Ухвала суду № 62295552, 25.10.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/2278/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1555/2016

Головуючий у 1 інстанції Конопленко О.С. Єдиний унікальний номер 219/2278/16-ц Доповідач Жданова В.С. Номер провадження 22-ц/775/1555/2016

Категорія 34

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016р. м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі :

головуючого - судді Жданової В.С.

суддів : Мальованого Ю.М., Осипчук О.В.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу Військової частини - польова пошта В3231 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 липня 2016 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Військової частини - польова пошта В3231 (Військова частина А3091), Міністерства оборони України, третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 липня 2016 року позов ОСОБА_2 до Військової частини А3091, Міністерства оборони України, третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Військової частини А3091 (Військова частина - польова пошта В3231) на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 709345 грн. 22 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач Військова частина - польова пошта В3231 (Військова частина А3091), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на пп. «а» п. 41.1 ст. 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого Моторне (транспортне) страхове бюро України ( МТСБУ) за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Відповідно до ст.34 Закону України «Про дорожній рух» відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів Збройних Сил України, які належать військовим частинам, здійснює уповноважений орган Міністерства оборони України. Транспортні засоби, які належать військовим частинам на праві оперативного управління, не підлягають обов»язковому соціальному страхуванню, тому відшкодування шкоди повинно відбуватися за рахунок коштів МТСБУ. Крім того, зазначає, що військова частина не є розпорядником коштів, а забезпечується з фонду Міністерства оборони України, які виділяються для цільового використання, тому позовні вимоги до військової частини є безпідставними.

В судовому засіданні апеляційного суду представник Військової частини польова пошта В 3231підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 та його представник просять відхилити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Міністерство оборони України належним чином повідомлено про розгляд справи апеляційним судом, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки (том 2 а.с.12), але не направило свого представника до суду, будь-яких заяв не надійшло.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, про розгляд справи повідомлений телефонограмою, яка зареєстрована в журналі телефонограм апеляційного суду за № 4716 від 11.10.2016 року, що перебуває у відповідності до ч.4 ст.74 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про розгляд справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав .

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При розгляді справи суд вірно встановив правовідносини, що склалися між сторонами та вірно визначився з правовою нормою, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 17.12.2015 року в 12 год. 20 хв. на перехресті вул. Незалежності ( Радянська) та вул. Ціолковського в м. Бахмуті ( Артемівську) Донецької області відбулося зіткнення автомобілів :«TOYOTA LAND CRUISER Prado-150», реєстраційний номер АН0071 під керування його власника - позивача ОСОБА_2, який рухався по головній дорозі, та автомобіля «Урал-4320» реєстраційний номер 1968Р3 під керуванням військовослужбовця ОСОБА_3, який рухався по другорядній дорозі. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача перекинувся та отримав численні механічні пошкодження. Причиною ДТП стало порушення водієм автомобіля «Урал-4320» ОСОБА_3 п.16.1 Правил дорожнього руху та невиконання вимог дорожнього знаку «Уступи дорогу». В даній дорожній ситуації водій автомобіля «Урал-4320» ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти події ДТП шляхом належного виконання ним нормативних вимог дорожнього знаку 2.1 «Уступи дорогу» додаток №1 і п.16.11 Правил дорожнього руху України. В умовах дорожньої ситуації водій автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER Prado-150» ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти ДТП. Розмір матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок пошкодження автомобіля позивача, визначений судом на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження №72-12-15 від 03 січня 2016 року та складає 709345,22 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ДТП сталася з вини військовослужбовця військової частини польова пошта В 3231, який відповідно до розпорядження командира батареї 17.12.2015 року здійснював перевезення вантажу автомобілем «Урал-4320» військовий номер НОМЕР_2 за маршрутом Федорівка- Артемівськ-Олексійово-Дружківка та під час руху порушив Правила дорожнього руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів. Автомобіль «Урал-4320 належить військовій частині А3091 м. Бердичів Житомирської області, яка відповідно до вимог ч.2 ст. 1187 ЦК України несе відповідальність за заподіяну шкоду як володілець джерела підвищеної небезпеки.

Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи і вимогам діючого цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» дано роз»яснення, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

За змістом апеляційної скарги відповідачем оскаржується лише висновок суду першої інстанції щодо визначення належним відповідачем військову частину А 3091( військова частина - польова пошта В 3231), в частині встановлення вини водія - військовослужбовця ОСОБА_3 та в частині визначення розміру відшкодування шкоди рішення суду першої відповідачем не оскаржується.

При розгляді справи суд першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи та вірно визначився з правовою нормою ст.1187 ЦК України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та дійшов вірного висновку про стягнення спричиненої шкоди з відповідача як володільця джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно приписів пункту 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» : розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Статтею 1187 ЦК України визначено - джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо -і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У пункті 6 вищевказаного Пленуму надано роз»яснення, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, ДТП сталася з вини водія автомобіля «Урал 4320» військовий номер НОМЕР_2 - військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період водієм-заправником протитанкового дивізіону старшим солдатом ОСОБА_3 ( а.с.21).

Автомобіль марки «Ураз4320 реєстраційний1 номер НОМЕР_2 перебуває на балансі військової частини польова пошта В3231 ( а.с 102).

Згідно з копією технічного талону транспортного засобу (а.с.200-202) серії НОМЕР_3 від 27 лютого 2014 року транспортний засіб марки «Урал», моделі 4320, рік випуску 1991, зеленого кольору, тип засобу- вантажний, група експлуатації - стройова, належить А3091( польова пошта В 3231) м. Бердичів, Житомирської області.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Згідно ст.. 3 Закону військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок ДТП повинен нести відповідач - військова частина В 3231, у оперативному управління якої та фактичному користуванні перебуває автомобіль «Урал-4320» військовий номер НОМЕР_2 .

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги в цій частині є неспроможними.

Також безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах цивільного закону є доводи відповідача в тій частині, що відшкодування шкоди позивачу повинно відбуватися за рахунок коштів Моторно (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ).

Відповідно до ст. 34 закону України «Про дорожній рух» відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів Збройних Сил України, які належать військовим частинам, об»єднанням чи організаціям, що входять до складу Збройних Сил України, здійснює уповноважений орган Міністерства оборони України.

Згідно ст.. 1 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дія вказаного Закону поширюється лише на наземні транспортні засоби, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ та допущені до дорожнього руху.

Оскільки транспортні засоби військових частин не підлягають реєстрації в органах Державної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, їх цивільно - правова відповідальність не підлягає обов»язковому страхуванню, то дія Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким передбачена можливість відшкодування шкоди за рахунок коштів МТСБУ, на спірні правовідносини не поширюється.

Доводи апеляційної скарги не містять підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.. 213 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Військової частини - польова пошта В3231 (Військова частина А3091) на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 липня 2016 року відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: