Вирок № 62293893, 28.10.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/4884/13-к

Номер провадження 1-кп/623/121/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2016 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання: Вовк І.В.

прокурора: Красилі І.І.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: ОСОБА_2

потерпілої: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013220320001700 від 29.09.2013 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, уродженця м. Ізюм, Харківської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, українця, не одруженого, працюючого токарем на Ізюмському приладобудівному заводі, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 29 вересня 2013 року, приблизно о 10 годині 10 хвилин, керуючи автомобілем ГАЗ 33021 1212, реєстраційний номер НОМЕР_3, рухався по вул. Кам'янській в с. Суха Кам'янка Ізюмського району у напрямку с. Єремівка Ізюмського району.

У цей час у зустрічному напрямку, по вул. Кам'янській в с. Суха Кам'янка Ізюмського району слідував автомобіль МАZDA 323, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, в якості пасажиру у автомобілі слідував ОСОБА_5

В дорожній обстановці яка склалася, водій автомобілю ГАЗ 33021, реєстраційний номер НОМЕР_3, на закругленні дороги ліворуч, в порушення п.п.10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, в яких зазначено, що: «Перед початком руху перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», неправильно вибрав безпечну швидкість руху, в наслідок чого в районі будинку № 14 на небезпечному повороті здійснюючи маневр повороту вліво на вказаній вулиці, допустив виїзд на полосу зустрічного руху, по якій слідував автомобіль МАZDA 323, реєстраційний номер НОМЕР_2, де виникло зіткнення транспортних засобів.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобілю МАZDA 323 ОСОБА_3 отримала тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому кісток лівої гомілки, кваліфіковане як середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе не визнав повністю, просив його виправдати, повідомив, що у 2013 році працював водієм в ТОВ Ізюмському хлібокомбінаті «Кулиничі» та розвозив хліб. 29 вересня 2013 року їхав разом із своїм батьком ОСОБА_6 на автомобілі ГАЗ з с. Суха Кам'янка в с. Студенок, спускався з гори, швидкість автомобілю була приблизно 20-25 км/год., їхав по своїй полосі. Коли здійснював маневр повороту вліво автомобіль МАZDA здійснила зіткнення з автомобілем Газ. Удар прийшовся в передню частину лівої сторони автомобіля, тілесних ушкоджень не отримав. Після удару двигун автомобіля Газ заглох та автомобіль продовжив свій рух. Від зіткнення автомобілів водій автомобілю МАZDA отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому ноги. Після ДТП міліцію не викликав. Під час огляду місця події підписував протокол та схему та був згоден з нею, але на даний час зі схемою не згоден щодо слідів гальмування від колес автомобіля МАZDA в сторону повороту. На місці ДТП залишились уламки бамперу від МАZDA, які були на її стороні, та її бампер відпав на декілька частин та лежав посередині. Вважає що правила дорожнього руху не порушував. Додатково зазначив, що цивільний позов не визнає.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 повідомила, що 29.09.2013 року вона разом із своїм чоловіком - ОСОБА_5 їхала на автомобілі МАZDA 323 з с. Студенок в напрямку м. Ізюм. Їхали по своїй стороні, відстань від правого краю дороги приблизно 45-50см, швидкість близько 50 км/год., оскільки проїжджали населений пункт с. Суха Камянка, здійснювала маневр повороту вправо та побачила як по її стороні їде автомобіль ГАЗ та не зупиняється. Вона почала гальмувати, але автомобіль Газ не гальмував та продовжував свій рух. Потім останній перед самою машиною почав вивертати кермо, але не встиг, внаслідок чого відбулося зіткнення. Від удару автомобіль МАZDA відкинуло в бік, а автомобіль Газ - зупинився на місці ДТП. Удар прийшовся ближче до центру автомобіля МАZDA, а у Газ - з лівої. Від зіткнення на проїжджій сторони потерпілої лежало скло, частина бамперу, з проїжджій частині обвинуваченого уламків не було. З машини Газ вийшло двоє чоловік, почали телефонувати, підійшли до потерпілої, та потім до приїзду міліції відштовхали автомобіль від місця ДТП. Проїжджаючі люди викликали міліцію та швидку допомогу. З машини вийти вона не могла так як була зламана нога та говорила з вікна автомобіля, кричала раніше їй незнайомим особам з Газу про те що так робити неможна. Через 40 хвилин приїхав її син та карета швидкої допомоги, потерпілу госпіталізували. Як повідомила потерпіла її син приймав участь у проведенні слідчих дій на місці ДТП, а в лікарні слідчий відібрав пояснення. Їй нічого не компенсували. Тормозний шлях у Газелі був відсутнім.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомив суд, що 29.09.2013 року о 09-00 годині виїхав разом з дружиною ОСОБА_3 на автомобілі МАZDA в сторону м. Ізюм. Дружина ОСОБА_3 була за кермом, він сидів рядом на пасажирському сидінні. Проїжджаючи населений пункт с. Суха Кам'янка швидкість становила приблизно до 50 км/год. Їхали по своїй стороні, доїжджаючи до повороту, виконуючи маневр повороту вправо, як назустріч їм по їхній полосі їхав автомобіль ГАЗ. Потерпіла почала гальмувати. Від удару автомобіль відкинуло в бік в кювет. Потім з автомобіля Газ вийшло 2 чоловіки, говорили по телефонах, потім підійшли до потерпілих. На прохання потерпілої викликати швидку та міліцію відмовили, пояснив це тим, що немає мобільного зв'язку. Після зіткнення автомобіль Газ стояв навпроти, але потім до приїзду міліції та швидкої допомоги змінив своє місце розташування, його відштовхали на узбіччя обвинувачений разом з батьком. Проїжджаючі люди викликали швидку допомогу та міліції. Потім їх забрали на машині швидкої допомоги до лікарні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив суд, що 29.09.2013 року його син ОСОБА_1 (обвинувачений) попросив допомогти розвозити хліб. Вони виїхали з м. Ізюм в с. Суха Кам'янка, звідки потім повинні були їхати в с. Студенок. З'їжджали з гори на швидкості 25 км/год. побачили як на швидкості на його думку 70 км/год., автомобіль МАZDA рухався на їхній проїжджій частині дороги. Після зіткнення МАZDA відкинуло в бік, а автомобіль Газ продовжив свій рух від міста зіткнення. Від удару автомобіль Газ отримав механічні пошкодження з лівої сторони водія, а у автомобіля МАZDA відпав бампер. Проїжджаючи люди викликали міліцію та швидку допомогу. Після приїзду міліції покинув місце ДТП. Автомобіль Газ був на їх полосі проїжджої дороги.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив суд, що 29.09.2013 року його батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 поїхав з с. Студенка в м. Ізюм за покупками. Потім приблизно 10-00 години йому зателефонував сусід та повідомив, що в с. Суха Кам'янка його батьки потрапили в ДТП. ОСОБА_9 прибув на місце пригоди до того як приїхали співробітники міліції, але після того як його батьків забрала швидка допомога. На місці ДТП були ОСОБА_10 та батько ОСОБА_8 При огляді місця ДТП було явно видно гальмівний шлях МАZDA по своїй полосі, у автомобіля Газ гальмівного шляху не було. Автомобіль МАZDA відкинуло на узбіччя своєї сторони, передні колеса були на узбіччі, а задні - на огороді. Автомобіль Газ знаходився на узбіччі своєї полоси. При складанні протоколу та схеми присутні були обвинувачений, його батько ОСОБА_8, які дуже ретельно все міряли, він, а також поняті. Всі учасники підписували протокол та схему, претензій, зауважень не мали.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив суд, що 29.09.2013 року їхав з м. Ізюма в сторону с. Студенок, де в с. Суха Кам'янка по вул. Кам'янська побачив ДТП за участі автомобілів Газ та МАZDA. Автомобіль МАZDA стояла по ходу руху своєї сторони майже на узбіччі, повернута при ударі задом біля забору, а автомобіль Газ стояв на зустрічній полосі, тобто на полосі руху автомобіля МАZDA. Від удару автомобілі отримали механічні ушкодження: Газ - бампер, ліва сторона автомобіля ушкоджена, а МАZDA - капот.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомила суду, що 29.09.2013 року близько 09 год. 30 хв. її чоловік ОСОБА_8 зателефонував та повідомив, що він з сином ОСОБА_1 потрапили в ДТП. Після ДТП вона разом з сином ходила на допити до слідчого. Під час першого допиту після вивчення протоколу та схеми, обвинувачений їх підписав. Потім слідчий викликав вдруге на допит, після вивчення документів виявила що схема відрізнялася від первинної, а саме мала зміни: доповнено пунктом та стрілкою.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13, який працює старшим слідчим СВ СУ ГУНП в Харківській області, повідомив суд, що о першій половині дня до чергової частини Ізюмського МВ надійшов телефонний дзвінок про те, що в с. Суха Кам'янка Ізюмського району сталося ДТП між автомобілями ГАЗ та МАZDA. На виклик виїхали оперативна група. Слідчим ОСОБА_13 було проведено огляд місця події, складені протоколи, схема, які були підписані учасниками та зроблені фотознімки. Коли приїхали на місце події там знаходилися водій ОСОБА_8, його батько та син потерпілої, на той час вже не було так як її забрали до лікарні. Потім під'їхали представники ТОВ «Кулиничі». Під час огляду місця події чітко видно гальмівний шлях автомобіля МАZDA, який був на її стороні. Після чого було внесені відомості до ЄРДР. Схема місця ДТП була одна, більше ніяких схем не робилось на досудовому розслідуванні.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання у вигляді 3 років обмеження волі із застосуванням вимог ст. 75,76 КК України із застосуванням додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки. А також задовольнити цивільний позов в повному обсязі.

Захисник просив виправдати обвинуваченого виходячи з відсутності вини у скоєнні кримінального правопорушення.

Не дивлячись на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1, його вина у скоєнні злочину при обставинах, викладених в даному вироку, підтверджується показами потерпілої, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_11, дослідженими судом доказами, в тому числіписьмовими доказами по справі:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.09.2013р. із схемою ДТП та фототаблицею до нього, згідно якого було оглянуто місце ДТП, яке розташоване - Ізюмський район, с. Суха Кам'янка, вул. Кам'янська в районі будинку №14, покриття асфальтобетонне, сухе, для двох напрямків шириною 5,9м., дорожня розмітка відсутня, праворуч узбіччя. Місце пригоди знаходиться у зоні дії дорожніх знаків, встановлених по ходу огляду «1.1.Небезпечний поворот направо» та в зустрічному напрямку «1.2. Небезпечний поворот наліво». Положення транспортних засобів згідно схеми до протоколу. На дорожньому покриттю є сліди гальмування від колес автомобіля МАZDA та сліди юзу. Встановлена наявність відокремлених від транспортного засобу частин, а саме осип скла та пластикових фрагментів на проїжджій частині. Даний протокол та схема підписані обвинуваченим без зауважень та заяв (Том 1, а.с.132-138);

-висновком експерта №544-ИЗ\13 від 10.10.2013р., згідно якого на підставі судово-медичного дослідження матеріалів справи на ім'я громадянки ОСОБА_3, приймаючи до уваги рентгенівські дослідження експертом встановлено що закритий перелом кістки лівої голені, який виник у неї від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі могли утворитися в умовах ДТП, яке мало місце 29.09.2013р. За ступенем тяжкості відносяться до середньої тяжкості ушкоджень, які викликають тривалий розлад здоров'я (п.2.3.1. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказ №6 від 17.01.1995р.) (Том 1, а.с.117-118);

-висновком експерта №728/13 від 11.11.2013р. з фототаблицею до нього, яким встановлено, що до ДТП гальмівна система та рульове управління автомобіля МАZDA 323, реєстраційний номер НОМЕР_2 перебувала в технічно працездатному стані, при якому були відсутні будь-які несправності, що вплинули б на її вихідні параметри (Том 1, а.с.94-106);

