Вирок № 62293899, 28.10.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2610/16-к

Номер провадження 1-кп/623/204/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2016 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Гуренко М.О., прокурора Федорченко І.С., при секретарі Бобриш М.С., обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12016220320000774 від 09.09.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Суха Камянка Ізюмського району Харківської області, українця, громадянина України, розлученого, з середньою освітою, не працюючого, останній раз судимого 01.10.2012 Ізюмським міським судом за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 2 років 2 місяців позбавлення волі; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2016 року, приблизно о 19 годині ОСОБА_1 повторно, знаходячись біля ЗОШ №10, розташованій по вул. Генерала Недбайла(Чапаєва), 134 в м.Ізюм, Харківської області, діючи з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою, взяв у потерпілого ОСОБА_2 велосипед марки «Салют», вартість якого згідно з висновком товарознавчої експертизи №3042 від 13.06.2016 року склала 500 грн. Заволодівши вищевказаним велосипедом, ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник, продавши в подальшому вищезазначений велосипед за 180 грн. та спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 500 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України визнав повністю, показав в суді, що підійшовши до потерпілого запропонував йому випити та попросив у нього велосипед, щоб з'їздити за спиртними напоями, повертатися та повертати велосипед наміру не мав, у скоєнні злочину щиро розкаявся.

Допитаний с суді потерпілий ОСОБА_2 повністю підтвердив покази обвинуваченого.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позицій, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та знаходить правильною кваліфікацію її дій за ч.2 ст.190 КК України, тобто (шахрайстві) - заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою, вчиненим повторно.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особу обвинуваченого, суд вбачає наступне: ОСОБА_1 офіційно не працює, розлучений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання скарг на його поведінку не надходило, раніше судимий, про що свідчать: довідки лікарів, вимога щодо судимості та копія паспорту, характеристика з місця проживання.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до ст.12 КК України, віднесений до злочину середньої тяжкості.

Обставиною, яка згідно ст. 66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_1 суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлені.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання, суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує дані про особу ОСОБА_1 та вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому в межах санкції ч.2 ст.190 КК України, звільнивши його від призначеного покарання на підставі ст.75 КК України та покласти на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.

Позовні вимоги відсутні.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись 50, 65-67, 75, 76, ч.2 ст.190 КК України, ст. ст. 2, 94, 351, 368-371, 373-376, 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Визнати винним ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

Згідно ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі п.п. 2,3,4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися до для реєстрації в кримінально-виконавчої інспекції.

Речові доказ: велосипед марки «Салют», повернутий потерпілому ОСОБА_2 під розписку - вважати повернутим.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 витрати на проведення товарознавчої експертизи №3042 від 13.06.2016 року в сумі 263 грн. 88 коп. на користь держави, код 24060300, р/р 31419544700005, код банка 37999680, МФО 851011, УДКС в Комінтернівському районі м.Харкова.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу - не обирати.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Гуренко М.О.