Ухвала суду № 62293365, 27.10.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16890/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2103/2016

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Беркій О.Ю., Василишин Л.В.

за участю секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про стягнення коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 4 серпня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулась у суд із позовом до ТОВ «АВТО ПРОСТО» про стягнення коштів.

Останнім рішенням Івано-Франківського міського суду від 4 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що 10 квітня 2012 року між нею та ТОВ «АВТО ПРОСТО» укладено угоду, предметом якої є надання послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля. У зв'язку з важким матеріальним становищем, що призвело до неможливості надалі виконувати умови договору, вона у вересні 2014 року звернулась до відповідача із заявою про розірвання договору в односторонньому порядку. На вказану заяву товариством надано відповідь про розірвання угоди та роз'яснено, що поверненню підлягають чисті внески, які становлять 20 457,73 грн та будуть повернуті у поряду черговості. При цьому будь-яких доказів про наявність черги щодо виплати таких внесків товариством не надано. Крім того, зміст умов договору про черговість повернення не свідчить, що їх повернення може мати місце через невизначений та тривалий час. Вищенаведених обставин суд не врахував та не дав їм належної правової оцінки. А тому прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

З цих підстав просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

В засідання апеляційного суду сторони не з'явилися будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає розглядові справи в їх відсутності.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалене у справі судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону враховуючи наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з відсутності доказів про ухилення відповідача від виконання своїх зобов'язань після розірвання угоди з огляду на те, що позивачку було повідомлено про черговість повернення їй чистих внесків.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, оскільки такі ґрунтуються на вимогах закону та відповідають встановленим обставинам.

Як з'ясовано судом та вбачається із матеріалів справи 10 квітня 2012 року між сторонами було укладено угоду №376614, предметом якої є надання позивачу послуги системи АвтоТак, спрямованої на придбання автомобіля марки «Chevrolet Aveo» за ціною 91 920,00 грн (а.с. 6-12).

На виконання цієї угоди ОСОБА_2 сплатила вступний внесок в сумі 3 309,12 грн та сплачувала щомісячні платежі, всього на загальну суму 27 345,16 грн (а.с.14-26).

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 додатку № 2 до угоди, учасник, який ще не отримав автомобіль, може розірвати угоду за власним бажанням, про що має повідомити товариство у письмовій формі. Поверненню підлягають тільки чисті внески, сплачені за угодою з урахуванням положень, викладених в цій частині.

Встановлено, що скориставшись своїм правом на розірвання угоди, позивач звернулася до відповідача з відповідною заявою.

Зі змісту відповіді ТОВ «АВТО ПРОСТО» від 7 листопада 2014 року вбачається, що угоду розірвано. При цьому повідомлено ОСОБА_2 про те, що поверненню підлягають чисті внески, розраховані у відповідності до положень п. 13.3 ст. 13 додатку № 2 до угоди. Також зазначено, що у відповідності до положень ст.13 додатку №2 до угоди «АВТО ПРОСТО» здійснює повернення чистих внесків згідно пріоритетів, викладених у п.13.4 та п.13.5 цієї статті, та після накопичення необхідної суми коштів у фонд для повернення коштів. Водночас поінформовано, що на момент підготовки цієї відповіді в черзі на повернення чистих внесків перед нею знаходиться 16 учасників, яким таке повернення відбуватиметься раніше за неї.

Сума коштів за угодою,що підлягає поверненню, становить 20 457,73 грн (а.с.13).

З матеріалів справи видно, що розмір нарахованих чистих внесків позивачем визнано та нею не оспорювався.

Згідно зі ст. 907 ЦК України, порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання угоди сторони визначили у ст.13 додатку № 2 до угоди (а.с.11).

Зокрема, відповідно до п. 13.4.1.ст. 13 додатку № 2 до Угоди в першу чергу повертаються кошти учаснику, який розірвав угоду внаслідок настання наступних непередбачених обставин, що виникли під час дії угоди: отримання ним інвалідності або смерті свого подружжя, або набуття учасником статусу безробітного. За вимогою ТОВ «АВТО ПРОСТО» учасник зобов'язується надавати документи, які підтверджують виникнення вищезазначених обставин. Згідно з цим пунктом за підтверджених обставин учаснику повертаються сплачені чисті внески без вирахування відступного.

Як передбачено п. 13.4.2 ст. 13 додатку № 2 у наступну чергу повертаються чисті внески тим учасникам, які розірвали Угоду, не посилаючись на обставини, викладені в попередньому пункті. При цьому, пріоритет у групі надається тому учаснику, який першим подав письмову заяву про розірвання угоди, а в разі, коли такі заяви було подано одночасно кількома учасниками, пріоритет надається учаснику, номер угоди якого є меншим.

Відтак, як вбачається зі змісту положень п. 13.4 ст. 13 додатку № 2 до Угоди, кошти повертаються в порядку, що побудований на принципі черговості.

Відповідно до ст.10 Угоди підписання угоди та додатків до неї є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом угоди та додатків до неї (а.с.7).

Матеріалами справи доведено, що станом на день розгляду справи після скасування заочного рішення в черзі на повернення чистих внесків перед ОСОБА_2 у групі 1168 знаходиться 11 учасників, яким повернення цих коштів повинно відбуватися раніше за неї (а.с.79-96).

За таких обставин місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про передчасність позовних вимог з огляду на те, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» має повернути сплачені чисті внески іншим учасникам системи, які розірвали угоди раніше.

Не настав строк виконання зобов'язання відповідача по поверненню коштів ОСОБА_2 і на час розгляду справи апеляційним судом, що підтверджується письмовими запереченнями представника товариства на апеляційну скаргу.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Фактично всі доводи апелянта зводяться до переоцінки доказів. Будь-яких інших доказів, які б вказували на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права апелянтом не надано, як і доказів, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи місцевим судом з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 4 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.Ю. Беркій

Л.В. Василишин