-висновком експерта №727/13 від 27.11.2013р., яким досліджено автомобіль ГАЗ 33021, реєстраційний номер НОМЕР_3 та встановлено, що до події ДТП робоча гальмівна система автомобіля знаходилась в несправному стані, через замаслення гальмівних механізмів задніх коліс, але в працездатному стані. До події ДТП рульове керування автомобіля ГАЗ 33021, реєстраційний номер НОМЕР_3 знаходилося в працездатному стані, при якому були відсутні які-небудь несправності, які б могли вплинути на його вихідні параметри. (Том 1, а.с.107-113);

-висновком експерта №953/13 від 19.12.2013р., яким досліджено та встановлено, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля ГАЗ-33021 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України. У діях водія автомобіля ГАЗ 33021 ОСОБА_1 убачаються невідповідності вимогам п.п.10.1, 12.1. Правил дорожнього руху України, які, з технічної точи зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням події даного ДТП. У даній дорожній обстановці водій автомобіля МАZDA 323 ОСОБА_3 повинна була діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. (Том 1, а.с.114-116);

-висновком експерта №726/13 від 18.12.2013р. з фототаблицею до нього, яким встановлено що на момент первинного контакту передній бампер автомобіля ГАЗ-33021 своєю лівою частиною контактував з центральною частиною переднього бампера автомобіля МАZDA 323. В момент первинного контакту взаємне розташування автомобіля «ГАЗ-33021» та автомобіля «МАZDA 323» було таким, що передня частина автомобіля «МАZDA 323» була звернена до переднього лівого габариту автомобіля «Газ-33021». В момент первинного контакту кут між поздовжніми осями автомобіля «ГАЗ-33021» та автомобіля «Мазда 323» становив близько 135 +- 50. Місце зіткнення автомобіля «ГАЗ-33021» та автомобіля «Мазда 323» знаходилось в районі місця переходу слідів гальмування автомобіля «Мазда 323» (позиція 4 на схемі ДТП» в сліди юзу коліс автомобіля «Мазда 323» (позиція №5 на схемі ДТП) (Том 1, а.с.119-131);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 18.06.2014р. із схемою та фототаблицею до нього, який було проведено для перевірки показів потерпілої ОСОБА_3, відповідно до якого встановлено що:

1)шляхом замірів автомобіль МАZDA перебував на проїжджій частині та слідував на відстані 0,6 м. від її правого краю;

2)експериментальним шляхом встановлено, що швидкість, з якою рухався автомобіль МАZDA до застосування екстреного гальмування становила 50 км/год.;

3)експериментальним шляхом встановлено, що швидкість, з якою рухався автомобіль Газ, становила 50 км/год.;

4)шляхом замірів встановлено, що автомобіль Газ перебував на відстані 2,2 м від правого переднього краю до правого краю проїжджої частини по напрямку руху автомобіля Газ та відстань від місця виявлення руху автомобіля Газ на полосі руху автомобіля МАZDA складає 38.7 м. (Том 1, а.с.160-163);

- висновком експертом №79/15 від 16.09.2015р., яким було досліджено протоколи огляду місця події, проведення слідчих експериментів за участю обвинуваченого та потерпілої, попередні висновки експерта та встановлено наступне:

1) Варіант №1 згідно вихідних даних з протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 від 05.12.2013р.:

- у даній дорожній обстановці водій автомобіля ГАЗ-33021 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 10.1 і 12.1 Правил дорожнього руху України.

- у даній дорожній обстановці водій автомобіля ГАЗ-33021 ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти виникненню події даного ДТП шляхом виконання вимог п. п. 10.1 і 12.1 Правил дорожнього руху України.

- у діях водія автомобіля ГАЗ-33021 ОСОБА_1 убачаються невідповідності вимогам п. п. 10.1 і 12.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з виникненням події даного ДТП.

