Ухвала суду № 62293252, 24.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1655/16 Справа № 201/14361/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Демидова С.О. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 18 жовтня 2006 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 8/2006/840-К/523-Н, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 61000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 9,5 % річних, строком на 168 місяців. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 532-Н/1. В зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 06 серпня 2015 року виникла заборгованість за сумою кредиту та відсоткам в сумі 103116,94 доларів США, що еквівалентно сумі 6033119, 31 грн. Крім того, на вказану суму було нараховано пеню і штраф в розмірі 6164671,09 грн.

Враховуючи вищенаведене, ПАТ КБ «Надра» просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 103116,94 доларів США, що еквівалентно сумі 6033119, 31 грн.. та пеню і штраф в розмірі 6164671,09 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» було задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь банку суму заборгованості за кредитним договором №8/2006/840-К/523-Н від 18 жовтня 2006 року в сумі 103116,94 доларів США заборгованості за кредитом та відсотками, та 6164 671,09 грн. штрафу та пені, а саме:

- заборгованість за кредитом - 59209,53 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1276904,73 грн.;

- заборгованість по відсоткам - 43907,41 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 946901,28 грн.;

- пеня за прострочення сплати кредиту - 6033119, 31 грн.

- штраф - 131551,78 грн.

Також, було стягнуто з відповідачів на користь держави судовий збір у розмірі 1827,00 грн. з кожного.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, ухваливши нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Надра».

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2006 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №8/2006/840-К/523-Н, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 61000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 9,5 % річних, строком на 168 місяців.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. ст. 541, 543 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом. У разі солідарного обов'язку боржників частково або в повному обсязі як від всіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Солідарну відповідальність перед кредитором несуть і боржник, і поручитель, якщо інше не встановлено договором поруки відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України.

В забезпечення виконання умов за вказаним кредитним договором 14 жовтня 2006 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 523-Н/1, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору. Поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

В зв'язку з неналежним виконанням боржником зобов'язань по Кредитному договору № 8/2006/840-К/523-Н від 18 жовтня 2006 року, станом на 06 серпня 2015 року виникла заборгованість в сумі 103116, 94 доларів США доларів США, та 6 164 671, 09 грн.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» суд першої інстанції керувався нормами Цивільного кодексу України та виходив із наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором № 8/2006/840-К/523-Н від 18 жовтня 2006 року, із врахуванням всіх фактичних обставин і наявних в матеріалах справи доказів.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, щодо ухвалення рішення за відсутності відповідача, а, також, на порушення норм матеріального права, які полягають в ухваленні рішенні без належних доказів по справі, в тому числі відсутності оригіналу кредитної справи.

Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що кредитний договір № 8/2006/840-К/523-Н від 18 жовтня 2006 року між нею та ПАТ КБ «Надра» не укладався, у зв'язку з чим, в ході розгляду справи апеляційною інстанцією, представником відповідача було подано клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року клопотання представника ОСОБА_2 було задоволено та призначено по справі судову почеркознавчу експертизу.

Колегія суддів з доводами апеляційної скарги не погоджується, враховуючи наданий експертами висновок №1762/1763/1830-16 від 11 серпня 2016 року за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої експертизи документів по цивільній справі №201/14361/15-ц, згідно якого встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2, розташовані в графах «Позичальник» та «/ОСОБА_2О./» кредитного договору №8/2006/840-К/523-Н від 18 жовтня 2006 року - виконані ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

А тому, виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова