовину не менше 1,540 г. з метою подальшого збуту.

В цей же день о 09.32 год. ОСОБА_5, біля будинку № 18 по вул. Лазурній в м. Миколаєві, незаконно збула ОСОБА_10, яка діяла в рамках оперативної закупки, особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, масою в перерахунку на висушену речовину 1,540г. за 140 грн.

28.07.2015 р. ОСОБА_5 у невстановлений в ході досудового слідства час за адресою АДРЕСА_2 незаконно придбала у ОСОБА_6 особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою в перерахунку на висушену речовину не менше 1,190 г.

В цей же день о 16.28 год., ОСОБА_5, знаходячись в під'їзді будинку № 24-Б по вул. Лазурній в м. Миколаєві, незаконно збула ОСОБА_10, яка діяла у рамках оперативної закупки, особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс масою в перерахунку на висушену речовину 1,190 г за 140 грн.

Дії ОСОБА_5 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинений повторно.

Заслухавши доповідь судді, прокурора на підтримку апеляційної скарги, обвинувачену ОСОБА_5 та її захисника, які заперечували проти задоволення скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника, які залишили на розсуд суду питання задоволення апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд приходить до наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_5 у вчинені злочину за обставин, встановлених судом, є обґрунтованими, відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, які викладені у вироку, її дії судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, і в цій частині вирок не оспорюється.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_12 злочину, даних про її особу та обставин, що пом'якшують покарання, суд призначив їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України. В цій частині вирок також не оскаржується.

Доводи прокурора про безпідставне звільнення ОСОБА_5 від призначеного покарання відповідно до вимог ст. 75 КК України є слушними з огляду на наступне.

За змістом ст. 75 КК України при звільненні від відбування покарання з випробуванням має враховуватися тяжкість злочину, особа винного та інші обставини справи, що в сукупності мають давати підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд має належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для провадження та застосувати вказані вимоги закону лише у тому разі, коли для цього є умови й підстави.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_5 від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, не достатньо врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_5 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, підвищену суспільну небезпеку злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, зокрема те, що ОСОБА_5 є, відповідно до вимог ст. 89 КК України не судимою, але раніше притягувалась до кримінальної відповідальності саме за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, відбувала покарання в місцях позбавлення волі, а після звільнення знову вчиняла аналогічні тяжкі злочини.

Під час апеляційного розгляду обвинувачена ОСОБА_5 зазначила, що має трьох неповнолітніх дітей. В даний час двоє дітей мешкають з бабусею, яка ними опікується, а син 2011 року народження знаходиться на її утриманні.

На думку апеляційного суду наявність у обвинуваченої трьох дітей, з яких лише один знаходиться на її утриманні, не є підставою для застосування до ОСОБА_5 вимог ст. 75 КК України.

Системний характер її протиправної поведінки, її схильність до продовження злочинної діяльності та небажання вставати на шлях виправлення свідчать про підвищену суспільну небезпеку ОСОБА_5 Цим даним суд першої інстанції не дав належної оцінки, а тому висновок суду першої інстанції про можливість звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є неправильним. Крім того на обґрунтування свого рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, суд фактично послався на ті ж самі обставини, за якими дійшов висновку про застосування до обвинуваченої ст. 69 КК України та які, на думку апеляційного суду, не дають підстав для висновку про можливість її виправлення без відбування покарання.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з доводами прокурора щодо неправильного застосування ст. 75 КК України, оскільки судом першої інстанції не надано повної оцінки даним щодо особи обвинуваченої ОСОБА_5 та не врахована ступінь тяжкості вчиненого нею злочину

Оскільки відповідно до вимог до п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції у разі неправильного звільненням обвинуваченого від відбування покарання скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, то вирок суду відносно ОСОБА_5 підлягає скасуванню в частині звільнення обвинуваченої від відбування покарання з постановленням нового вироку.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420, 532 КПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2016 року відносно ОСОБА_5 в частині звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України - скасувати.

Вважати ОСОБА_5 засудженою за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_5 рахувати з моменту затримання в порядку виконання вироку.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді

______ ______ ____

Чебанова-Губарєва Н.В Куценко О.В. Фаріонова О.М.