- у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Мазда 323» ОСОБА_3 повинна була діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

2). Варіант №2 згідно вихідних даних з протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 від 18.06.2014р.:

- у даній дорожній обстановці водій автомобіля ГАЗ-33021 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 10.1 і 12.1 Правил дорожнього руху України;

- у даній дорожній обстановці водій автомобіля ГАЗ-33021 ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти виникненню події даного ДТП шляхом виконання вимог п. п. 10.1 і 12.1 Правил дорожнього руху України;

- у діях водія автомобіля "ГАЗ-33021" ОСОБА_1 убачаються невідповідності вимогам п. п. 10.1 і 12.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з виникненням події даного ДТП;

- у даній дорожній обстановці водій автомобіля МАZDA 323 ОСОБА_3 повинна була діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України;

- у даній дорожній обстановці водій автомобіля "MAZDA 323" ОСОБА_3 не мала технічної можливості запобігти виникненню події даного ДТП шляхом виконання вимог Правил дорожнього руху України;

- у діях водія автомобіля "Маzdа 323" ОСОБА_3 не убачаються невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з виникненням події даного ДТП;

- з технічної точки зору, зіткнення автомобіля "Маzdа 323" та автомобіля "ГАЗ-33021" відбулося внаслідок дій водія автомобіля "ГАЗ-33021" ОСОБА_1, які не відповідали вимогам п. п. 10.1 і 12.1 Правил дорожнього руху України і, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

3) Варіант №З згідно вихідних даних з протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 від 08.09.2014р.

У дослідницькій частині зазначено що вихідні дані, вказані у протоколі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 від 08.09.2014р. в частині розташування місця зіткнення, та відповідно в частині механізму розвитку дорожньо - транспортної пригоди в цілому, є неспроможними, з технічної точки зору.

- згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.09.2013р. рух на ділянці, де відбулася дана дорожньо-транспортна пригода, регулюється п. 8.1 та дорожніми знаками 1.1 Додатку 1 «Небезпечний поворот праворуч» і 1.2 Додатка 1 «Небезпечний поворот ліворуч» Правил дорожнього руху України;

- швидкість руху автомобіля МАZDA 323, при швидкості руху до гальмування 50км/год., в момент зіткнення, виходячи з довжини слідів гальмування до зіткнення, зафіксованих на схемі до протоколу огляду місця ДТП, дорівнює Уу=29. ..31.2км/год.;

- слід гальмування довжиною 8.6м, зафіксований на схемі до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.09.2013 (позиція №4), було залишено лівими колесами автомобіля МАZDA 323, реєстраційний номер НОМЕР_2 та відповідно слід гальмування довжиною 9.3м, зафіксований на схемі до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.09.2013 (позиція №4), було залишено правими колесами автомобіля МАZDA 323, реєстраційний номер НОМЕР_2;

- згідно розташування слідів гальмування автомобіля МАZDA 323 - до зіткнення автомобіль МАZDA рухався прямолінійно, по своїй полосі руху.

- згідно розташування слідів юзу коліс автомобіля МАZDA 323 - після зіткнення автомобіль МАZDA 323 рухався у протилежному напрямку, відносно первинного напрямку його руху, та справа наліво і назад, відносно напрямку його первинного руху;

- зовнішні механічні пошкодження (сліди контактної взаємодії) автомобіля МАZDA 323 реєстраційний номер НОМЕР_2 та їх описання викладено в дослідницькій частині висновку експерта №726/13 від 18.12.2013 (транспортно-трасологічна експертиза). (Том 2, а.с.38-51).

Суд критично оцінює покази обвинуваченого ОСОБА_1, свідка ОСОБА_6, свідка ОСОБА_12 які є батьками обвинуваченого, вважає їх способом захисту від уникнення покарання, такими що направлені на зміну фактичних обставин скоєння ДТП, того що обвинувачений порушив Правила Дорожнього руху, дані покази повністю спростовуються показами потерпілої, свідка ОСОБА_9, а також показами свідка ОСОБА_11 та ОСОБА_5, зокрема ОСОБА_11 бачив перші моменти після скоєння дорожньо - транспортної пригоди, і автомобіль Газ знаходився на полосі зустрічного руху, в подальшому автомобіль Газ під керуванням обвинуваченого був перевезений на інше місце.

Ці обставини суд також враховує як такі що були направлені в той день - 29 вересня 2013 року з боку обвинуваченого та його батька на приховання дійсного місця розташування автомобіля Газель в момент ДТП, хоча згідно п.2.10 Правил Дорожнього руху водій зобов`язаний у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди (пункт «в»).

Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» якщо для вирішення питань, які виникли у справі про злочин проти безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, потрібні спеціальні знання, суд має призначити експертизу. У відповідній ухвалі (постанові) слід навести необхідні експерту вихідні дані, що ґрунтуються на матеріалах справи. За наявності в них різних даних щодо обставин події суд доручає експерту дати висновок стосовно кожного з варіантів окремо. На підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів суд повинен зазначити у вироку, які

вихідні дані він визнав такими, що відповідають дійсності, і з їх

урахуванням оцінити висновок експерта.

Також, суд під час вирішення справи оцінює докази в сукупності, повно та всебічно, з точки зору належності, допустимості, достовірності, з чого випливає що письмові документи, які були надані на дослідження суду сторонами судового провадження, в тому числі протокол огляду місця події з додатком - схемою місця ДТП від 29 вересня 2013 року, в якому зафіксовано сліди гальмування автомобіля потерпілої, висновок судово - медичного експерта, яка встановила у потерпілої середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров`я, висновки експерта 728/13 від 11.11.2013р., 727/13 від 27.11.2013р., 953/13 від 19.12.2013р., 726/13 від 18.12.2013р., 79/15 від 16.09.2015р. які підтверджують справність автомобіля «Мазда 323», підтверджують справжність показів потерпілої та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13 доводять вину обвинуваченого в цьому кримінальному правопорушенні.

На підставі всіх зібраних у справі доказів суд вважає що вихідні дані з протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 від 18.06.2014р. відповідають дійсності з урахуванням чого другий варіант, наведений у висновку експерта №79/15 від 16.09.2015р. сприймається судом як істинний.

Зважаючи на це суд не приймає в якості доказу протокол проведення слідчого експерименту від 05.12.2013р. зі схемою до протоколу за участю потерпілої ОСОБА_3 (Том 1, а.с.91-93), оскільки у висновку експерта №79/15 від 16.09.2015р. у дослідницькій частині стосовно першого варіанту з вихідних даних слідчого експерименту від 05.12.2013р. за участю ОСОБА_3 експертом встановлено невідповідність таких вихідних даних в частині швидкості, початку виїзду автомобіля Газ на зустрічну смугу, тощо.

Крім того, обвинуваченим та свідком ОСОБА_12 у судовому засіданні наголошувалось на те, що вони отримали від слідчого ОСОБА_13 іншу схему до протоколу огляду місця події (том 1, а.с. 90), однак дані покази спростовуються, по - перше, показами свідка ОСОБА_13, який підтвердив той факт що ним було видано копію схеми до протоколу огляду місця події обвинуваченому, яка була ідентичною до оригіналу схеми, наявної в матеріалах справи, і яка була пред`явлена у судовому розгляді свідку ОСОБА_13 для впізнання, по - друге, суд зазначає що згідно ст. 99 КПК України встановлено обов`язок сторони кримінального провадження надати суду оригінал документа, для того щоб копія могла бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. І в цьому випадку суд не може визнати незасвідчену жодним чином, не перевірену оригіналом документа схему до протоколу огляду місця події від 29.09.2013р., надану стороною захисту (том 1, а.с. 90), це не є процесуальним джерелом доказу, вона є недопустимим доказом, так як отримана не в порядку, встановленому чинним КПК України і не може бути використана при прийнятті процесуального рішення.

З цього приводу суд також критично оцінює протокол проведення слідчого експерименту від 08.09.2014р. із схемою місця ДТП, який проведено за участю та для перевірки показів обвинуваченого ОСОБА_1, в межах якого обвинувачений відмовився визнавати слідову інформацію, гальмівний шлях автомобіля «Мазда 323» згідно схеми до протоколу огляду, заявивши що схема змінена, що судом розцінюється як намір ввести суд в оману, не визнаючи певні докази, та зробивши неможливим висновок експерта №79/15 від 16.09.2015р. в аспекті проведеного слідчого експерименту за участю обвинуваченого, в подальшому наполягаючи на тому, що висновок експерта складений з порушенням вимог чинного законодавства.

Посилання захисника на те, що висновки були зроблені одним експертом НДЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_14 і тому з ними погодитись неможливо є хибною думкою захисника,яка не грунтується на жодних доказах, правових висновках.

Посилання захисника на те, що у висновку №726/13 від 18.12.2013р. не прийнято до уваги осип бруду та не встановлено місце зіткнення меж проїзної частини, то суд це не приймає до уваги, зважаючи на те, що експерт у цьому дослідженні зазначив про одну з інформативних ознак - осип бруду, однак визначав місце зіткнення автомобілів за іншою ознакою - розташування слідів гальмування автомобіля «Мазда 323» та слідів юзу коліс автомобіля «Мазда 323», взаємне розташування транспортних засобів у момент зіткнення та кінцеве положення автомобіля «Газ-33021» та автомобіля «Мазда 323», відповідь про місце зіткнення визначено у відповіді на питання 4 (том 1, а.с. 122, зворотня сторінка).

Посилання захисника на те, що у висновку №953/13 від 19.12.2013р. вказані невірні вихідні дані, то суд вважає що ці дані були отримані під час слідчого експерименту за участю потерпілої, яка цілком обгрунтовано могла сприймати обставини, яка сталися 29.09.2013р. та під час слідчого експерименту 05.12.2013р. по - різному, то в цьому випадку є доцільним та необхідним призначити експертизу для перевірки доводів різних сторін кримінального провадження з наданням відповідним експертом свого вмотивованого експертного висновку і в подальшому дослідження такого висновку у сукупності з усіма іншими процесуальними джерелами доказів.

Стосовно вибору установи, яка буде проводити експертне дослідження, то суд в цьому питанні має право на власний розсуд визначати експертну установу, а тому міркування про те, що експертний висновок №79/15 від 16.09.2015р. виконаний не тією установою, є безпідставним.

Питання щодо виходу експерта за межі своєї компетенції регулюються ст. 102 КПК України та п.2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України №53/5 від 08.10.1998р., в якому зазначено що експерт має право указувати у висновку експерта на факти, виявлені під час проведення експертизи, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення.

Суд вважає що незважаючи на деякі формальні неточності в показах свідків ОСОБА_5, ОСОБА_9, потерпілої ОСОБА_3, то вони мають суб`єктивний характер, пов`язані з тривалим терміном розгляду справи, свідомим сприйняттям дійсності різними особами, однак ці покази в цілому ідентичні один одному, суттєво один другому не суперечать, підтверджуються письмовими документами, показами інших свідків, та дозволяють суду достаменно прийти до висновку про їх правдивість.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, потерпілої, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_12, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 на обліку у лікаря психіатра, нарколога, Ізюмсько-Борівського ОМВК не перебуває, за місцем проживання характеризується нейтрально, раніше не судимий, зі слів обвинуваченого працює токарем в ІПБЗ, про що свідчать: довідки лікарів, характеристики з місця проживання, вимога щодо судимості та його свідчення, довідка з військкомату.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Злочин, який вчинив обвинувачений відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до злочину невеликої тяжкості.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке законом віднесено до злочину невеликої тяжкості, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При таких обставинах, враховуючи характер і спосіб вчинених ОСОБА_1 протиправних дій і наслідків які настали, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому основне покарання у вигляді обмеження волі та у відповідності до санкції ч.1 статті 286 КК України, п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк - три роки.

Водночас згідно п.2 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

В межах вчиненого злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України з урахуванням положень ч.1 ст. 49 КК України строк сплив 30 вересня 2016 року, а тому зважаючи на положення ч.5 ст. 74 КК України обвинувачений ОСОБА_1 підлягає обов'язковому звільненню від покарання, оскільки обвинувачений не визнає свою вину і суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого.

Обставини, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_1 -судом не встановлено.

Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - судом не встановлено.

Дослідивши заявлений цивільний позов прокурора, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У відповідності до ч.1 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони на лікування потерпілого від цього злочину.

Частина 3 цієї статті встановлює, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1997 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину» визначено, що витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають

відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно п. 7 Постанови визначено що у кримінальному судочинстві відшкодування витрат на

стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду

Відповідно до положень ст. 66 КПК України свідок має право на відшкодування витрат, пов`язаних з викликом для дачі показань.

Натомість одним з прав потерпілого за приписами ст. 56 КПК України є правом на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч.3 ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Прокурором на підтвердження понесених державою витрат на стаціонарне лікування потерпілого надав довідку з Ізюмської центральної міської лікарні від 15.10.2013р. на суму 2961,44 грн. про витрати на лікування потерпілої ОСОБА_3 та довідку з Ізюмської центральної міської лікарні від 15.10.2013р. на суму 2961,44 грн. про витрати на лікування ОСОБА_5, який є свідком в межах цього кримінального провадження.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ №545 від 16.07.1993р. сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши надані прокурором довідки, суд задовольняє цивільний позов прокурора про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат на лікування частково в частині відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_3 в сумі 2961,44 грн., в іншій частині відмовляє в задоволенні цивільного позову, виходячи з того що під час розгляду кримінального провадження не може бути поставлено вимогу про стягнення витрат на лікування свідка, такі спори мають бути розглянуті в межах цивільного судочинства.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набранням вироком законної сили не обирати.

Судові витрати згідно ч.2 ст. 124 КПК України, а саме витрати, пов'язані з проведенням автотехнічних експертиз №728/13 від 11.11.2013р., №727/13 від 27.11.2013р., №953/13 від 19.12.2013р. у розмірі 3025,50 грн., проведенням судової транспорто-трасологічної експертизи №726/13 від 18.12.2013р. у розмірі 2200,50 грн., проведенням експертизи обставин дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 2946,24 грн., що проводились експертами НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

Речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 12, 49, 50, 65-67, 74, ч.1 ст. 286 КК України, ст. ст. 55, 56, 65,66, 84-89, 91-94, 99-102, 118-126, 129, 370, 374 КПК України, ст.ст. 10, 60, 1177, 1206 ЦК України, п. 20, 21,23, Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», п. 3,7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1997 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину», п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ №545 від 16.07.1993р., суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 286 КК України і призначити основне покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі із застосуванням додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами на строк - 3 роки.

ЗвільнитиОСОБА_1 від призначеного основного та додаткового покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, на підставі ч.5 ст.74 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, визначених п.2 ч.1 ст.49 КК України.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Ізюмської міської ради - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі фінансового управління Ізюмської міської ради (р/р 31551360148516, МФО 851011, код ЄДРПОУ 02003304, банк в ГУДКСУ в Харківській області) витрати на лікування потерпілої ОСОБА_3 в розмірі 2961 грн. 44 коп.

В іншій частині в задоволенні цивільного позову відмовити.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набранням вироком законної сили - не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати:

1)за проведення судово-автотехнічної експертизи № 728/13 від 11.11.2013 року в розмірі 1467 грн., які підлягають перерахуванню до Державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова);

2)за проведення судово-автотехнічної експертизи № 727/13 від 27.11.2013 року в розмірі 917,70 грн., які підлягають перерахуванню до Державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова);

3)за проведення судово-автотехнічної експертизи № 953/13 від 19.12.2013 року в розмірі 586,80 грн., які підлягають перерахуванню до Державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова);

4)за проведення судової транспорто-трасологічної експертизи № 726/13 від 18.12.2013 року в розмірі 2200,50 грн., які підлягають перерахуванню до Державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова);

5)за проведення судової експертизи обставин дорожньо-транспортної пригоди № 79/15 від 16.09.2015 року в розмірі 2946,24 грн., які підлягають перерахуванню до Державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.)

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснити потерпілому що особа, яка зазнала шкоди від злочину, має право пред'явити такий позов до підсудного або до особи, котра за законом несе матеріальну відповідальність за заподіяну ним шкоду в межах цивільного судочинства.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, прокурору.

Головуючий суддя: М.П. Одарюк